Книга пророка ИоныГлава 3 |
1 |
2 «Ступай немедля в великий город Ниневию и объяви всем, кто живет там, ту весть, что вложу Я в уста твои». |
3 На этот раз Иона не замедлил с исполнением повеления ГОСПОДНЯ — сразу же отправился в Ниневию. А город этот был в те времена одним из самых больших, так что ушло у Ионы целых три дня на то, чтобы пройти его из конца в конец! |
4 Все эти дни ходил Иона по городу и от зари до зари возвещал жителям его: «Через сорок дней падет Ниневия, разрушена будет!» |
5 Поверили ниневитяне Богу, все от мала до велика в покаянии в рубища облачились и пост объявили. |
6 |
7 По всему городу разосланы были глашатаи, дабы везде огласить указ царя и приближенных его: «Никто не должен притрагиваться к пище: ни человек, ни животное, будь то корова или овца, не должны ничего есть и даже пить не должны они. |
8 Пусть в рубище будут и люди, и животные, и да воззовут все к Богу. Пусть каждый житель города сойдет с пути зла и откажется от насилия, которым запятнал он руки свои. |
9 Как знать, быть может, сменит тогда Бог гнев Свой на милость, отвратит от нас огнь возмездия Своего — и не погибнем мы». |
10 |
ЙонаРозділ 3 |
1 |
2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!“ |
3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневі́я була місто велике-превелике, на три дні ходи́. |
4 І зачав Йо́на ходити по місті, — на один день ходи, — і проповідував і казав: „Ще сорок день, — і Ніневія буде зруйно́вана!“ |
5 І ніневі́тяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали вере́ти, від найбільшого з них аж до найменшого. |
6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща́ свого з себе, і покрився вере́тою, та й сів на по́пелі. |
7 І він звелів кли́кнути й сказати в Ніневії з нака́зу царя та його вельмож, говорячи: „Нехай не покуштують нічо́го ані люди́на, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна́, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води! |
8 І нехай покриваються вере́тами та люди́на й та худоба, і нехай сильно кли́чуть до Бога, і нехай кожен зве́рне з своєї дороги та від наси́льства, що в їхніх руках. |
9 Хто знає, може Бог обе́рнеться й пожа́лує, і відве́рнеться з жару гніву Свого́, — і ми не погинемо!“ |
10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив. |
Книга пророка ИоныГлава 3 |
ЙонаРозділ 3 |
1 |
1 |
2 «Ступай немедля в великий город Ниневию и объяви всем, кто живет там, ту весть, что вложу Я в уста твои». |
2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!“ |
3 На этот раз Иона не замедлил с исполнением повеления ГОСПОДНЯ — сразу же отправился в Ниневию. А город этот был в те времена одним из самых больших, так что ушло у Ионы целых три дня на то, чтобы пройти его из конца в конец! |
3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневі́я була місто велике-превелике, на три дні ходи́. |
4 Все эти дни ходил Иона по городу и от зари до зари возвещал жителям его: «Через сорок дней падет Ниневия, разрушена будет!» |
4 І зачав Йо́на ходити по місті, — на один день ходи, — і проповідував і казав: „Ще сорок день, — і Ніневія буде зруйно́вана!“ |
5 Поверили ниневитяне Богу, все от мала до велика в покаянии в рубища облачились и пост объявили. |
5 І ніневі́тяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали вере́ти, від найбільшого з них аж до найменшого. |
6 |
6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща́ свого з себе, і покрився вере́тою, та й сів на по́пелі. |
7 По всему городу разосланы были глашатаи, дабы везде огласить указ царя и приближенных его: «Никто не должен притрагиваться к пище: ни человек, ни животное, будь то корова или овца, не должны ничего есть и даже пить не должны они. |
7 І він звелів кли́кнути й сказати в Ніневії з нака́зу царя та його вельмож, говорячи: „Нехай не покуштують нічо́го ані люди́на, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна́, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води! |
8 Пусть в рубище будут и люди, и животные, и да воззовут все к Богу. Пусть каждый житель города сойдет с пути зла и откажется от насилия, которым запятнал он руки свои. |
8 І нехай покриваються вере́тами та люди́на й та худоба, і нехай сильно кли́чуть до Бога, і нехай кожен зве́рне з своєї дороги та від наси́льства, що в їхніх руках. |
9 Как знать, быть может, сменит тогда Бог гнев Свой на милость, отвратит от нас огнь возмездия Своего — и не погибнем мы». |
9 Хто знає, може Бог обе́рнеться й пожа́лує, і відве́рнеться з жару гніву Свого́, — і ми не погинемо!“ |
10 |
10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив. |