Приповiстi

Розділ 1

1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —

2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,

3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,

4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.

5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,

6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.

7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.

8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?

23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!

33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“

Приповiстi

Розділ 1

1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —

2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,

3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,

4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.

5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,

6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.

7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.

8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?

23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!

33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“

Приповiстi

Розділ 1

Приповiстi

Розділ 1

1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —

1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —

2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,

2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,

3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,

3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,

4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.

4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.

5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,

5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,

6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.

6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.

7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.

7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.

8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?

22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?

23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!

32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!

33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“

33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“