CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Gen. 30
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 30

1 Da Rahel7354 sah7200, daß sie dem Jakob3290 nichts369 gebar3205, neidete sie ihre Schwester269 und sprach559 zu Jakob3290: Schaffe3051 mir Kinder1121! Wo nicht7065, so sterbe4191 ich.

2 Jakob3290 aber ward2734 sehr zornig639 auf Rahel7354 und sprach559: Bin ich doch nicht GOtt430, der dir deines Leibes990 Frucht6529 nicht geben will4513.

3 Sie aber sprach559: Siehe, da ist meine Magd519 Bilha1090; lege dich zu ihr, daß sie auf meinem Schoß1290 gebäre3205, und ich doch durch935 sie erbauet werde1129.

4 Und sie gab5414 ihm also Bilha1090, ihre Magd8198, zum Weibe802; und Jakob3290 legte sich zu ihr935.

5 Also ward Bilha1090 schwanger2029 und gebar3205 Jakob3290 einen Sohn1121.

6 Da sprach559 Rahel7354: GOtt430 hat8085 meine Sache gerichtet1777 und meine Stimme6963 erhöret und mir einen Sohn1121 gegeben5414. Darum hieß7121 sie ihn8034 Dan1835.

7 Abermal ward Bilha1090, Rahels7354 Magd8198, schwanger2029 und gebar3205 Jakob3290 den andern8145 Sohn1121.

8 Da sprach559 Rahel7354: GOtt430 hat es gewandt6617 mit mir und meiner Schwester269, und ich werde es ihr zuvortun3201. Und hieß7121 ihn8034 Naphthali5321.

9 Da nun Lea3812 sah7200, daß sie aufgehöret hatte5975 zu gebären3205, nahm3947 sie ihre Magd8198 Silpa2153 und gab5414 sie Jakob3290 zum Weibe802.

10 Also gebar3205 Silpa2153, Leas3812 Magd8198, Jakob3290 einen Sohn1121.

11 Da sprach559 Lea3812: Rüstig935! Und hieß7121 ihn8034 Gad1410.

12 Danach gebar3205 Silpa2153, Leas3812 Magd8198, Jakob3290 den andern8145 Sohn1121.

13 Da sprach559 Lea3812: Wohl mir837, denn mich werden selig833 preisen die Töchter1323. Und hieß7121 ihn8034 Asser836.

14 Ruben7205 ging3212 aus zur Zeit3117 der Weizenernte2406 und fand4672 Dudaim auf dem Felde7704 und brachte935 sie heim seiner Mutter517 Lea3812. Da sprach559 Rahel7354 zu Lea3812: Gib5414 mir der Dudaim deines Sohnes1121 ein Teil.

15 Sie559 antwortete: Hast3947 du nicht genug4592, daß du mir meinen Mann376 genommen hast, und willst auch die Dudaim meines Sohnes1121 nehmen3947? Rahel7354 sprach559: Wohlan, laß ihn diese Nacht3915 bei dir schlafen7901 um8478 die Dudaim deines Sohnes1121.

16 Da nun Jakob3290 des Abends6153 vom Felde7704 kam935, ging935 ihm Lea3812 hinaus3318 entgegen7125 und sprach559: Bei mir sollst du liegen; denn ich habe dich erkauft7936 um die Dudaim meines Sohnes1121. Und er7936 schlief7901 die Nacht3915 bei ihr.

17 Und GOtt430 erhörete Lea3812, und sie8085 ward schwanger2029 und gebar3205 Jakob3290 den fünften2549 Sohn1121

18 und3812 sprach559: GOtt430 hat mir gelohnet, daß834 ich meine Magd8198 meinem Manne376 gegeben5414 habe5414. Und hieß7121 ihn8034 Isaschar3485.

19 Abermal ward Lea3812 schwanger2029 und gebar3205 Jakob3290 den sechsten8345 Sohn1121;

20 und3812 sprach559: GOtt430 hat mich wohl2896 beraten2064; nun6471 wird mein Mann376 wieder bei mir wohnen2082, denn ich habe ihm sechs8337 Söhne1121 geboren3205. Und hieß7121 ihn8034 Sebulon2074.

21 Danach gebar3205 sie eine Tochter1323, die8034 hieß7121 sie Dina1783.

22 Der HErr gedachte2142 aber an Rahel7354 und430 erhörte sie8085 und430 machte sie fruchtbar6605.

23 Da ward sie schwanger2029 und gebar3205 einen Sohn1121 und sprach559: GOtt430 hat meine Schmach2781 von mir genommen622.

24 Und hieß7121 ihn8034 Joseph3130 und sprach559: Der HErr3068 wolle3254 mir noch einen312 Sohn1121 dazu geben!

25 Da nun Rahel7354 den Joseph3130 geboren hatte3205, sprach559 Jakob3290 zu Laban3837: Laß mich ziehen7971 und reisen3212 an meinen Ort4725 und in mein Land776.

26 Gib5414 mir meine Weiber802 und meine Kinder3206, darum ich dir gedienet habe5647, daß ich ziehe3212; denn du weißest meinen Dienst5656, wie3045 ich dir gedienet habe5647.

27 Laban3837 sprach559 zu ihm: Laß4672 mich Gnade2580 vor deinen Augen5869 finden. Ich spüre5172, daß mich der HErr3068 segnet1288 um deinetwillen1558.

28 Stimme den Lohn7939, den ich559 dir geben5414 soll.

29 Er aber sprach559 zu834 ihm: Du weißest, wie3045 ich dir gedienet habe, und was834 du für Vieh4735 hattest unter5647 mir.

30 Du hattest wenig4592, ehe ich herkam; nun aber ist‘s7272 ausgebreitet6555 in6440 die Menge7230, und der HErr3068 hat dich gesegnet1288 durch meinen Fuß. Und nun, wann4970 soll ich auch mein Haus1004 versorgen6213?

31 Er aber sprach559: Was soll ich dir denn geben5414? Jakob3290 sprach559: Du sollst mir nichts3972 überall geben5414, sondern so du mir tun6213 willst, das1697 ich sage, so will7725 ich wiederum weiden7462 und hüten8104 deiner Schafe6629.

32 Ich will heute3117 durch alle deine Herde6629 gehen5674 und aussondern5493 alle fleckichten und bunten5348 Schafe7716 und alle schwarzen2345 Schafe7716 unter den Lämmern3775 und die bunten2921 und fleckichten Ziegen5795. Was nun bunt2921 und fleckicht fallen wird, das soll mein Lohn7939 sein.

33 So wird mir meine Gerechtigkeit6666 zeugen6030 heute3117 oder morgen4279, wenn es kommt935, daß3605 ich meinen Lohn7939 von dir nehmen soll, also daß, was nicht fleckicht oder bunt2921 oder nicht schwarz2345 sein wird unter6440 den Lämmern3775 und Ziegen5795, das sei ein Diebstahl1589 bei mir.

34 Da sprach Laban3837: Siehe da, es sei3863, wie du gesagt559 hast1697.

35 Und5414 sonderte des Tages3117 die sprenglichten und bunten2921 Böcke8495 und alle fleckichten und bunten5348 Ziegen5795, wo nur was Weißes3836 daran war, und alles, was schwarz2345 war unter den Lämmern3775, und tat‘s5493 unter die Hand3027 seiner Kinder1121.

36 Und3117 machte7760 Raum1870 dreier7969 Tagereisen weit zwischen ihm und Jakob3290. Also weidete7462 Jakob3290 die übrige3498 Herde6629 Labans3837.

37 Jakob3290 aber nahm3947 Stäbe4731 von grünen3892 Pappelbäumen3839, Haseln3869 und Kastanien6196 und schälete weiße3836 Streifen6479 daran, daß an den Stäben4731 das Weiße3836 bloß4286 ward,

38 und6629 legte3322 die4325 Stäbe4731, die er geschälet hatte6478, in die Tränkrinnen7298 vor5227 die Herden6629, die da kommen935 mußten935 zu trinken8354, daß sie empfangen3179 sollten, wenn sie zu trinken8354 kämen.

39 Also empfingen3179 die Herden6629 über den Stäben4731 und6629 brachten3205 sprenglichte, fleckichte und bunte2921.

40 Da schied6504 Jakob3290 die Lämmer3775 und tat5414 die abgesonderte Herde6629 zu413 den fleckichten und schwarzen2345 in6440 der Herde6629 Labans3837; und machte ihm eine eigene Herde5739, die tat er nicht zu der Herde6629 Labans3837.

41 Wenn aber der Lauf3179 der Frühlinger Herde7194 war, legte7760 er3290 diese Stäbe4731 an die Rinnen7298 vor die Augen5869 der Herde6629, daß sie über den Stäben4731 empfingen3179.

42 Aber in der Spätlinger Lauf5848 legte7760 er sie nicht hinein. Also wurden die5848 Spätlinge des Laban3837, aber die Frühlinge7194 des Jakob3290.

43 Daher ward6555 der Mann376 über die Maße reich, daß er viel7227 Schafe6629, Mägde8198 und Knechte5650, Kamele1581 und Esel2543 hatte.

Буття

Розділ 30

1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: „Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!“

2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: „Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?“

3 І сказала вона: „Ось неві́льниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей“.

4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.

5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.

6 І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан.

7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.

8 І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м.

9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала́ її Якову за жінку.

10 І вродила Зілпа, неві́льниця Леїна, Якову сина.

11 І сказала Лія: „Прийшло щастя“, і назвала ймення йому Ґад.

12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.

13 І промовила Лія: „То на блаже́нство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну“. І назвала ймення йому: Аси́р.

14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“

15 А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“

16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: „Уві́йдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого“. І лежав він із нею ночі тієї.

17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.

18 І промовила Лія: „Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові“. І назвала ймення йому: Іссаха́р.

19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.

20 І промовила Лія: „Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів“. І назвала ймення йому: Завуло́н.

21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“

24 І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“

25 І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.

26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“.

27 І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“.

28 І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“.

29 А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“

31 І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

32 Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені.

33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“.

34 А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“

35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було́ в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.

38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як прихо́дили пити.

39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.

40 І відділя́в Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.

41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.

42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.

43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 30

Буття

Розділ 30

1 Da Rahel7354 sah7200, daß sie dem Jakob3290 nichts369 gebar3205, neidete sie ihre Schwester269 und sprach559 zu Jakob3290: Schaffe3051 mir Kinder1121! Wo nicht7065, so sterbe4191 ich.

1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: „Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!“

2 Jakob3290 aber ward2734 sehr zornig639 auf Rahel7354 und sprach559: Bin ich doch nicht GOtt430, der dir deines Leibes990 Frucht6529 nicht geben will4513.

2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: „Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?“

3 Sie aber sprach559: Siehe, da ist meine Magd519 Bilha1090; lege dich zu ihr, daß sie auf meinem Schoß1290 gebäre3205, und ich doch durch935 sie erbauet werde1129.

3 І сказала вона: „Ось неві́льниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей“.

4 Und sie gab5414 ihm also Bilha1090, ihre Magd8198, zum Weibe802; und Jakob3290 legte sich zu ihr935.

4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.

5 Also ward Bilha1090 schwanger2029 und gebar3205 Jakob3290 einen Sohn1121.

5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.

6 Da sprach559 Rahel7354: GOtt430 hat8085 meine Sache gerichtet1777 und meine Stimme6963 erhöret und mir einen Sohn1121 gegeben5414. Darum hieß7121 sie ihn8034 Dan1835.

6 І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан.

7 Abermal ward Bilha1090, Rahels7354 Magd8198, schwanger2029 und gebar3205 Jakob3290 den andern8145 Sohn1121.

7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.

8 Da sprach559 Rahel7354: GOtt430 hat es gewandt6617 mit mir und meiner Schwester269, und ich werde es ihr zuvortun3201. Und hieß7121 ihn8034 Naphthali5321.

8 І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м.

9 Da nun Lea3812 sah7200, daß sie aufgehöret hatte5975 zu gebären3205, nahm3947 sie ihre Magd8198 Silpa2153 und gab5414 sie Jakob3290 zum Weibe802.

9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала́ її Якову за жінку.

10 Also gebar3205 Silpa2153, Leas3812 Magd8198, Jakob3290 einen Sohn1121.

10 І вродила Зілпа, неві́льниця Леїна, Якову сина.

11 Da sprach559 Lea3812: Rüstig935! Und hieß7121 ihn8034 Gad1410.

11 І сказала Лія: „Прийшло щастя“, і назвала ймення йому Ґад.

12 Danach gebar3205 Silpa2153, Leas3812 Magd8198, Jakob3290 den andern8145 Sohn1121.

12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.

13 Da sprach559 Lea3812: Wohl mir837, denn mich werden selig833 preisen die Töchter1323. Und hieß7121 ihn8034 Asser836.

13 І промовила Лія: „То на блаже́нство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну“. І назвала ймення йому: Аси́р.

14 Ruben7205 ging3212 aus zur Zeit3117 der Weizenernte2406 und fand4672 Dudaim auf dem Felde7704 und brachte935 sie heim seiner Mutter517 Lea3812. Da sprach559 Rahel7354 zu Lea3812: Gib5414 mir der Dudaim deines Sohnes1121 ein Teil.

14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“

15 Sie559 antwortete: Hast3947 du nicht genug4592, daß du mir meinen Mann376 genommen hast, und willst auch die Dudaim meines Sohnes1121 nehmen3947? Rahel7354 sprach559: Wohlan, laß ihn diese Nacht3915 bei dir schlafen7901 um8478 die Dudaim deines Sohnes1121.

15 А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“

16 Da nun Jakob3290 des Abends6153 vom Felde7704 kam935, ging935 ihm Lea3812 hinaus3318 entgegen7125 und sprach559: Bei mir sollst du liegen; denn ich habe dich erkauft7936 um die Dudaim meines Sohnes1121. Und er7936 schlief7901 die Nacht3915 bei ihr.

16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: „Уві́йдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого“. І лежав він із нею ночі тієї.

17 Und GOtt430 erhörete Lea3812, und sie8085 ward schwanger2029 und gebar3205 Jakob3290 den fünften2549 Sohn1121

17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.

18 und3812 sprach559: GOtt430 hat mir gelohnet, daß834 ich meine Magd8198 meinem Manne376 gegeben5414 habe5414. Und hieß7121 ihn8034 Isaschar3485.

18 І промовила Лія: „Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові“. І назвала ймення йому: Іссаха́р.

19 Abermal ward Lea3812 schwanger2029 und gebar3205 Jakob3290 den sechsten8345 Sohn1121;

19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.

20 und3812 sprach559: GOtt430 hat mich wohl2896 beraten2064; nun6471 wird mein Mann376 wieder bei mir wohnen2082, denn ich habe ihm sechs8337 Söhne1121 geboren3205. Und hieß7121 ihn8034 Sebulon2074.

20 І промовила Лія: „Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів“. І назвала ймення йому: Завуло́н.

21 Danach gebar3205 sie eine Tochter1323, die8034 hieß7121 sie Dina1783.

21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

22 Der HErr gedachte2142 aber an Rahel7354 und430 erhörte sie8085 und430 machte sie fruchtbar6605.

22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

23 Da ward sie schwanger2029 und gebar3205 einen Sohn1121 und sprach559: GOtt430 hat meine Schmach2781 von mir genommen622.

23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“

24 Und hieß7121 ihn8034 Joseph3130 und sprach559: Der HErr3068 wolle3254 mir noch einen312 Sohn1121 dazu geben!

24 І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“

25 Da nun Rahel7354 den Joseph3130 geboren hatte3205, sprach559 Jakob3290 zu Laban3837: Laß mich ziehen7971 und reisen3212 an meinen Ort4725 und in mein Land776.

25 І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.

26 Gib5414 mir meine Weiber802 und meine Kinder3206, darum ich dir gedienet habe5647, daß ich ziehe3212; denn du weißest meinen Dienst5656, wie3045 ich dir gedienet habe5647.

26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“.

27 Laban3837 sprach559 zu ihm: Laß4672 mich Gnade2580 vor deinen Augen5869 finden. Ich spüre5172, daß mich der HErr3068 segnet1288 um deinetwillen1558.

27 І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“.

28 Stimme den Lohn7939, den ich559 dir geben5414 soll.

28 І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“.

29 Er aber sprach559 zu834 ihm: Du weißest, wie3045 ich dir gedienet habe, und was834 du für Vieh4735 hattest unter5647 mir.

29 А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

30 Du hattest wenig4592, ehe ich herkam; nun aber ist‘s7272 ausgebreitet6555 in6440 die Menge7230, und der HErr3068 hat dich gesegnet1288 durch meinen Fuß. Und nun, wann4970 soll ich auch mein Haus1004 versorgen6213?

30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“

31 Er aber sprach559: Was soll ich dir denn geben5414? Jakob3290 sprach559: Du sollst mir nichts3972 überall geben5414, sondern so du mir tun6213 willst, das1697 ich sage, so will7725 ich wiederum weiden7462 und hüten8104 deiner Schafe6629.

31 І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

32 Ich will heute3117 durch alle deine Herde6629 gehen5674 und aussondern5493 alle fleckichten und bunten5348 Schafe7716 und alle schwarzen2345 Schafe7716 unter den Lämmern3775 und die bunten2921 und fleckichten Ziegen5795. Was nun bunt2921 und fleckicht fallen wird, das soll mein Lohn7939 sein.

32 Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені.

33 So wird mir meine Gerechtigkeit6666 zeugen6030 heute3117 oder morgen4279, wenn es kommt935, daß3605 ich meinen Lohn7939 von dir nehmen soll, also daß, was nicht fleckicht oder bunt2921 oder nicht schwarz2345 sein wird unter6440 den Lämmern3775 und Ziegen5795, das sei ein Diebstahl1589 bei mir.

33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“.

34 Da sprach Laban3837: Siehe da, es sei3863, wie du gesagt559 hast1697.

34 А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“

35 Und5414 sonderte des Tages3117 die sprenglichten und bunten2921 Böcke8495 und alle fleckichten und bunten5348 Ziegen5795, wo nur was Weißes3836 daran war, und alles, was schwarz2345 war unter den Lämmern3775, und tat‘s5493 unter die Hand3027 seiner Kinder1121.

35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було́ в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

36 Und3117 machte7760 Raum1870 dreier7969 Tagereisen weit zwischen ihm und Jakob3290. Also weidete7462 Jakob3290 die übrige3498 Herde6629 Labans3837.

36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

37 Jakob3290 aber nahm3947 Stäbe4731 von grünen3892 Pappelbäumen3839, Haseln3869 und Kastanien6196 und schälete weiße3836 Streifen6479 daran, daß an den Stäben4731 das Weiße3836 bloß4286 ward,

37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.

38 und6629 legte3322 die4325 Stäbe4731, die er geschälet hatte6478, in die Tränkrinnen7298 vor5227 die Herden6629, die da kommen935 mußten935 zu trinken8354, daß sie empfangen3179 sollten, wenn sie zu trinken8354 kämen.

38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як прихо́дили пити.

39 Also empfingen3179 die Herden6629 über den Stäben4731 und6629 brachten3205 sprenglichte, fleckichte und bunte2921.

39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.

40 Da schied6504 Jakob3290 die Lämmer3775 und tat5414 die abgesonderte Herde6629 zu413 den fleckichten und schwarzen2345 in6440 der Herde6629 Labans3837; und machte ihm eine eigene Herde5739, die tat er nicht zu der Herde6629 Labans3837.

40 І відділя́в Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.

41 Wenn aber der Lauf3179 der Frühlinger Herde7194 war, legte7760 er3290 diese Stäbe4731 an die Rinnen7298 vor die Augen5869 der Herde6629, daß sie über den Stäben4731 empfingen3179.

41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.

42 Aber in der Spätlinger Lauf5848 legte7760 er sie nicht hinein. Also wurden die5848 Spätlinge des Laban3837, aber die Frühlinge7194 des Jakob3290.

42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.

43 Daher ward6555 der Mann376 über die Maße reich, daß er viel7227 Schafe6629, Mägde8198 und Knechte5650, Kamele1581 und Esel2543 hatte.

43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.