Книга Иова

Глава 5

1 Прошу, Иов, взывай, но кто тебе ответит? К какому из святых существ ты обратишься?

2 Ведь гнев погубит глупца, и наивного ревность убьет.

3 Видел я, едва глупец пустит корни, как тотчас его жилище постигает проклятье.

4 Дети его беззащитны: их перебьют у городских ворот, и спасти их некому будет.

5 Урожай его достанется голодным, что средь колючек пропитанье добывают, и мучимые жаждой разграбят его богатства.

6 Ведь зло не из праха поднимается, не из земли вырастает горе.

7 А человек рожден для страданий, он словно искра, что ввысь устремляется.

8 Но я взыскал бы Бога, Ему изложил бы свое дело —

9 Тому, Чьи дела велики, непостижимы, чудеса — бессчетны,

10 Кто дождь посылает на землю, водой орошает поля,

11 Кто униженных возвышает, поднимает скорбью сокрушенных и спасает их.

12 Бог разрушает козни коварных, и валится из рук их дело.

13 Он ловит мудрых на их же лукавстве и замыслы хитреца в ничто обращает.

14 При свете дня окажутся они во тьме, в полдень будут идти на ощупь, словно ночью.

15 Бедняка Он спасает от их меча, от руки сильного.

16 И несчастный обретает надежду, и беззаконие затворяет свои уста.

17 Благо тому, кого Бог вразумляет, не отвергай наставления Всесильного.

18 Ведь если ранит Он, Он же и перевяжет, и если сокрушает Он, Его рука и исцелит.

19 В шести бедах Он тебя спасет, и седьмая тебя не коснется.

20 В год голодный Он избавит тебя от смерти, на войне от меча спасет.

21 От жала злого языка убережешься и разорения не будешь бояться, когда оно настигнет тебя.

22 Над разорением и голодом лишь посмеешься, дикие звери не будут тебе страшны.

23 В союзе будешь с камнями поля, и звери дикие будут с тобою в мире.

24 Будешь знать, что мир в шатре твоем, обходя владения, недостатков не увидишь.

25 Многочисленным будет твое потомство, рожденных в роду твоем — что травы в поле.

26 В старости глубокой ты сойдешь в могилу, словно сжатые вовремя снопы.

27 Исследовали мы всё это, и так оно и есть. Выслушай и ты и с этим согласись!»

Йов

Розділ 5

1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?

2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!

3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.

4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!

5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!

6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,

13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —

14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!

15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,

16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!

17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!

19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:

20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.

21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.

22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.

23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.

24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.

25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!

26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!

27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“

Книга Иова

Глава 5

Йов

Розділ 5

1 Прошу, Иов, взывай, но кто тебе ответит? К какому из святых существ ты обратишься?

1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?

2 Ведь гнев погубит глупца, и наивного ревность убьет.

2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!

3 Видел я, едва глупец пустит корни, как тотчас его жилище постигает проклятье.

3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.

4 Дети его беззащитны: их перебьют у городских ворот, и спасти их некому будет.

4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!

5 Урожай его достанется голодным, что средь колючек пропитанье добывают, и мучимые жаждой разграбят его богатства.

5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!

6 Ведь зло не из праха поднимается, не из земли вырастает горе.

6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

7 А человек рожден для страданий, он словно искра, что ввысь устремляется.

7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

8 Но я взыскал бы Бога, Ему изложил бы свое дело —

8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

9 Тому, Чьи дела велики, непостижимы, чудеса — бессчетны,

9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

10 Кто дождь посылает на землю, водой орошает поля,

10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

11 Кто униженных возвышает, поднимает скорбью сокрушенных и спасает их.

11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

12 Бог разрушает козни коварных, и валится из рук их дело.

12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,

13 Он ловит мудрых на их же лукавстве и замыслы хитреца в ничто обращает.

13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —

14 При свете дня окажутся они во тьме, в полдень будут идти на ощупь, словно ночью.

14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!

15 Бедняка Он спасает от их меча, от руки сильного.

15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,

16 И несчастный обретает надежду, и беззаконие затворяет свои уста.

16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!

17 Благо тому, кого Бог вразумляет, не отвергай наставления Всесильного.

17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

18 Ведь если ранит Он, Он же и перевяжет, и если сокрушает Он, Его рука и исцелит.

18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!

19 В шести бедах Он тебя спасет, и седьмая тебя не коснется.

19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:

20 В год голодный Он избавит тебя от смерти, на войне от меча спасет.

20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.

21 От жала злого языка убережешься и разорения не будешь бояться, когда оно настигнет тебя.

21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.

22 Над разорением и голодом лишь посмеешься, дикие звери не будут тебе страшны.

22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.

23 В союзе будешь с камнями поля, и звери дикие будут с тобою в мире.

23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.

24 Будешь знать, что мир в шатре твоем, обходя владения, недостатков не увидишь.

24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.

25 Многочисленным будет твое потомство, рожденных в роду твоем — что травы в поле.

25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!

26 В старости глубокой ты сойдешь в могилу, словно сжатые вовремя снопы.

26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!

27 Исследовали мы всё это, и так оно и есть. Выслушай и ты и с этим согласись!»

27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“