Книга ИоваГлава 2 |
|
1 |
|
2 И сказал Иегова сатане: откуда ты пришел? И отвечал сатана Иегове и сказал: я бегал по земле, и обошел ее. |
|
3 И сказал Иегова сатане: обратил ли ты внимание свое на раба Моего, Иова? Ибо нет такого, как он, на земле; человек непорочный и справедливый, боящийся Бога и удаляющийся от худого. Он и доселе тверд в непорочности своей; а ты хотел возбудить Меня против него, чтоб Я позволил вдруг погубить его, без причины. |
|
4 |
|
5 Но простри руку Твою, и коснись кости его и плоти его, тогда он пред лицем Твоим восхулит Тебя. |
|
6 |
|
7 И отошел сатана от лица Иеговы, И поразил Иова проказою лютою от подошвы ноги его по самое темя его. |
|
8 И взял он черепицу себе, чтобы скоблить себя ею, и сел в пепел. |
|
9 |
|
10 Но он сказал ей: как говорит какая-нибудь из безрассудных, ты говоришь. Итак, доброе будем мы принимать от Бога, а злого не будем принимать? При всем этом не согрешил Иов устами своими. |
|
11 И услышали три друга Иова о всех сих несчастиях, постигших его, и пришли каждый из места своего: Елифаз Феманитянин, и Вилдад Савхеянин, и Софар Наамитянин; и сговорились вместе идти сетовать с ним, и утешать его. |
|
12 И возвели очи свои издали, и не узнали его; и возвысили голос свой, и зарыдали; и разодрал каждый верхнюю одежду свою, и сыпали персть на головы свои, бросая к небу. |
|
13 И сидели с ним на земле семь дней и семь ночей; и никто не говорил ему ни слова, ибо видели, что страдание весьма велико. |
ЙовРозділ 2 |
|
1 |
|
2 І сказав Господь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“ А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрував по землі та й перейшов її“. |
|
3 І сказав Господь до сатани́: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йо́ва? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без при́воду його зруйнувати“. |
|
4 І відповів сатана Господе́ві й сказав: „Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою. |
|
5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до косте́й його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?“ |
|
6 І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“ |
|
7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояко́м від стопи́ ноги́ його аж до його че́репа. |
|
8 А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу. |
|
9 І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“ |
|
10 А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“ При всьому тому Йов не згрішив своїми устами. |
|
11 |
|
12 І звели́ вони зда́лека очі свої, — і не пізна́ли його. І підне́сли вони голос свій, та й заголоси́ли, і розде́рли кожен одежу свою, і кидали по́рох над своїми головами аж до неба. |
|
13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ноче́й, і ніхто не промо́вив до нього ні слова, бо вони ба́чили, що біль його ве́льми великий |
Книга ИоваГлава 2 |
ЙовРозділ 2 |
|
1 |
1 |
|
2 И сказал Иегова сатане: откуда ты пришел? И отвечал сатана Иегове и сказал: я бегал по земле, и обошел ее. |
2 І сказав Господь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“ А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрував по землі та й перейшов її“. |
|
3 И сказал Иегова сатане: обратил ли ты внимание свое на раба Моего, Иова? Ибо нет такого, как он, на земле; человек непорочный и справедливый, боящийся Бога и удаляющийся от худого. Он и доселе тверд в непорочности своей; а ты хотел возбудить Меня против него, чтоб Я позволил вдруг погубить его, без причины. |
3 І сказав Господь до сатани́: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йо́ва? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без при́воду його зруйнувати“. |
|
4 |
4 І відповів сатана Господе́ві й сказав: „Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою. |
|
5 Но простри руку Твою, и коснись кости его и плоти его, тогда он пред лицем Твоим восхулит Тебя. |
5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до косте́й його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?“ |
|
6 |
6 І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“ |
|
7 И отошел сатана от лица Иеговы, И поразил Иова проказою лютою от подошвы ноги его по самое темя его. |
7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояко́м від стопи́ ноги́ його аж до його че́репа. |
|
8 И взял он черепицу себе, чтобы скоблить себя ею, и сел в пепел. |
8 А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу. |
|
9 |
9 І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“ |
|
10 Но он сказал ей: как говорит какая-нибудь из безрассудных, ты говоришь. Итак, доброе будем мы принимать от Бога, а злого не будем принимать? При всем этом не согрешил Иов устами своими. |
10 А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“ При всьому тому Йов не згрішив своїми устами. |
|
11 И услышали три друга Иова о всех сих несчастиях, постигших его, и пришли каждый из места своего: Елифаз Феманитянин, и Вилдад Савхеянин, и Софар Наамитянин; и сговорились вместе идти сетовать с ним, и утешать его. |
11 |
|
12 И возвели очи свои издали, и не узнали его; и возвысили голос свой, и зарыдали; и разодрал каждый верхнюю одежду свою, и сыпали персть на головы свои, бросая к небу. |
12 І звели́ вони зда́лека очі свої, — і не пізна́ли його. І підне́сли вони голос свій, та й заголоси́ли, і розде́рли кожен одежу свою, і кидали по́рох над своїми головами аж до неба. |
|
13 И сидели с ним на земле семь дней и семь ночей; и никто не говорил ему ни слова, ибо видели, что страдание весьма велико. |
13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ноче́й, і ніхто не промо́вив до нього ні слова, бо вони ба́чили, що біль його ве́льми великий |