Вiд МаркаРозділ 10 |
|
1 |
|
2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“ |
|
3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“ |
|
4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“. |
|
5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь. |
|
6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх. |
|
7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір, |
|
8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло. |
|
9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“ |
|
10 А вдома про це учні знов запитали Його. |
|
11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею. |
|
12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“. |
|
13 |
|
14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже! |
|
15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“. |
|
16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши. |
|
17 |
|
18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. |
|
19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“. |
|
20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“. |
|
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“. |
|
22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав! |
|
23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“ |
|
24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже! |
|
25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“ |
|
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“ |
|
27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“ |
|
28 |
|
29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії, |
|
30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя. |
|
31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“. |
|
32 |
|
33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, |
|
34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“ |
|
35 |
|
36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“ |
|
37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“! |
|
38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“ |
|
39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся. |
|
40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“. |
|
41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана. |
|
42 |
|
43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу. |
|
44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба. |
|
45 Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“. |
|
46 |
|
47 І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“ |
|
48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“ |
|
49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“. |
|
50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса. |
|
51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“ |
|
52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою. |
Евангелие от МаркаГлава 10 |
|
1 |
|
2 |
|
3 Он |
|
4 Они |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 Увидев |
|
15 |
|
16 И, |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 Он |
|
21 |
|
22 Он |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 Они |
|
27 |
|
28 И |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 Он |
|
37 Они |
|
38 |
|
39 Они |
|
40 |
|
41 И, |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 Он |
|
51 |
|
52 |
Вiд МаркаРозділ 10 |
Евангелие от МаркаГлава 10 |
|
1 |
1 |
|
2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“ |
2 |
|
3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“ |
3 Он |
|
4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“. |
4 Они |
|
5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь. |
5 |
|
6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх. |
6 |
|
7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір, |
7 |
|
8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло. |
8 |
|
9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“ |
9 |
|
10 А вдома про це учні знов запитали Його. |
10 |
|
11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею. |
11 |
|
12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“. |
12 |
|
13 |
13 |
|
14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже! |
14 Увидев |
|
15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“. |
15 |
|
16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши. |
16 И, |
|
17 |
17 |
|
18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. |
18 |
|
19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“. |
19 |
|
20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“. |
20 Он |
|
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“. |
21 |
|
22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав! |
22 Он |
|
23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“ |
23 |
|
24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже! |
24 |
|
25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“ |
25 |
|
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“ |
26 Они |
|
27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“ |
27 |
|
28 |
28 И |
|
29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії, |
29 |
|
30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя. |
30 |
|
31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“. |
31 |
|
32 |
32 |
|
33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, |
33 |
|
34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“ |
34 |
|
35 |
35 |
|
36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“ |
36 Он |
|
37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“! |
37 Они |
|
38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“ |
38 |
|
39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся. |
39 Они |
|
40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“. |
40 |
|
41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана. |
41 И, |
|
42 |
42 |
|
43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу. |
43 |
|
44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба. |
44 |
|
45 Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“. |
45 |
|
46 |
46 |
|
47 І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“ |
47 |
|
48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“ |
48 |
|
49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“. |
49 |
|
50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса. |
50 Он |
|
51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“ |
51 |
|
52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою. |
52 |