Библия - Обещанное Восстановление

Плач Єремiї

Розділ 3

1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31 Бо Господь не наві́ки ж покине!

32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

Плач Иеремии

Глава 3

1 Я человек, испытавший горе от жезла гнева Господа.

2 Он погнал меня и ввел во тьму, а не в свет.

3 Несомненно, Он обратил Свою руку против меня, и обращает ее снова и снова, в течение всего дня.

4 Он состарил кожу мою и плоть мою, сокрушил кости мои.

5 Он осадил меня и окружил горечью и тяготою.

6 Погрузил меня во мрак, как давно умерших.

7 Окружил меня стеной, чтобы я не мог выйти, заковал меня в тяжелые цепи.

8 Даже когда я взываю и прошу о помощи Он не обращает внимания на мою молитву.

9 Камнями Он преградил мне путь, искривил стези мои.

10 Он подобен медведю в засаде или затаившемуся льву.

11 Сбил меня с пути и растерзал меня, оставив без помощи.

12 Натянул Он Свой лук и сделал меня мишенью для стрел Своих.

13 Он пронзил мое сердце стрелами из Своего колчана.

14 Стал я посмешищем для всего моего народа, весь день в песнях насмехаются надо мной.

15 Он напоил меня горькими травами и насытил горечью.

16 Камнями сокрушил зубы мои, втоптал меня в пыль.

17 Лишена душа моя мира я позабыл о благоденствии.

18 И сказал я: «Исчезло величие мое и надежда моя на Господа».

19 Помню лишь о страдании и скитании, во мне лишь горечь и желчь.

20 Сильна память об этом, поникла душа моя.

21 Но вот что говорю я себе, вот что дает мне надежду:

22 «Милость Господа никогда не иссякает, сострадание Его не истощается.

23 Они обновляются каждое утро; велика верность Твоя!»

24 Я сказал себе: «Господь — часть моя, потому я буду надеяться на Него».

25 Благ Господь к тем, кто уповает на Него, к тем, кто ищет Его.

26 Благо тому, кто молча ожидает спасения от Господа.

27 Благо человеку, который несет ярмо в юности своей.

28 Пусть сидит в уединении и молчании, потому что бремя это возложил на него Господь.

29 Пусть опускает уста свои в прах, может быть, есть еще надежда.

30 Пусть подставляет щеку свою бьющему и насыщается бесчестием.

31 Ведь Владыка не отвергает людей навеки!

32 И хотя Он посылает страдания, Он же потом и помилует по Своей великой любви.

33 Ведь не по изволению сердца Своего Он приносит бедствие и горе людям.

34 А когда топчут ногами всех узников земли,

35 лишают человека правосудия перед лицом Всевышнего,

36 притесняют человека на суде, разве Владыка всего этого не видит?

37 Кто может сказать — и исполнится, если Владыка не повелит этому случиться?

38 Не по слову ли Всевышнего приходят бедствие и благо?

39 Для чего жаловаться человеку, ведь он остался жив, хоть и был наказан за грехи свои?

40 Проверим же пути наши и испытаем их, и вернемся к Господу.

41 Вознесем сердца наши и руки к Богу на небесах и скажем:

42 «Мы согрешили и восстали против тебя, и Ты не простил нас.

43 Ты покрыл Себя гневом и преследовал нас, губя без пощады.

44 Ты скрыл Себя облаком, чтобы не доходила наша молитва.

45 Ты сделал нас грязью и сором среди народов.

46 Все враги наши широко разинули свою пасть на нас.

47 Мы страдали от ужаса и западни, опустошения и разорения».

48 Ручьями слезы текут из глаз моих, потому что народ мой уничтожен.

49 Слезы мои будут течь, не останавливаясь, без перерыва,

50 пока Господь не посмотрит с небес и не увидит.

51 Я смотрю, и горечь наполняет душу мою за всех дочерей моего города.

52 Без причины враги мои пытались поймать меня, словно птицу,

53 бросили меня в яму и камнями закидали меня.

54 Воды сомкнулись над моей головой, и я подумал: «Погиб я».

55 Я воззвал к имени Твоему, о Господь, из ямы глубокой.

56 Ты услышал голос мой; не закрывай же ухо Свое от моей мольбы об облегчении.

57 Ты приближался, когда я взывал к Тебе, и говорил: «Не бойся».

58 О Владыка, Ты защищал дело души моей, искуплял жизнь мою.

59 Ты видишь, Господи, угнетение мое, рассуди же тяжбу мою.

60 Ты видишь всю их мстительность, все их заговоры против меня.

61 О Господь, Ты слышишь их оскорбления, все их заговоры против меня,

62 как враги перешептываются обо мне весь день.

63 Взгляни на них! Сидят ли они, стоят ли, они насмехаются надо мною в своих песнях.

64 Воздай им, Господи, по делам их рук.

65 Мраком покрой их сердца, и пусть проклятье Твое будет на них.

66 Преследуй их в гневе и истреби их из поднебесья, о Господь.

Плач Єремiї Розділ 3	Плач Иеремии Глава 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —	1 Я человек, испытавший горе от жезла гнева Господа.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.	2 Он погнал меня и ввел во тьму, а не в свет.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.	3 Несомненно, Он обратил Свою руку против меня, и обращает ее снова и снова, в течение всего дня.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,	4 Он состарил кожу мою и плоть мою, сокрушил кости мои.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,	5 Он осадил меня и окружил горечью и тяготою.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.	6 Погрузил меня во мрак, как давно умерших.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.	7 Окружил меня стеной, чтобы я не мог выйти, заковал меня в тяжелые цепи.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,	8 Даже когда я взываю и прошу о помощи Он не обращает внимания на мою молитву.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.	9 Камнями Он преградил мне путь, искривил стези мои.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!	10 Он подобен медведю в засаде или затаившемуся льву.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!	11 Сбил меня с пути и растерзал меня, оставив без помощи.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —	12 Натянул Он Свой лук и сделал меня мишенью для стрел Своих.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́	13 Он пронзил мое сердце стрелами из Своего колчана.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.	14 Стал я посмешищем для всего моего народа, весь день в песнях насмехаются надо мной.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.	15 Он напоил меня горькими травами и насытил горечью.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,	16 Камнями сокрушил зубы мои, втоптал меня в пыль.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.	17 Лишена душа моя мира я позабыл о благоденствии.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.	18 И сказал я: «Исчезло величие мое и надежда моя на Господа».
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —	19 Помню лишь о страдании и скитании, во мне лишь горечь и желчь.
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.	20 Сильна память об этом, поникла душа моя.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:	21 Но вот что говорю я себе, вот что дает мне надежду:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —	22 «Милость Господа никогда не иссякает, сострадание Его не истощается.
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!	23 Они обновляются каждое утро; велика верность Твоя!»
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!	24 Я сказал себе: «Господь — часть моя, потому я буду надеяться на Него».
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!	25 Благ Господь к тем, кто уповает на Него, к тем, кто ищет Его.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.	26 Благо тому, кто молча ожидает спасения от Господа.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —	27 Благо человеку, который несет ярмо в юности своей.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;	28 Пусть сидит в уединении и молчании, потому что бремя это возложил на него Господь.
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;	29 Пусть опускает уста свои в прах, может быть, есть еще надежда.
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.	30 Пусть подставляет щеку свою бьющему и насыщается бесчестием.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!	31 Ведь Владыка не отвергает людей навеки!
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—	32 И хотя Он посылает страдания, Он же потом и помилует по Своей великой любви.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.	33 Ведь не по изволению сердца Своего Он приносит бедствие и горе людям.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,	34 А когда топчут ногами всех узников земли,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,	35 лишают человека правосудия перед лицом Всевышнего,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!	36 притесняют человека на суде, разве Владыка всего этого не видит?
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?	37 Кто может сказать — и исполнится, если Владыка не повелит этому случиться?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?	38 Не по слову ли Всевышнего приходят бедствие и благо?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.	39 Для чего жаловаться человеку, ведь он остался жив, хоть и был наказан за грехи свои?
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!	40 Проверим же пути наши и испытаем их, и вернемся к Господу.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!	41 Вознесем сердца наши и руки к Богу на небесах и скажем:
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,	42 «Мы согрешили и восстали против тебя, и Ты не простил нас.
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,	43 Ты покрыл Себя гневом и преследовал нас, губя без пощады.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.	44 Ты скрыл Себя облаком, чтобы не доходила наша молитва.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,	45 Ты сделал нас грязью и сором среди народов.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,	46 Все враги наши широко разинули свою пасть на нас.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.	47 Мы страдали от ужаса и западни, опустошения и разорения».
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.	48 Ручьями слезы текут из глаз моих, потому что народ мой уничтожен.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,	49 Слезы мои будут течь, не останавливаясь, без перерыва,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —	50 пока Господь не посмотрит с небес и не увидит.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.	51 Я смотрю, и горечь наполняет душу мою за всех дочерей моего города.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,	52 Без причины враги мои пытались поймать меня, словно птицу,
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.	53 бросили меня в яму и камнями закидали меня.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“	54 Воды сомкнулись над моей головой, и я подумал: «Погиб я».
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,	55 Я воззвал к имени Твоему, о Господь, из ямы глубокой.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!	56 Ты услышал голос мой; не закрывай же ухо Свое от моей мольбы об облегчении.
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“	57 Ты приближался, когда я взывал к Тебе, и говорил: «Не бойся».
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.	58 О Владыка, Ты защищал дело души моей, искуплял жизнь мою.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!	59 Ты видишь, Господи, угнетение мое, рассуди же тяжбу мою.
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,	60 Ты видишь всю их мстительность, все их заговоры против меня.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,	61 О Господь, Ты слышишь их оскорбления, все их заговоры против меня,
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.	62 как враги перешептываются обо мне весь день.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!	63 Взгляни на них! Сидят ли они, стоят ли, они насмехаются надо мною в своих песнях.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!	64 Воздай им, Господи, по делам их рук.
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!	65 Мраком покрой их сердца, и пусть проклятье Твое будет на них.
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!	66 Преследуй их в гневе и истреби их из поднебесья, о Господь.

Старий
завіт

Новий
завіт

Плач Єремiї

Розділ 3

Плач Иеремии

Глава 3

Плач Єремiї

Розділ 3

Плач Иеремии

Глава 3

Старий завіт

Новий завіт

Плач Єремiї

Розділ 3

Плач Иеремии

Глава 3

Плач Єремiї

Розділ 3

Плач Иеремии

Глава 3

Старий
завіт

Новий
завіт