Job

Chapter 4

1 THEN Eliphaz the Temanite answered and said,

2 If I venture to speak with you, will you be wearied? But who can restrain himself from speaking with you?

3 Behold, you have instructed many, and you have strengthened the weak hands.

4 Your words have upheld the weak, and you have strengthened the feeble knees.

5 But now because misfortune has come upon you, and you are weary; it touches you, and you are terrified.

6 Behold, your fear is to be blamed, and your trust in the integrity of your way.

7 Remember, I pray you, whoever perished, being innocent? Or where were the upright ever put to shame?

8 As I have seen, those who plow iniquity and sow trouble, reap the same.

9 By the breath of God they perish, and by the blast of his anger they are consumed.

10 The roaring of the lion, and the voice of the young lion are silenced, and the teeth of the lions are broken.

11 The lion perishes for the lack of prey, and the whelps of the lioness are scattered.

12 Now a thing was secretly brought to me, and my ear received a little of it.

13 In silence, in a night vision, when deep sleep falls on men,

14 Fear came upon me, and trembling, which made all my bones to shake.

15 Then a spirit passed before my face; the hair of my flesh stood up:

16 Then I arose, but I could not discern its meaning; there was no form before my eyes, but I heard a gentle voice, saying,

17 Shall mortal man be declared more righteous than God? Shall he be more pure than his Maker?

18 Behold, he put no trust in his servants; and his messengers he struck with amazement;

19 Even those who dwell in decorated houses of clay, whose foundation is in the dust, shall be humbled before the thick darkness.

20 They shall be afflicted from morning to evening, that they may not dwell for ever; yea, they shall perish.

21 Behold, their possessions are taken away from them; and the rest of them shall die without wisdom.

Йов

Розділ 4

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?

3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,

4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.

6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?

7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?

8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:

9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!

10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.

11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.

12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.

13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,

14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.

16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?

18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!

19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені!

20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.

21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!

Job

Chapter 4

Йов

Розділ 4

1 THEN Eliphaz the Temanite answered and said,

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 If I venture to speak with you, will you be wearied? But who can restrain himself from speaking with you?

2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?

3 Behold, you have instructed many, and you have strengthened the weak hands.

3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,

4 Your words have upheld the weak, and you have strengthened the feeble knees.

4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!

5 But now because misfortune has come upon you, and you are weary; it touches you, and you are terrified.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.

6 Behold, your fear is to be blamed, and your trust in the integrity of your way.

6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?

7 Remember, I pray you, whoever perished, being innocent? Or where were the upright ever put to shame?

7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?

8 As I have seen, those who plow iniquity and sow trouble, reap the same.

8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:

9 By the breath of God they perish, and by the blast of his anger they are consumed.

9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!

10 The roaring of the lion, and the voice of the young lion are silenced, and the teeth of the lions are broken.

10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.

11 The lion perishes for the lack of prey, and the whelps of the lioness are scattered.

11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.

12 Now a thing was secretly brought to me, and my ear received a little of it.

12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.

13 In silence, in a night vision, when deep sleep falls on men,

13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,

14 Fear came upon me, and trembling, which made all my bones to shake.

14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —

15 Then a spirit passed before my face; the hair of my flesh stood up:

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.

16 Then I arose, but I could not discern its meaning; there was no form before my eyes, but I heard a gentle voice, saying,

16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17 Shall mortal man be declared more righteous than God? Shall he be more pure than his Maker?

17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?

18 Behold, he put no trust in his servants; and his messengers he struck with amazement;

18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!

19 Even those who dwell in decorated houses of clay, whose foundation is in the dust, shall be humbled before the thick darkness.

19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені!

20 They shall be afflicted from morning to evening, that they may not dwell for ever; yea, they shall perish.

20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.

21 Behold, their possessions are taken away from them; and the rest of them shall die without wisdom.

21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!