CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Аюб 37
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Аюб

Глава 37

1 От этого сердце моё трепещет и бросается с места прочь.

2 Слышите? Слышите гром Его голоса и грохот из уст Его?!

3 По всему поднебесью посылает Он молнии, посылает их до краёв земли.

4 Голос Его рокочет вослед; гласом величия Он гремити не сдерживает зарниц, когда голос Его услышан.

5 Дивно грохочет Всевышний Своим голосом; Он творит великое – не постичь нам.

6 Говорит Он снегу: «Пади на землю», дождю и ливню: «Лейте сильнее!»

7 Он прекращает труды каждого человека, чтобы все люди знали дела Его.

8 И уходят звери в свои убежища и в берлогах своих лежат.

9 Из Его покоев приходит вихрь, и северный ветер приносит стужу.

10 Дыханием Всевышнего творится лёд, и твердеют вольные воды.

11 Наполняет Он тучи влагой и молнии мечет из облаков.

12 Облака кружат по Его воле над лицом всей земли, совершая, что Он повелит.

13 То приходят, как бич, покарать людей, то, даруя им милость, насыщают землю.

14 Выслушай это, Аюб; подумай, как чудны дела Всевышнего.

15 Знаешь ли ты, как управляет тучами Всевышний, как блестит зарницей из облака Своего?

16 Знаешь ли ты, как уравновешены облака, знаешь ли чудеса Того, Кто познанием совершенен?

17 О ты, кому жарко в своей одежде, когда замолкнет земля перед южным ветром,

18 ты ли вместе с Ним распростёр небеса, твёрдые, словно литое зеркало?

19 Научи нас, что нам Ему сказать; мы не знаем из-за своего невежества.

20 Сообщить ли Ему, что хочу с Ним говорить? Но кто себе желает смерти?

21 Никто не может взглянуть на солнце, когда оно блестит в небесах, после того, как расчистит их ветер.

22 С севера идёт Всевышний в золотом сиянии, приближается в страшном великолепии.

23 Всемогущий – мы не можем Его постичь; силой и правдой Он велик, праведностью богат, никого не угнетает.

24 Поэтому люди боятся Его, и мудрые сердцем смотрят на Него.

Йов

Розділ 37

1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

Аюб

Глава 37

Йов

Розділ 37

1 От этого сердце моё трепещет и бросается с места прочь.

1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

2 Слышите? Слышите гром Его голоса и грохот из уст Его?!

2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

3 По всему поднебесью посылает Он молнии, посылает их до краёв земли.

3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

4 Голос Его рокочет вослед; гласом величия Он гремити не сдерживает зарниц, когда голос Его услышан.

4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 Дивно грохочет Всевышний Своим голосом; Он творит великое – не постичь нам.

5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

6 Говорит Он снегу: «Пади на землю», дождю и ливню: «Лейте сильнее!»

6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

7 Он прекращает труды каждого человека, чтобы все люди знали дела Его.

7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

8 И уходят звери в свои убежища и в берлогах своих лежат.

8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

9 Из Его покоев приходит вихрь, и северный ветер приносит стужу.

9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

10 Дыханием Всевышнего творится лёд, и твердеют вольные воды.

10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

11 Наполняет Он тучи влагой и молнии мечет из облаков.

11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

12 Облака кружат по Его воле над лицом всей земли, совершая, что Он повелит.

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

13 То приходят, как бич, покарать людей, то, даруя им милость, насыщают землю.

13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

14 Выслушай это, Аюб; подумай, как чудны дела Всевышнего.

14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

15 Знаешь ли ты, как управляет тучами Всевышний, как блестит зарницей из облака Своего?

15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

16 Знаешь ли ты, как уравновешены облака, знаешь ли чудеса Того, Кто познанием совершенен?

16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

17 О ты, кому жарко в своей одежде, когда замолкнет земля перед южным ветром,

17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

18 ты ли вместе с Ним распростёр небеса, твёрдые, словно литое зеркало?

18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

19 Научи нас, что нам Ему сказать; мы не знаем из-за своего невежества.

19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

20 Сообщить ли Ему, что хочу с Ним говорить? Но кто себе желает смерти?

20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

21 Никто не может взглянуть на солнце, когда оно блестит в небесах, после того, как расчистит их ветер.

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

22 С севера идёт Всевышний в золотом сиянии, приближается в страшном великолепии.

22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

23 Всемогущий – мы не можем Его постичь; силой и правдой Он велик, праведностью богат, никого не угнетает.

23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

24 Поэтому люди боятся Его, и мудрые сердцем смотрят на Него.

24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.