Библия - Обещанное Восстановление

Аюб

Глава 30

1 А теперь они надо мной смеются – те, кто младше меня,чьих отцов я бы погнушался поместить с собаками при моих стадах.

2 И к чему мне сила их рук, если в них истощилась мощь?

3 Нищетой и голодом изнурены, бродят они в опалённой земле, в разорённом краю, во мраке.

4 У кустов собирают горькие травы, и корни дрока – их еда. .

5 Гонят их из среды людей и, как ворам, кричат им вслед.

6 Им велят селиться в оврагах долин, среди скал и в расщелинах земли.

7 Воют они среди зарослей и жмутся друг к другу под тёрном.

8 Отверженный, безымянный сброд, изгнанный из страны.

9 А теперь они песней меня язвят, посмешищем для них я стал.

10 Гнушаются меня, избегают меня и в лицо мне плевать не стыдятся.

11 Всевышний сделал меня слабым и беспомощным, и они распоясались предо мной.

12 Эти отродья нападают на меня с правого боку, гоняют меня с места на место и на погибель мне готовят осаду.

13 Заграждают мне путь; всё творят на беду мне – и никто их не сдерживает. .

14 Как сквозь брешь на меня идут, всё круша, на меня бросаются.

15 Ужасы ринулись на меня; моя слава развеяна, точно ветром, и уплыло, как облако, благоденствие.

16 И теперь угасает во мне моя жизнь; обступили меня дни скорби.

17 Ночью ноют кости мои; боль меня гложет, не зная покоя.

18 Всевышний хватает одежду мою неистово; Он давит меня, как воротник рубахи.

19 В грязь поверг Он меня, я стал как прах и пепел.

20 Я зову Тебя, о Всевышний, но нет ответа; встаю, но Ты лишь смотришь на меня.

21 Ты безжалостным стал ко мне; мощью руки Своей гонишь меня.

22 Ты подхватил, помчал меня в вихре; Ты швыряешь меня прямо в рокочущую бурю.

23 Я знаю: Ты к смерти меня ведёшь, в дом, уготованный всем живущим.

24 О, никто не поднимет руку на бедняка, когда тот зовёт на помощь в своём несчастье!

25 Не плакал ли я о тех, кто в беде? Разве о бедных душа моя не скорбела?

26 Но когда я ждал добра, пришло зло; уповал я на свет, но настала тьма.

27 Сердце тревогой объято, покоя не ведает; для меня настали дни скорби.

28 Хожу почерневший, но не от солнца; встаю перед людьми и взываю о помощи.

29 Я теперь брат шакалам и друг совам.

30 Кожа моя чернеет и шелушится; в лихорадке горит тело.

31 На плач настроена моя арфа, и свирель моя – на напев печальный.

Йов

Розділ 30

1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.

2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!

3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.

5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,

7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.

18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.

19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.

20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.

21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.

22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!

23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?

25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.

27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,

28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.

29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,

30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.

31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

Аюб Глава 30	Йов Розділ 30
1 А теперь они надо мной смеются – те, кто младше меня,чьих отцов я бы погнушался поместить с собаками при моих стадах.	1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 И к чему мне сила их рук, если в них истощилась мощь?	2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 Нищетой и голодом изнурены, бродят они в опалённой земле, в разорённом краю, во мраке.	3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 У кустов собирают горькие травы, и корни дрока – их еда. .	4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 Гонят их из среды людей и, как ворам, кричат им вслед.	5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 Им велят селиться в оврагах долин, среди скал и в расщелинах земли.	6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,
7 Воют они среди зарослей и жмутся друг к другу под тёрном.	7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 Отверженный, безымянный сброд, изгнанный из страны.	8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 А теперь они песней меня язвят, посмешищем для них я стал.	9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 Гнушаются меня, избегают меня и в лицо мне плевать не стыдятся.	10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 Всевышний сделал меня слабым и беспомощным, и они распоясались предо мной.	11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 Эти отродья нападают на меня с правого боку, гоняют меня с места на место и на погибель мне готовят осаду.	12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 Заграждают мне путь; всё творят на беду мне – и никто их не сдерживает. .	13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 Как сквозь брешь на меня идут, всё круша, на меня бросаются.	14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 Ужасы ринулись на меня; моя слава развеяна, точно ветром, и уплыло, как облако, благоденствие.	15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 И теперь угасает во мне моя жизнь; обступили меня дни скорби.	16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 Ночью ноют кости мои; боль меня гложет, не зная покоя.	17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 Всевышний хватает одежду мою неистово; Он давит меня, как воротник рубахи.	18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 В грязь поверг Он меня, я стал как прах и пепел.	19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 Я зову Тебя, о Всевышний, но нет ответа; встаю, но Ты лишь смотришь на меня.	20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 Ты безжалостным стал ко мне; мощью руки Своей гонишь меня.	21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 Ты подхватил, помчал меня в вихре; Ты швыряешь меня прямо в рокочущую бурю.	22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 Я знаю: Ты к смерти меня ведёшь, в дом, уготованный всем живущим.	23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 О, никто не поднимет руку на бедняка, когда тот зовёт на помощь в своём несчастье!	24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Не плакал ли я о тех, кто в беде? Разве о бедных душа моя не скорбела?	25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 Но когда я ждал добра, пришло зло; уповал я на свет, но настала тьма.	26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 Сердце тревогой объято, покоя не ведает; для меня настали дни скорби.	27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 Хожу почерневший, но не от солнца; встаю перед людьми и взываю о помощи.	28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 Я теперь брат шакалам и друг совам.	29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 Кожа моя чернеет и шелушится; в лихорадке горит тело.	30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 На плач настроена моя арфа, и свирель моя – на напев печальный.	31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

Ветхий
завет

Новый
завет

Аюб

Глава 30

Йов

Розділ 30

Аюб

Глава 30

Йов

Розділ 30

Ветхий завет

Новый завет

Аюб

Глава 30

Йов

Розділ 30

Аюб

Глава 30

Йов

Розділ 30

Ветхий
завет

Новый
завет