以賽亞書第64章 |
|
1 |
|
2 好像熔化之火燃燒的時候 |
|
3 你曾行可畏的事，是我們所不指望的 |
|
4 神啊 |
|
5 你迎接那歡喜而 |
|
6 我們都像不潔淨的物 |
|
7 並且無人求告你的名，無人自奮 |
|
8 耶和華啊，現在你卻 |
|
9 耶和華啊，求你不要大發震怒，也不要永遠記念罪孽；我們求你垂顧 |
|
10 你的聖邑乃為 |
|
11 我們聖潔華美的殿─就是我們列祖讚美你的所在被火焚燒；我們的美物盡 |
|
12 耶和華啊，有這些事，你還忍得住嗎？你仍靜默使我們深受苦難嗎？ |
IсаяРозділ 64 |
|
1 |
|
2 як хво́рост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім'я́ Твоє стало відо́ме Твоїм ворога́м, щоб перед обличчям Твоїм затремті́ли наро́ди! |
|
3 Коли Ти чинив страшні ре́чі, ми їх не чекали, — коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопи́лися б го́ри! |
|
4 І відві́ку не чули, до ушей не дохо́дило, око не бачило Бога, крім Те́бе, Який би зробив так тому́, хто наді́ю на Нього кладе́! |
|
5 Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам'ята́ють про Тебе. Та розгні́вався Ти, бо ми в то́му згрішили навіки та несправедливими стали! |
|
6 І стали всі ми, як нечистий, а вся пра́ведність на́ша — немов поплямо́вана мі́сячним о́діж, і в'я́немо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас. |
|
7 І немає ніко́го, хто кликав би Йме́ння Твоє, хто збудився б триматися міцно за Те́бе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас ни́діти. |
|
8 Тепер же, о Господи, Ти — наш Отець, ми глина, а Ти наш ганча́р, і ми всі — чин Твоєї руки! |
|
9 Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам'ята́й повсякча́сно прови́ни! Тож споглянь, — ми наро́д Твій усі! |
|
10 Святі міста́ Твої стали пустинею, Сіон став пусте́лею, сте́пом став — Єрусали́м. |
|
11 Дім свя́тощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвали́ли Тебе́, погорі́лищем став, а все наше лю́бе руїною стало. |
|
12 Чи й на це ще Себе будеш стри́мувати, Го́споди? Будеш мовчати, й зана́дто карати нас бу́деш? |
以賽亞書第64章 |
IсаяРозділ 64 |
|
1 |
1 |
|
2 好像熔化之火燃燒的時候 |
2 як хво́рост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім'я́ Твоє стало відо́ме Твоїм ворога́м, щоб перед обличчям Твоїм затремті́ли наро́ди! |
|
3 你曾行可畏的事，是我們所不指望的 |
3 Коли Ти чинив страшні ре́чі, ми їх не чекали, — коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопи́лися б го́ри! |
|
4 神啊 |
4 І відві́ку не чули, до ушей не дохо́дило, око не бачило Бога, крім Те́бе, Який би зробив так тому́, хто наді́ю на Нього кладе́! |
|
5 你迎接那歡喜而 |
5 Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам'ята́ють про Тебе. Та розгні́вався Ти, бо ми в то́му згрішили навіки та несправедливими стали! |
|
6 我們都像不潔淨的物 |
6 І стали всі ми, як нечистий, а вся пра́ведність на́ша — немов поплямо́вана мі́сячним о́діж, і в'я́немо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас. |
|
7 並且無人求告你的名，無人自奮 |
7 І немає ніко́го, хто кликав би Йме́ння Твоє, хто збудився б триматися міцно за Те́бе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас ни́діти. |
|
8 耶和華啊，現在你卻 |
8 Тепер же, о Господи, Ти — наш Отець, ми глина, а Ти наш ганча́р, і ми всі — чин Твоєї руки! |
|
9 耶和華啊，求你不要大發震怒，也不要永遠記念罪孽；我們求你垂顧 |
9 Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам'ята́й повсякча́сно прови́ни! Тож споглянь, — ми наро́д Твій усі! |
|
10 你的聖邑乃為 |
10 Святі міста́ Твої стали пустинею, Сіон став пусте́лею, сте́пом став — Єрусали́м. |
|
11 我們聖潔華美的殿─就是我們列祖讚美你的所在被火焚燒；我們的美物盡 |
11 Дім свя́тощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвали́ли Тебе́, погорі́лищем став, а все наше лю́бе руїною стало. |
|
12 耶和華啊，有這些事，你還忍得住嗎？你仍靜默使我們深受苦難嗎？ |
12 Чи й на це ще Себе будеш стри́мувати, Го́споди? Будеш мовчати, й зана́дто карати нас бу́деш? |