Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 20

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

Деяния апостолов

Глава 20

1 Когда же беспорядки улеглись, Павел, собрав учеников, ободрив и наставив их, попрощался с ними и отправился в Македонию.

2 Он шел через те края, постоянно ободряя верующих, и, наконец, пришел в Грецию,

3 где пробыл три месяца. Когда он хотел отплыть в Сирию, иудеи стали готовить покушение на него. Узнав об этом, он решил возвращаться через Македонию.

4 Павла сопровождали Сопатр, сын Пирра, родом из Верии, фессалоникийцы Аристарх и Секунд, Гаий из Дервии, Тимофей, а также Тихик и Трофим из Асии

5 (они вышли раньше и ожидали нас в Троаде).

6 Мы же после дней праздника Пресных Хлебов отплыли из Филипп и через пять дней присоединились к ним в Троаде. Там мы пробыли неделю.

7 В субботу вечером, когда мы собрались для преломления хлеба, Павел, который готовился на следующий день отправиться в путь, начал беседу, которая продлилась до полуночи.

8 В верхней комнате, где мы собрались, было душно и жарко — там горело много светильников.

9 Павел говорил довольно долго, и юношу по имени Евтих, сидевшего на подоконнике, начало клонить в сон. Заснув, он выпал из окна третьего этажа. Когда спустились к нему, он был мертв.

10 Павел, сойдя вниз, простерся над телом юноши, обхватил его руками. «Не тревожьтесь, — сказал Павел, — он жив».

11 После этого он поднялся наверх, преломил хлеб и ел его со всеми вместе, затем он долго еще говорил, пока не рассвело, и, наконец, отправился в путь.

12 А юношу проводили домой, радуясь тому, что он жив.

13 Мы же пошли и сели на корабль и прежде Павла отплыли в Асс, где должны были взять его на борт, поскольку он так распорядился, решив идти до Асса пешком.

14 Встретившись с ним в Ассе, мы взяли его на борт и достигли Митилины.

15 Оттуда мы отплыли и уже на другой день поравнялись с Хиосом, а день спустя причалили к Самосу, а через день уже были в Милете.

16 Павел решил плыть без остановки в Эфесе, чтобы не задерживаться надолго в Асии, потому что торопился, по возможности, вовремя попасть в Иерусалим на праздник Пятидесятницы.

17 Из Милета он послал за пресвитерами эфесской церкви.

18 И когда они пришли к нему, он сказал: «Вам известно, как я жил среди вас всё это время с первого дня моего пребывания на асийской земле.

19 В полном смирении, часто со слезами совершал я свое служение Господу среди испытаний, постигших меня из-за козней, что строили против меня иудеи.

20 И, как вы знаете, я не упустил ничего из того, что могло быть полезным для вас, когда проповедовал вам и учил вас всенародно и по домам,

21 призывая как иудеев, так и язычников обратиться к Богу с покаянием и поверить в Господа нашего Иисуса.

22 А теперь вот, ведомый Духом, иду я в Иерусалим, не зная, что ждет меня там.

23 Знаю только то, что в каждом городе Дух Святой ясно показывает мне: тюрьма и тяжкие испытания ждут меня.

24 Но жизнью я не дорожу. Только бы с радостью завершить мне свой путь и служение, которое я принял от Господа Иисуса: возвещать Благую Весть о благодати Божией.

25 Я жил среди вас, возвещая вам Царство Божие, но теперь знаю, что никто из вас никогда более не увидит меня.

26 Поэтому заверяю вас ныне: гибель ни одного из вас не будет поставлена мне в вину.

27 Призванный возвестить вам всю волю Божию, я никогда от этого не уклонялся.

28 Смотрите за собой и за всей паствой вашей, попечителями которой сделал вас Дух Святой, чтобы вы как пастыри пеклись о Церкви Божией, которую Он приобрел Себе кровью Собственного Сына.

29 Я знаю, что после моего ухода придут к вам волки лютые и стада не пощадят.

30 Даже среди вас появятся люди, которые станут извращать истину, чтоб увести за собой учеников,

31 а потому будьте бдительны. Помните, как я, иногда даже со слезами, неутомимо наставлял каждого из вас днем и ночью все три года.

32 И ныне вверяю вас Богу и слову Его благодати, слову, что может укрепить вас и дать вам наследие, обещанное всем, кого Бог освятил.

33 Никогда я не просил для себя ни серебра, ни золота, ни одежды.

34 Вы сами знаете, что своими руками зарабатывал я и содержал себя и своих спутников.

35 Я тем самым показал вам, что, так трудясь, надо поддерживать немощных и что мы должны помнить слова, сказанные Господом Иисусом: „Блаженнее давать, чем получать“».

36 С этими словами Павел преклонил колени и помолился со всеми вместе.

37 Поднялся громкий плач, все обнимали Павла и горячо целовали его.

38 Особенно огорчили их слова Павла о том, что им никогда уже не придется увидеть его. Затем они проводили его на корабль.

Дiї Розділ 20	Деяния апостолов Глава 20
1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.	1 Когда же беспорядки улеглись, Павел, собрав учеников, ободрив и наставив их, попрощался с ними и отправился в Македонию.
2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,	2 Он шел через те края, постоянно ободряя верующих, и, наконец, пришел в Грецию,
3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.	3 где пробыл три месяца. Когда он хотел отплыть в Сирию, иудеи стали готовить покушение на него. Узнав об этом, он решил возвращаться через Македонию.
4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.	4 Павла сопровождали Сопатр, сын Пирра, родом из Верии, фессалоникийцы Аристарх и Секунд, Гаий из Дервии, Тимофей, а также Тихик и Трофим из Асии
5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.	5 (они вышли раньше и ожидали нас в Троаде).
6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.	6 Мы же после дней праздника Пресных Хлебов отплыли из Филипп и через пять дней присоединились к ним в Троаде. Там мы пробыли неделю.
7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.	7 В субботу вечером, когда мы собрались для преломления хлеба, Павел, который готовился на следующий день отправиться в путь, начал беседу, которая продлилась до полуночи.
8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.	8 В верхней комнате, где мы собрались, было душно и жарко — там горело много светильников.
9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.	9 Павел говорил довольно долго, и юношу по имени Евтих, сидевшего на подоконнике, начало клонить в сон. Заснув, он выпал из окна третьего этажа. Когда спустились к нему, он был мертв.
10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“	10 Павел, сойдя вниз, простерся над телом юноши, обхватил его руками. «Не тревожьтесь, — сказал Павел, — он жив».
11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.	11 После этого он поднялся наверх, преломил хлеб и ел его со всеми вместе, затем он долго еще говорил, пока не рассвело, и, наконец, отправился в путь.
12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.	12 А юношу проводили домой, радуясь тому, что он жив.
13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.	13 Мы же пошли и сели на корабль и прежде Павла отплыли в Асс, где должны были взять его на борт, поскольку он так распорядился, решив идти до Асса пешком.
14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.	14 Встретившись с ним в Ассе, мы взяли его на борт и достигли Митилины.
15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.	15 Оттуда мы отплыли и уже на другой день поравнялись с Хиосом, а день спустя причалили к Самосу, а через день уже были в Милете.
16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.	16 Павел решил плыть без остановки в Эфесе, чтобы не задерживаться надолго в Асии, потому что торопился, по возможности, вовремя попасть в Иерусалим на праздник Пятидесятницы.
17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.	17 Из Милета он послал за пресвитерами эфесской церкви.
18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,	18 И когда они пришли к нему, он сказал: «Вам известно, как я жил среди вас всё это время с первого дня моего пребывания на асийской земле.
19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,	19 В полном смирении, часто со слезами совершал я свое служение Господу среди испытаний, постигших меня из-за козней, что строили против меня иудеи.
20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.	20 И, как вы знаете, я не упустил ничего из того, что могло быть полезным для вас, когда проповедовал вам и учил вас всенародно и по домам,
21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.	21 призывая как иудеев, так и язычников обратиться к Богу с покаянием и поверить в Господа нашего Иисуса.
22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,	22 А теперь вот, ведомый Духом, иду я в Иерусалим, не зная, что ждет меня там.
23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.	23 Знаю только то, что в каждом городе Дух Святой ясно показывает мне: тюрьма и тяжкие испытания ждут меня.
24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.	24 Но жизнью я не дорожу. Только бы с радостью завершить мне свой путь и служение, которое я принял от Господа Иисуса: возвещать Благую Весть о благодати Божией.
25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.	25 Я жил среди вас, возвещая вам Царство Божие, но теперь знаю, что никто из вас никогда более не увидит меня.
26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,	26 Поэтому заверяю вас ныне: гибель ни одного из вас не будет поставлена мне в вину.
27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!	27 Призванный возвестить вам всю волю Божию, я никогда от этого не уклонялся.
28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.	28 Смотрите за собой и за всей паствой вашей, попечителями которой сделал вас Дух Святой, чтобы вы как пастыри пеклись о Церкви Божией, которую Он приобрел Себе кровью Собственного Сына.
29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.	29 Я знаю, что после моего ухода придут к вам волки лютые и стада не пощадят.
30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.	30 Даже среди вас появятся люди, которые станут извращать истину, чтоб увести за собой учеников,
31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.	31 а потому будьте бдительны. Помните, как я, иногда даже со слезами, неутомимо наставлял каждого из вас днем и ночью все три года.
32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.	32 И ныне вверяю вас Богу и слову Его благодати, слову, что может укрепить вас и дать вам наследие, обещанное всем, кого Бог освятил.
33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.	33 Никогда я не просил для себя ни серебра, ни золота, ни одежды.
34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.	34 Вы сами знаете, что своими руками зарабатывал я и содержал себя и своих спутников.
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“	35 Я тем самым показал вам, что, так трудясь, надо поддерживать немощных и что мы должны помнить слова, сказанные Господом Иисусом: „Блаженнее давать, чем получать“».
36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.	36 С этими словами Павел преклонил колени и помолился со всеми вместе.
37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.	37 Поднялся громкий плач, все обнимали Павла и горячо целовали его.
38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.	38 Особенно огорчили их слова Павла о том, что им никогда уже не придется увидеть его. Затем они проводили его на корабль.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 20

Деяния апостолов

Глава 20

Дiї

Розділ 20

Деяния апостолов

Глава 20

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 20

Деяния апостолов

Глава 20

Дiї

Розділ 20

Деяния апостолов

Глава 20

Старий
завіт

Новий
завіт