ProverbsChapter 16 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
ПриповiстiРозділ 16 |
|
1 |
|
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь. |
|
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої. |
|
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла. |
|
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини! |
|
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого. |
|
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею. |
|
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я. |
|
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь. |
|
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться. |
|
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його. |
|
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю. |
|
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить. |
|
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́. |
|
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною. |
|
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла! |
|
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює. |
|
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність. |
|
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними. |
|
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний. |
|
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки. |
|
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та. |
|
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння. |
|
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості. |
|
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти. |
|
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її. |
|
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь. |
|
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів. |
|
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. |
|
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло. |
|
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности. |
|
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста. |
|
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа. |
ProverbsChapter 16 |
ПриповiстiРозділ 16 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь. |
|
3 |
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої. |
|
4 |
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла. |
|
5 |
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини! |
|
6 |
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого. |
|
7 |
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею. |
|
8 |
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я. |
|
9 |
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь. |
|
10 |
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться. |
|
11 |
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його. |
|
12 |
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю. |
|
13 |
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить. |
|
14 |
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́. |
|
15 |
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною. |
|
16 |
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла! |
|
17 |
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює. |
|
18 |
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність. |
|
19 |
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними. |
|
20 |
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний. |
|
21 |
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки. |
|
22 |
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та. |
|
23 |
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння. |
|
24 |
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості. |
|
25 |
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти. |
|
26 |
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її. |
|
27 |
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь. |
|
28 |
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів. |
|
29 |
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. |
|
30 |
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло. |
|
31 |
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности. |
|
32 |
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста. |
|
33 |
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа. |