CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Йона 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Йона

Розділ 1

1 I було́ слово Господнє до Йо́ни, Аміттаєвого сина, таке:

2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“.

3 І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.

4 А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий.

5 І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув.

6 І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“.

7 І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну.

8 І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“

9 І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“.

10 І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в.

11 І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше.

12 І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“.

13 І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.

14 І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“

15 І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости.

16 І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі.

Книга пророка Ионы

Глава 1

1 К Ионе, сыну Амиттая, было слово Господне:

2 — Собирайся, ступай в великий город Ниневию и проповедуй там, потому что его злодеяния дошли до Меня.

3 Но Иона собрался бежать от Господа в Таршиш. Он отправился в Яффу, нашел уходящий в Таршиш корабль и, заплатив за проезд, сел на него, чтобы уплыть с ними от Господа.

4 Но Господь навел на море страшный ветер, и поднялся такой сильный шторм, что корабль был готов разбиться.

5 Все моряки перепугались, и каждый принялся взывать к своему богу. Они побросали в море всю кладь, какая была на корабле, чтобы облегчить его. А Иона спустился в трюм, лег там и уснул крепким сном.

6 Капитан пришел к нему и сказал: — Что ты спишь? Вставай, воззови к своему Богу! Может быть, Он позаботится о нас, и мы не погибнем.

7 Моряки говорили друг другу: — Давайте кинем жребий и узнаем, за кого нам эта беда. Они бросили жребий, и жребий пал на Иону.

8 Тогда они спросили его: — Скажи нам, кто виновник этой беды? Каково твое ремесло? Откуда ты держишь путь? Из какой ты страны? Из какого народа?

9 Он ответил: — Я еврей и поклоняюсь Господу, Богу небес, Который создал море и сушу.

10 Они очень перепугались и спросили: — Что же ты наделал? (Они знали, что он бежит от Господа: он уже рассказал им об этом.)

11 А море бушевало все сильнее и сильнее, и тогда они спросили его: — Что нам сделать с тобой, чтобы море утихло перед нами?

12 — Возьмите меня и бросьте в море, — ответил он, — и оно утихнет перед вами. Я знаю, что этот страшный шторм обрушился на вас из-за меня.

13 Однако они принялись грести изо всех сил, чтобы пристать к берегу, но им это не удавалось, потому что море бушевало еще сильнее.

14 Тогда они стали призывать Господа: — Господи, не дай нам погибнуть за жизнь этого человека. Не взыскивай с нас за убийство невинного, ведь Ты, Господь, делаешь то, что угодно Тебе.

15 Потом они взяли Иону, бросили его за борт, и бушевавшее море утихло.

16 Моряки ужасно испугались Господа, принесли Господу жертву и дали обеты.

Йона

Розділ 1

Книга пророка Ионы

Глава 1

1 I було́ слово Господнє до Йо́ни, Аміттаєвого сина, таке:

1 К Ионе, сыну Амиттая, было слово Господне:

2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє“.

2 — Собирайся, ступай в великий город Ниневию и проповедуй там, потому что его злодеяния дошли до Меня.

3 І встав Йо́на, щоб утекти до Тарші́шу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля́, що йшов до Тарші́шу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відпли́сти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.

3 Но Иона собрался бежать от Господа в Таршиш. Он отправился в Яффу, нашел уходящий в Таршиш корабль и, заплатив за проезд, сел на него, чтобы уплыть с ними от Господа.

4 А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий.

4 Но Господь навел на море страшный ветер, и поднялся такой сильный шторм, что корабль был готов разбиться.

5 І налякалися моряки́, і кликали кожен до своїх богі́в, і викидали ті речі, що були́ на кораблі, до моря, щоб полегши́ти себе. А Йо́на зійшов до спо́ду корабля́, і ліг, і заснув.

5 Все моряки перепугались, и каждый принялся взывать к своему богу. Они побросали в море всю кладь, какая была на корабле, чтобы облегчить его. А Иона спустился в трюм, лег там и уснул крепким сном.

6 І приступив до нього керівни́к корабля, та й сказав йому: „Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може згадає цей Бог про нас, і ми не зги́немо“.

6 Капитан пришел к нему и сказал: — Что ты спишь? Вставай, воззови к своему Богу! Может быть, Он позаботится о нас, и мы не погибнем.

7 І сказали вони один до о́дного: „Ідіть, і киньмо жеребки́, та й пізна́ємо, через ко́го нам оце лихо“. І кинули вони жеребки́, — і впав жеребо́к на Йо́ну.

7 Моряки говорили друг другу: — Давайте кинем жребий и узнаем, за кого нам эта беда. Они бросили жребий, и жребий пал на Иону.

8 І сказали до нього: „Об'яви ж нам, через що́ нам це лихо? Яке твоє зайня́ття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти наро́ду?“

8 Тогда они спросили его: — Скажи нам, кто виновник этой беды? Каково твое ремесло? Откуда ты держишь путь? Из какой ты страны? Из какого народа?

9 І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“.

9 Он ответил: — Я еврей и поклоняюсь Господу, Богу небес, Который создал море и сушу.

10 І налякалися ті люди великим стра́хом, і сказали до нього: „Що́ це ти наробив?“ Бо ці люди дові́далися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'яви́в.

10 Они очень перепугались и спросили: — Что же ты наделал? (Они знали, что он бежит от Господа: он уже рассказал им об этом.)

11 І вони сказали до нього: „Що́ ми зробимо тобі, щоб утихоми́рилось море, щоб не залива́ло нас?“ Бо море бушува́ло все більше.

11 А море бушевало все сильнее и сильнее, и тогда они спросили его: — Что нам сделать с тобой, чтобы море утихло перед нами?

12 І сказав він до них: „Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихоми́риться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас“.

12 — Возьмите меня и бросьте в море, — ответил он, — и оно утихнет перед вами. Я знаю, что этот страшный шторм обрушился на вас из-за меня.

13 І міцно гребли́ ці люди, щоб дістатися до суходо́лу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.

13 Однако они принялись грести изо всех сил, чтобы пристать к берегу, но им это не удавалось, потому что море бушевало еще сильнее.

14 І вони кли́кнули до Господа та й сказали: „О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас непови́нної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!“

14 Тогда они стали призывать Господа: — Господи, не дай нам погибнуть за жизнь этого человека. Не взыскивай с нас за убийство невинного, ведь Ты, Господь, делаешь то, что угодно Тебе.

15 І підняли́ вони Йону, і кинули його до моря, — і спини́лося море від своєї лю́тости.

15 Потом они взяли Иону, бросили его за борт, и бушевавшее море утихло.

16 І налякалися ці люди Господа великим стра́хом, і прино́сили Господе́ві жертви, і складали обі́тнищі.

16 Моряки ужасно испугались Господа, принесли Господу жертву и дали обеты.