哥林多前書

第13章

1 我如能言諸國方言、與天使之言、而無仁、則猶鳴金敲鈸、

2 雖能先知、探奧、識理、且篤信得以移山、而無仁、則無益、

3 雖罄所有以濟貧、舍身自焚、而無仁、則無益、

4 仁、寬忍、慈愛、不妒、不誇、

5 不衒、不妄行、不爲己、不暴怒、不道詐、

6 不喜非義、乃喜眞理、

7 隱惡信善、望人之美、忍己之難、

8 惟仁無隕、但言未來事之能將廢、言諸國方言之才將止、知識亦廢、

9 吾今知識未全、先知未全、

10 其全者得、未全者廢、

11 素爲赤子、則所言如赤子、意見亦如赤子、成人、則赤子事廢矣、

12 今我人昏然如隔琉璃、後所觀乃親晤對、今所知未全、後必深知、如主知我焉、

13 所存於今者、信也、望也、仁也、三者之中、仁爲大、〇

1-е до коринтян

Розділ 13

1 Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!

2 І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!

3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!

4 Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,

5 не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7 усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!

8 Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.

9 Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;

10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

11 Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.

12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.

13 А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!

哥林多前書

第13章

1-е до коринтян

Розділ 13

1 我如能言諸國方言、與天使之言、而無仁、則猶鳴金敲鈸、

1 Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!

2 雖能先知、探奧、識理、且篤信得以移山、而無仁、則無益、

2 І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!

3 雖罄所有以濟貧、舍身自焚、而無仁、則無益、

3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!

4 仁、寬忍、慈愛、不妒、不誇、

4 Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,

5 不衒、不妄行、不爲己、不暴怒、不道詐、

5 не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

6 不喜非義、乃喜眞理、

6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7 隱惡信善、望人之美、忍己之難、

7 усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!

8 惟仁無隕、但言未來事之能將廢、言諸國方言之才將止、知識亦廢、

8 Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.

9 吾今知識未全、先知未全、

9 Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;

10 其全者得、未全者廢、

10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

11 素爲赤子、則所言如赤子、意見亦如赤子、成人、則赤子事廢矣、

11 Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.

12 今我人昏然如隔琉璃、後所觀乃親晤對、今所知未全、後必深知、如主知我焉、

12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.

13 所存於今者、信也、望也、仁也、三者之中、仁爲大、〇

13 А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!