CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

Евангелие от Марка

Глава 8

1 В те же дни, когда опять собралась большая толпа и у людей не было еды, Иисус подозвал учеников и сказал:

2 — Мне жаль этих людей, они со Мной вот уже три дня, и у них не осталось еды.

3 Если Я отпущу их по домам голодными, то они в дороге ослабеют, ведь некоторые пришли издалека.

4 — Как же здесь, в этой пустыне, найти достаточно хлеба, чтобы их накормить? — удивились ученики.

5 — Сколько у вас хлебов? — спросил Иисус. — Семь, — ответили ученики.

6 Иисус велел людям возлечь на землю. Затем Он взял семь хлебов и, поблагодарив за них Бога, стал разламывать на куски, передавая ученикам, а те раздавали хлеб народу.

7 Было у них и несколько рыбок; Иисус благословил их и тоже велел раздать.

8 Люди ели и насытились, и еще набралось семь корзин остатков.

9 А было там только мужчин около четырех тысяч человек. Иисус отпустил народ

10 и сразу же, сев вместе с учениками в лодку, отправился в земли Далмануты.

11 К Иисусу подошли фарисеи и стали с Ним спорить. Они хотели испытать Его и требовали от Него знамения с неба.

12 Иисус глубоко вздохнул и спросил: — Почему это поколение требует знамения? Говорю вам истину, ему не будет дано никакого знамения.

13 И, оставив их, Он снова сел в лодку и отправился на другую сторону озера.

14 Ученики забыли взять с собой хлеба, и в лодке у них был всего один хлеб.

15 А Иисус предостерегал их: — Смотрите, берегитесь закваски фарисеев и закваски Ирода.

16 Ученики стали рассуждать между собой: — Он говорит это потому, что у нас нет хлеба?

17 Зная, о чем они говорят, Иисус сказал: — Почему вы рассуждаете о том, что у вас нет хлеба? Неужели вы все еще не сознаете и не понимаете? Неужели сердца ваши совсем окаменели?

18 У вас есть глаза, и вы не видите? Есть уши, и вы не слышите? Неужели вы не помните?

19 Когда Я разделил пять хлебов на пять тысяч человек, сколько полных корзин остатков вы набрали? — Двенадцать, — ответили ученики.

20 — А когда семь хлебов на четыре тысячи, сколько полных корзин остатков вы набрали? — Семь, — ответили те.

21 — Так неужели вы все еще не понимаете? — сказал Иисус.

22 Когда они пришли в Вифсаиду, к Иисусу привели слепого и попросили прикоснуться к нему.

23 Иисус взял слепого за руку, вывел из селения, плюнул ему на глаза и, возложив на него руки, спросил: — Видишь что-нибудь?

24 Тот посмотрел вокруг и сказал: — Вижу людей: словно двигаются деревья.

25 Иисус еще раз приложил руки к его глазам, и он исцелился, зрение вернулось к нему, и он стал видеть все четко и ясно.

26 Иисус отправил его домой, сказав: — Смотри, в селение не заходи.

27 Иисус с учениками пошел в селения, прилегающие к Кесарии Филипповой. По дороге Иисус спросил их: — За кого принимают Меня люди?

28 Ученики ответили: — За Иоанна Крестителя; другие же — за Илию; а некоторые — за одного из пророков.

29 — А вы кем считаете Меня? — спросил их Иисус. Петр ответил: — Ты — Христос.

30 Но Иисус велел им никому не говорить о Нем.

31 И Он начал учить их, что Сыну Человеческому должно много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, первосвященниками и учителями Закона, что Он будет убит, но через три дня воскреснет.

32 Он прямо говорил об этом. Тогда Петр отвел Его в сторону и стал возражать.

33 Иисус же, обернувшись и посмотрев на учеников, строго сказал Петру: — Прочь от Меня, сатана! Ты рассуждаешь по-человечески и не понимаешь того, что хочет Бог.

34 Подозвав народ и Своих учеников, Иисус сказал им: — Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречется от самого себя, возьмет свой крест и пусть следует за Мной.

35 Потому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет ее, а кто потеряет свою жизнь ради Меня и Радостной Вести, тот спасет ее.

36 Ведь что пользы человеку приобрести весь мир, если при этом он повредит своей душе?

37 И что человек может дать в обмен за свою душу?

38 Кто постыдится Меня и Моих слов в этом безбожном и грешном поколении, того и Сын Человеческий постыдится, когда придет в славе Своего Отца со святыми ангелами.

Вiд Марка

Розділ 8

Евангелие от Марка

Глава 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

1 В те же дни, когда опять собралась большая толпа и у людей не было еды, Иисус подозвал учеников и сказал:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

2 — Мне жаль этих людей, они со Мной вот уже три дня, и у них не осталось еды.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

3 Если Я отпущу их по домам голодными, то они в дороге ослабеют, ведь некоторые пришли издалека.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

4 — Как же здесь, в этой пустыне, найти достаточно хлеба, чтобы их накормить? — удивились ученики.

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

5 — Сколько у вас хлебов? — спросил Иисус. — Семь, — ответили ученики.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

6 Иисус велел людям возлечь на землю. Затем Он взял семь хлебов и, поблагодарив за них Бога, стал разламывать на куски, передавая ученикам, а те раздавали хлеб народу.

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

7 Было у них и несколько рыбок; Иисус благословил их и тоже велел раздать.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

8 Люди ели и насытились, и еще набралось семь корзин остатков.

9 А їдців було тисяч з чотири!

9 А было там только мужчин около четырех тысяч человек. Иисус отпустил народ

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

10 и сразу же, сев вместе с учениками в лодку, отправился в земли Далмануты.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

11 К Иисусу подошли фарисеи и стали с Ним спорить. Они хотели испытать Его и требовали от Него знамения с неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

12 Иисус глубоко вздохнул и спросил: — Почему это поколение требует знамения? Говорю вам истину, ему не будет дано никакого знамения.

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

13 И, оставив их, Он снова сел в лодку и отправился на другую сторону озера.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

14 Ученики забыли взять с собой хлеба, и в лодке у них был всего один хлеб.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

15 А Иисус предостерегал их: — Смотрите, берегитесь закваски фарисеев и закваски Ирода.

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

16 Ученики стали рассуждать между собой: — Он говорит это потому, что у нас нет хлеба?

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

17 Зная, о чем они говорят, Иисус сказал: — Почему вы рассуждаете о том, что у вас нет хлеба? Неужели вы все еще не сознаете и не понимаете? Неужели сердца ваши совсем окаменели?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

18 У вас есть глаза, и вы не видите? Есть уши, и вы не слышите? Неужели вы не помните?

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

19 Когда Я разделил пять хлебов на пять тысяч человек, сколько полных корзин остатков вы набрали? — Двенадцать, — ответили ученики.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

20 — А когда семь хлебов на четыре тысячи, сколько полных корзин остатков вы набрали? — Семь, — ответили те.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

21 — Так неужели вы все еще не понимаете? — сказал Иисус.

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

22 Когда они пришли в Вифсаиду, к Иисусу привели слепого и попросили прикоснуться к нему.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

23 Иисус взял слепого за руку, вывел из селения, плюнул ему на глаза и, возложив на него руки, спросил: — Видишь что-нибудь?

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

24 Тот посмотрел вокруг и сказал: — Вижу людей: словно двигаются деревья.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

25 Иисус еще раз приложил руки к его глазам, и он исцелился, зрение вернулось к нему, и он стал видеть все четко и ясно.

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

26 Иисус отправил его домой, сказав: — Смотри, в селение не заходи.

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

27 Иисус с учениками пошел в селения, прилегающие к Кесарии Филипповой. По дороге Иисус спросил их: — За кого принимают Меня люди?

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

28 Ученики ответили: — За Иоанна Крестителя; другие же — за Илию; а некоторые — за одного из пророков.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

29 — А вы кем считаете Меня? — спросил их Иисус. Петр ответил: — Ты — Христос.

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

30 Но Иисус велел им никому не говорить о Нем.

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

31 И Он начал учить их, что Сыну Человеческому должно много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, первосвященниками и учителями Закона, что Он будет убит, но через три дня воскреснет.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

32 Он прямо говорил об этом. Тогда Петр отвел Его в сторону и стал возражать.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

33 Иисус же, обернувшись и посмотрев на учеников, строго сказал Петру: — Прочь от Меня, сатана! Ты рассуждаешь по-человечески и не понимаешь того, что хочет Бог.

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

34 Подозвав народ и Своих учеников, Иисус сказал им: — Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречется от самого себя, возьмет свой крест и пусть следует за Мной.

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

35 Потому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет ее, а кто потеряет свою жизнь ради Меня и Радостной Вести, тот спасет ее.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

36 Ведь что пользы человеку приобрести весь мир, если при этом он повредит своей душе?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

37 И что человек может дать в обмен за свою душу?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

38 Кто постыдится Меня и Моих слов в этом безбожном и грешном поколении, того и Сын Человеческий постыдится, когда придет в славе Своего Отца со святыми ангелами.