Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 20

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

Деяния апостолов

Глава 20

1 Когда беспорядки прекратились, Павел позвал к себе учеников и, обратившись к ним со словами ободрения, простился с ними и отправился в Македонию.

2 На своём пути он говорил о многом, что вселяло бодрость в верующих. Затем он пришёл в Грецию,

3 где пробыл три месяца. И как раз перед тем, как Павел собирался отплыть в Сирию, иудеи составили против него заговор, и поэтому он решил отправиться в Сирию, пройдя снова через Македонию.

4 Его сопровождали Сопатр из Верии, сын Пирра, Аристарх и Секунд из Фессалоник, Гаий из Дервы, Тимофей и двое из Азии, Тихик и Трофим.

5 Они отправились первыми и ждали нас в Троаде.

6 Мы же отплыли из Филипп после праздника Пресных Хлебов и пять дней спустя присоединились к ним в Троаде, где пробыли неделю.

7 В воскресение, когда мы собрались вместе, чтобы совершить вечерю Господнюю, Павел беседовал с нами. Намереваясь отплыть на следующий день, он говорил до полуночи.

8 В комнате наверху, где мы собрались, было много светильников.

9 Павел всё продолжал проповедь, а юноша по имени Евтих, сидевший на окне, понемногу стал засыпать. В конце концов сон одолел его, и он упал из окна третьего этажа. Когда его подняли, он был мёртв.

10 Павел спустился вниз, припал к нему и, обняв, сказал: «Не печальтесь! Он жив».

11 Поднявшись наверх, Павел разломил хлеб и поел и ещё долго говорил им до самого рассвета, а затем ушёл.

12 Между тем люди привели юношу домой живым и все утешились.

13 Мы отплыли на корабле в Асс, чтобы потом взять там на борт Павла. Он сам повелел нам сделать так, потому что намеревался идти туда пешком.

14 Когда он встретился с нами в Ассе, мы взяли его на корабль и отправились в Митилену.

15 Отплыв оттуда на следующий день, мы остановились неподалёку от Хиоса, на другой день пристали к Самосу, а днём позже прибыли в Милет.

16 Павел решил миновать Ефес, чтобы не задерживаться в Азии, так как спешил прибыть в Иерусалим по возможности до дня Пятидесятницы.

17 Из Милета Павел послал письмо в Ефес, в котором попросил старейшин церкви прийти к нему.

18 Когда они прибыли, Павел сказал им: «Вы знаете, как я жил на протяжении всего времени, что был с вами с первого дня моего прибытия в Азию.

19 Я служил Господу со всей смиренностью и слезами, пройдя через многие испытания, выпавшие на мою долю из-за злых намерений иудеев.

20 Я всё делал для вашего блага и проповедовал Благую Весть об Иисусе как всенародно, так и в ваших домах.

21 Иудеям и грекам в равной мере я свидетельствовал о покаянии, обращении к Богу и о вере в нашего Господа Иисуса.

22 И теперь, повинуясь велению Духа Святого, я иду в Иерусалим. Я не знаю, что ждёт меня там,

23 я только знаю, что в каждом городе Святой Дух предостерегает меня, говоря, что меня ожидают испытания и темница.

24 Но моя жизнь не имеет для меня никакой цены! Всё, что я хочу — это закончить служение, принятое мной от Господа Иисуса, и принести людям Благую Весть о благодати Божьей.

25 Теперь я знаю, что ни один из вас, среди кого я провозглашал о Царстве Божьем, больше не увидит меня.

26 Поэтому я объявляю вам сегодня, что не буду в ответе, если кто-нибудь из вас не будет спасён,

27 потому что я не колеблясь проповедовал вам волю Божью, ничего не скрывая.

28 Будьте же бдительны и осторожны по отношению к себе и к стаду, над которым Святой Дух поставил вас пастырями. Заботьтесь о церкви Божьей, которую Он искупил Своей кровью.

29 Я знаю, что, когда уйду от вас, придут свирепые волки и не пощадят стада.

30 Даже среди вас появятся люди, извращающие правду ради того, чтобы верующие следовали за ними.

31 Так будьте же бдительны. Помните, что на протяжении трёх лет я день и ночь непрестанно предупреждал вас, моля каждого со слезами.

32 Теперь же я вверяю вас Богу и слову Его благодати, которое может укрепить вас и дать вам все те благословения, которыми Он одарил всех святых людей Божьих.

33 Когда я был с вами, то никогда не пожелал ни денег, ни одежды, принадлежащих другим.

34 Вы сами знаете, что я всегда работал, обеспечивая всем необходимым себя, а также тех, кто был со мной.

35 По мере своих сил я показал вам, что так тяжело трудясь, мы должны помогать слабым. Я учил вас не забывать слова Господа Иисуса, Который говорил: „Больше счастья в том, чтобы давать, чем в том, чтобы брать”».

36 Сказав это, Павел преклонил колени вместе со всеми и помолился.

37 Все плакали и, обнимая, целовали его,

38 сильно опечаленные, а особенно его словами: «Больше не увидите меня». Затем они проводили его к кораблю.

Дiї Розділ 20	Деяния апостолов Глава 20
1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.	1 Когда беспорядки прекратились, Павел позвал к себе учеников и, обратившись к ним со словами ободрения, простился с ними и отправился в Македонию.
2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,	2 На своём пути он говорил о многом, что вселяло бодрость в верующих. Затем он пришёл в Грецию,
3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.	3 где пробыл три месяца. И как раз перед тем, как Павел собирался отплыть в Сирию, иудеи составили против него заговор, и поэтому он решил отправиться в Сирию, пройдя снова через Македонию.
4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.	4 Его сопровождали Сопатр из Верии, сын Пирра, Аристарх и Секунд из Фессалоник, Гаий из Дервы, Тимофей и двое из Азии, Тихик и Трофим.
5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.	5 Они отправились первыми и ждали нас в Троаде.
6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.	6 Мы же отплыли из Филипп после праздника Пресных Хлебов и пять дней спустя присоединились к ним в Троаде, где пробыли неделю.
7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.	7 В воскресение, когда мы собрались вместе, чтобы совершить вечерю Господнюю, Павел беседовал с нами. Намереваясь отплыть на следующий день, он говорил до полуночи.
8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.	8 В комнате наверху, где мы собрались, было много светильников.
9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.	9 Павел всё продолжал проповедь, а юноша по имени Евтих, сидевший на окне, понемногу стал засыпать. В конце концов сон одолел его, и он упал из окна третьего этажа. Когда его подняли, он был мёртв.
10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“	10 Павел спустился вниз, припал к нему и, обняв, сказал: «Не печальтесь! Он жив».
11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.	11 Поднявшись наверх, Павел разломил хлеб и поел и ещё долго говорил им до самого рассвета, а затем ушёл.
12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.	12 Между тем люди привели юношу домой живым и все утешились.
13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.	13 Мы отплыли на корабле в Асс, чтобы потом взять там на борт Павла. Он сам повелел нам сделать так, потому что намеревался идти туда пешком.
14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.	14 Когда он встретился с нами в Ассе, мы взяли его на корабль и отправились в Митилену.
15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.	15 Отплыв оттуда на следующий день, мы остановились неподалёку от Хиоса, на другой день пристали к Самосу, а днём позже прибыли в Милет.
16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.	16 Павел решил миновать Ефес, чтобы не задерживаться в Азии, так как спешил прибыть в Иерусалим по возможности до дня Пятидесятницы.
17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.	17 Из Милета Павел послал письмо в Ефес, в котором попросил старейшин церкви прийти к нему.
18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,	18 Когда они прибыли, Павел сказал им: «Вы знаете, как я жил на протяжении всего времени, что был с вами с первого дня моего прибытия в Азию.
19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,	19 Я служил Господу со всей смиренностью и слезами, пройдя через многие испытания, выпавшие на мою долю из-за злых намерений иудеев.
20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.	20 Я всё делал для вашего блага и проповедовал Благую Весть об Иисусе как всенародно, так и в ваших домах.
21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.	21 Иудеям и грекам в равной мере я свидетельствовал о покаянии, обращении к Богу и о вере в нашего Господа Иисуса.
22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,	22 И теперь, повинуясь велению Духа Святого, я иду в Иерусалим. Я не знаю, что ждёт меня там,
23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.	23 я только знаю, что в каждом городе Святой Дух предостерегает меня, говоря, что меня ожидают испытания и темница.
24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.	24 Но моя жизнь не имеет для меня никакой цены! Всё, что я хочу — это закончить служение, принятое мной от Господа Иисуса, и принести людям Благую Весть о благодати Божьей.
25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.	25 Теперь я знаю, что ни один из вас, среди кого я провозглашал о Царстве Божьем, больше не увидит меня.
26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,	26 Поэтому я объявляю вам сегодня, что не буду в ответе, если кто-нибудь из вас не будет спасён,
27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!	27 потому что я не колеблясь проповедовал вам волю Божью, ничего не скрывая.
28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.	28 Будьте же бдительны и осторожны по отношению к себе и к стаду, над которым Святой Дух поставил вас пастырями. Заботьтесь о церкви Божьей, которую Он искупил Своей кровью.
29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.	29 Я знаю, что, когда уйду от вас, придут свирепые волки и не пощадят стада.
30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.	30 Даже среди вас появятся люди, извращающие правду ради того, чтобы верующие следовали за ними.
31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.	31 Так будьте же бдительны. Помните, что на протяжении трёх лет я день и ночь непрестанно предупреждал вас, моля каждого со слезами.
32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.	32 Теперь же я вверяю вас Богу и слову Его благодати, которое может укрепить вас и дать вам все те благословения, которыми Он одарил всех святых людей Божьих.
33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.	33 Когда я был с вами, то никогда не пожелал ни денег, ни одежды, принадлежащих другим.
34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.	34 Вы сами знаете, что я всегда работал, обеспечивая всем необходимым себя, а также тех, кто был со мной.
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“	35 По мере своих сил я показал вам, что так тяжело трудясь, мы должны помогать слабым. Я учил вас не забывать слова Господа Иисуса, Который говорил: „Больше счастья в том, чтобы давать, чем в том, чтобы брать”».
36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.	36 Сказав это, Павел преклонил колени вместе со всеми и помолился.
37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.	37 Все плакали и, обнимая, целовали его,
38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.	38 сильно опечаленные, а особенно его словами: «Больше не увидите меня». Затем они проводили его к кораблю.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 20

Деяния апостолов

Глава 20

Дiї

Розділ 20

Деяния апостолов

Глава 20

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 20

Деяния апостолов

Глава 20

Дiї

Розділ 20

Деяния апостолов

Глава 20

Старий
завіт

Новий
завіт