JobChapter 4 |
1 THEN Eliphaz the Temanite answered and said, |
2 If I venture to speak with you, will you be wearied? But who can restrain himself from speaking with you? |
3 Behold, you have instructed many, and you have strengthened the weak hands. |
4 Your words have upheld the weak, and you have strengthened the feeble knees. |
5 But now because misfortune has come upon you, and you are weary; it touches you, and you are terrified. |
6 Behold, your fear is to be blamed, and your trust in the integrity of your way. |
7 Remember, I pray you, whoever perished, being innocent? Or where were the upright ever put to shame? |
8 As I have seen, those who plow iniquity and sow trouble, reap the same. |
9 By the breath of God they perish, and by the blast of his anger they are consumed. |
10 The roaring of the lion, and the voice of the young lion are silenced, and the teeth of the lions are broken. |
11 The lion perishes for the lack of prey, and the whelps of the lioness are scattered. |
12 Now a thing was secretly brought to me, and my ear received a little of it. |
13 In silence, in a night vision, when deep sleep falls on men, |
14 Fear came upon me, and trembling, which made all my bones to shake. |
15 Then a spirit passed before my face; the hair of my flesh stood up: |
16 Then I arose, but I could not discern its meaning; there was no form before my eyes, but I heard a gentle voice, saying, |
17 Shall mortal man be declared more righteous than God? Shall he be more pure than his Maker? |
18 Behold, he put no trust in his servants; and his messengers he struck with amazement; |
19 Even those who dwell in decorated houses of clay, whose foundation is in the dust, shall be humbled before the thick darkness. |
20 They shall be afflicted from morning to evening, that they may not dwell for ever; yea, they shall perish. |
21 Behold, their possessions are taken away from them; and the rest of them shall die without wisdom. |
ЙовРозділ 4 |
1 |
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́? |
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв, |
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв! |
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався. |
6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх? |
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені? |
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її: |
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають! |
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби. |
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають. |
12 |
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей, |
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, — |
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм. |
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я: |
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший? |
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в! |
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені! |
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди. |
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості! |
JobChapter 4 |
ЙовРозділ 4 |
1 THEN Eliphaz the Temanite answered and said, |
1 |
2 If I venture to speak with you, will you be wearied? But who can restrain himself from speaking with you? |
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́? |
3 Behold, you have instructed many, and you have strengthened the weak hands. |
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв, |
4 Your words have upheld the weak, and you have strengthened the feeble knees. |
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв! |
5 But now because misfortune has come upon you, and you are weary; it touches you, and you are terrified. |
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався. |
6 Behold, your fear is to be blamed, and your trust in the integrity of your way. |
6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх? |
7 Remember, I pray you, whoever perished, being innocent? Or where were the upright ever put to shame? |
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені? |
8 As I have seen, those who plow iniquity and sow trouble, reap the same. |
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її: |
9 By the breath of God they perish, and by the blast of his anger they are consumed. |
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають! |
10 The roaring of the lion, and the voice of the young lion are silenced, and the teeth of the lions are broken. |
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби. |
11 The lion perishes for the lack of prey, and the whelps of the lioness are scattered. |
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають. |
12 Now a thing was secretly brought to me, and my ear received a little of it. |
12 |
13 In silence, in a night vision, when deep sleep falls on men, |
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей, |
14 Fear came upon me, and trembling, which made all my bones to shake. |
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, — |
15 Then a spirit passed before my face; the hair of my flesh stood up: |
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм. |
16 Then I arose, but I could not discern its meaning; there was no form before my eyes, but I heard a gentle voice, saying, |
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я: |
17 Shall mortal man be declared more righteous than God? Shall he be more pure than his Maker? |
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший? |
18 Behold, he put no trust in his servants; and his messengers he struck with amazement; |
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в! |
19 Even those who dwell in decorated houses of clay, whose foundation is in the dust, shall be humbled before the thick darkness. |
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені! |
20 They shall be afflicted from morning to evening, that they may not dwell for ever; yea, they shall perish. |
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди. |
21 Behold, their possessions are taken away from them; and the rest of them shall die without wisdom. |
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості! |