Йов

Розділ 28

1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,

2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.

3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:

4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.

5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,

6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.

7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,

8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.

9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,

10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!

11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.

12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?

13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.

14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“ і море звіщає: „Вона не зо мною!“

15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.

16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапфі́ру.

17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.

18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!

19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.

20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?

21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.

22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.

25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,

26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,

27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“

Книга Иова

Глава 28

1 — Есть рудник для серебра и для золота есть горн плавильный.

2 Из земли добывают железо, и плавят медь из руды.

3 Тьме рудокоп полагает предел. Ищет он в отдаленных пределах руду в непроглядной мгле.

4 Далеко от жилья он роет колодец, в местах, что забыла стопа человека; висит он и зыблется вдали от людей.

5 Земля, на которой вырастает пища, изнутри изрыта, будто огнем.

6 Сапфиров россыпь в ее камнях, и в ней — золотой песок.

7 Пути к ним не знает хищная птица, соколиный глаз их не видел.

8 Гордые звери их не топтали, и лев по ним не ходил.

9 Человек на гранит простирает руку и с корнем вырывает горы.

10 Он прорубает проходы в скалах, и глаза его видят все их сокровища.

11 Он останавливает истоки рек, и сокровенное выносит на свет.

12 Но где можно найти мудрость? Где обитает разум?

13 Не знает смертный ее дома ; на земле живых ее не найти.

14 Пучина скажет: «Во мне ее нет»; и молвит море: «Не у меня она».

15 Ее не купить за червонное золото, не отвесить цену ее серебром.

16 Не купить ее ни за золото Офира, ни за драгоценный оникс и сапфир.

17 Не сравнить ее с золотом и кристаллом, на утварь из чистого золота не обменять.

18 Что говорить о кораллах и яшме; превыше рубинов стоимость мудрости.

19 Не сравнить с ней топазы из Куша ; не купить ее за отменное золото.

20 Откуда приходит мудрость? Где обитает разум?

21 Скрыта она от глаз всех живущих и от птиц небесных утаена.

22 Погибель и Смерть говорят: «Мы слышали только слух о ней».

23 Только Богу ведом к ней путь, Он знает ее жилище,

24 ведь Он озирает края земли и видит все, что под небесами.

25 Когда Он давал ветру силу и водам ставил пределы,

26 когда Он дождю предписал устав и путь проложил для молний,

27 Он увидел мудрость и восхвалил ее, утвердил ее, испытал

28 и сказал человеку так: «Воистину, страх перед Владыкой — вот мудрость, сторониться зла — это разум».

Йов

Розділ 28

Книга Иова

Глава 28

1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,

1 — Есть рудник для серебра и для золота есть горн плавильный.

2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.

2 Из земли добывают железо, и плавят медь из руды.

3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:

3 Тьме рудокоп полагает предел. Ищет он в отдаленных пределах руду в непроглядной мгле.

4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.

4 Далеко от жилья он роет колодец, в местах, что забыла стопа человека; висит он и зыблется вдали от людей.

5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,

5 Земля, на которой вырастает пища, изнутри изрыта, будто огнем.

6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.

6 Сапфиров россыпь в ее камнях, и в ней — золотой песок.

7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,

7 Пути к ним не знает хищная птица, соколиный глаз их не видел.

8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.

8 Гордые звери их не топтали, и лев по ним не ходил.

9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,

9 Человек на гранит простирает руку и с корнем вырывает горы.

10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!

10 Он прорубает проходы в скалах, и глаза его видят все их сокровища.

11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.

11 Он останавливает истоки рек, и сокровенное выносит на свет.

12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?

12 Но где можно найти мудрость? Где обитает разум?

13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.

13 Не знает смертный ее дома ; на земле живых ее не найти.

14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“ і море звіщає: „Вона не зо мною!“

14 Пучина скажет: «Во мне ее нет»; и молвит море: «Не у меня она».

15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.

15 Ее не купить за червонное золото, не отвесить цену ее серебром.

16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапфі́ру.

16 Не купить ее ни за золото Офира, ни за драгоценный оникс и сапфир.

17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.

17 Не сравнить ее с золотом и кристаллом, на утварь из чистого золота не обменять.

18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!

18 Что говорить о кораллах и яшме; превыше рубинов стоимость мудрости.

19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.

19 Не сравнить с ней топазы из Куша ; не купить ее за отменное золото.

20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?

20 Откуда приходит мудрость? Где обитает разум?

21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.

21 Скрыта она от глаз всех живущих и от птиц небесных утаена.

22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

22 Погибель и Смерть говорят: «Мы слышали только слух о ней».

23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

23 Только Богу ведом к ней путь, Он знает ее жилище,

24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.

24 ведь Он озирает края земли и видит все, что под небесами.

25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,

25 Когда Он давал ветру силу и водам ставил пределы,

26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,

26 когда Он дождю предписал устав и путь проложил для молний,

27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

27 Он увидел мудрость и восхвалил ее, утвердил ее, испытал

28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“

28 и сказал человеку так: «Воистину, страх перед Владыкой — вот мудрость, сторониться зла — это разум».