Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 29

1 І зібрався Яків, і пішов до кра́ю синів Кедему.

2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь.

3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.

4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“.

5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“.

6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“.

7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“.

8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“.

9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.

10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.

11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...

12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...

13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.

14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су.

15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“

16 А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль.

17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.

18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“.

19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“

20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.

21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“

22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.

23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.

24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.

25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене?

26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.

27 Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“.

28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.

29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.

30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

31 І побачив Господь, що знена́виджена Лія, і відкрив її утро́бу, а Рахіль була неплідна.

32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“

33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.

34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й.

35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“ Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

Бытие

Глава 29

1 И встал Иаков, и пошел в землю сынов востока.

2 И увидел на поле колодезь, и три стада мелкого скота, лежавшие около его, потому что из того колодезя поили стада. Над устьем колодезя был большой камень.

3 Когда собирались туда все стада, отваливали камень от устья колодезя и поили овец; потом опять клали камень на свое место, на устье колодезя.

4 Иаков сказал им: братия мои! откуда вы? Они отвечали: из Харрана.

5 Тогда он спросил их: знаете ли Лавана, сына Нахорова? Они отвечали: знаем.

6 Он еще спросил: благополучен ли он? Они отвечали: благополучен; и вот, Рахиль, дочь его, идет с овцами.

7 Он сказал: вот дня еще много; не время собирать скот; напойте овец и подите, пасите.

8 Они отвечали: не можем, пока не соберутся все стада, и не отвалят камня от устья колодезя; тогда будем мы поить овец.

9 Еще как он разговаривал с ними, пришла Рахиль с мелким скотом отца своего, потому что она пасла.

10 Как скоро Иаков увидел Рахиль, дочь Лавана, брата матери своей, и овец Лавана, брата матери своей: тотчас подошел Иаков, отвалил камень от устья колодезя, и дал пить овцам Лавана, брата матери своей.

11 Потом Иаков поцеловал Рахиль, и, подняв вопль, заплакал.

12 И сказал Иаков Рахили, что он родственник отцу ее, и что он сын Ревеккин. А она побежала, и сказала отцу своему.

13 Лаван, услышав о Иакове, сыне сестры своей, выбежал ему навстречу, обнял его, и поцеловал его, и ввел его в дом свой; и он рассказал Лавану все сие.

14 Лаван же сказал ему: подлинно ты кость моя и плоть моя. И жил у него Иаков целый месяц.

15 Потом Лаван сказал Иакову: неужели ты даром будешь работать на меня, потому что ты родственник? скажи мне, что заплатить тебе?

16 У Лавана же были две дочери, имя старшей: Лия, имя младшей: Рахиль.

17 Лия была больна глазами, а Рахиль была красива станом, и красива лицем.

18 Иаков полюбил Рахиль; и потому сказал: я буду тебе работать семь лет за Рахиль, младшую дочь твою.

19 На сие Лаван сказал: для меня лучше отдать ее за тебя, нежели отдать ее за другого кого; живи у меня.

20 Таким образом, Иаков работал за Рахиль семь лет; и они показались ему за несколько дней, потому что он любил ее.

21 И сказал Иаков Лавану: дай жену мою; потому что мне уже исполнилось время, чтобы мне войти к ней.

22 Тогда Лаван созвал всех людей того места, и сделал пир.

23 Вечером же взял дочь свою Лию, и ввел ее к нему; и он вошел к ней.

24 И дал Лаван служанку свою Зелфу в служанки дочери своей Лии.

25 Настало утро, и оказалось, что это Лия, Тогда Иаков сказал Лавану: что это ты сделал со мною? не за Рахиль ли я работал у тебя? Зачем ты обманул меня?

26 Но Лаван сказал: в нашем месте так не делают, чтобы младшую выдать прежде старшей;

27 Окончи неделю этой; потом дадим тебе и ту, за работу, которую ты будешь работать у меня еще семь лет других.

28 Иаков так и сделал; и окончил неделю этой. Потом Лаван дал Рахиль, дочь свою, ему в жену.

29 И дал Лаван служанку свою Валлу в служанки дочери своей Рахили.

30 Иаков вошел и к Рахили, и любил Рахиль больше, нежели Лию; и работал у него еще семь лет других.

31 Иегова узрел, что Лия была не любима, и отверз утробу ее, а Рахиль была неплодна.

32 Лия зачала, и родила сына, и нарекла ему имя: Рувим; потому что, говорила она: Иегова призрел на меня, бедную; теперь будет любить меня муж мой.

33 И зачала опять, и родила сына, и сказала: Иегова услышал, что я нелюбима, и даровал мне еще сего; посему нарекла ему имя: Симеон.

34 И зачала еще, и родила сына, и сказала: теперь-то прилепится ко мне муж мой; ибо я родила ему трех сынов. От сего наречено ему имя: Левий.

35 И еще зачала, и родила сына, и сказала: теперь-то я восхвалю Иегову. Посему нарекла ему имя Иуда. И перестала рождать.

Буття Розділ 29	Бытие Глава 29
1 І зібрався Яків, і пішов до кра́ю синів Кедему.	1 И встал Иаков, и пошел в землю сынов востока.
2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь.	2 И увидел на поле колодезь, и три стада мелкого скота, лежавшие около его, потому что из того колодезя поили стада. Над устьем колодезя был большой камень.
3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.	3 Когда собирались туда все стада, отваливали камень от устья колодезя и поили овец; потом опять клали камень на свое место, на устье колодезя.
4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“.	4 Иаков сказал им: братия мои! откуда вы? Они отвечали: из Харрана.
5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“.	5 Тогда он спросил их: знаете ли Лавана, сына Нахорова? Они отвечали: знаем.
6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“.	6 Он еще спросил: благополучен ли он? Они отвечали: благополучен; и вот, Рахиль, дочь его, идет с овцами.
7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“.	7 Он сказал: вот дня еще много; не время собирать скот; напойте овец и подите, пасите.
8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“.	8 Они отвечали: не можем, пока не соберутся все стада, и не отвалят камня от устья колодезя; тогда будем мы поить овец.
9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.	9 Еще как он разговаривал с ними, пришла Рахиль с мелким скотом отца своего, потому что она пасла.
10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.	10 Как скоро Иаков увидел Рахиль, дочь Лавана, брата матери своей, и овец Лавана, брата матери своей: тотчас подошел Иаков, отвалил камень от устья колодезя, и дал пить овцам Лавана, брата матери своей.
11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...	11 Потом Иаков поцеловал Рахиль, и, подняв вопль, заплакал.
12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...	12 И сказал Иаков Рахили, что он родственник отцу ее, и что он сын Ревеккин. А она побежала, и сказала отцу своему.
13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.	13 Лаван, услышав о Иакове, сыне сестры своей, выбежал ему навстречу, обнял его, и поцеловал его, и ввел его в дом свой; и он рассказал Лавану все сие.
14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су.	14 Лаван же сказал ему: подлинно ты кость моя и плоть моя. И жил у него Иаков целый месяц.
15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“	15 Потом Лаван сказал Иакову: неужели ты даром будешь работать на меня, потому что ты родственник? скажи мне, что заплатить тебе?
16 А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль.	16 У Лавана же были две дочери, имя старшей: Лия, имя младшей: Рахиль.
17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.	17 Лия была больна глазами, а Рахиль была красива станом, и красива лицем.
18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“.	18 Иаков полюбил Рахиль; и потому сказал: я буду тебе работать семь лет за Рахиль, младшую дочь твою.
19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“	19 На сие Лаван сказал: для меня лучше отдать ее за тебя, нежели отдать ее за другого кого; живи у меня.
20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.	20 Таким образом, Иаков работал за Рахиль семь лет; и они показались ему за несколько дней, потому что он любил ее.
21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“	21 И сказал Иаков Лавану: дай жену мою; потому что мне уже исполнилось время, чтобы мне войти к ней.
22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.	22 Тогда Лаван созвал всех людей того места, и сделал пир.
23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.	23 Вечером же взял дочь свою Лию, и ввел ее к нему; и он вошел к ней.
24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.	24 И дал Лаван служанку свою Зелфу в служанки дочери своей Лии.
25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене?	25 Настало утро, и оказалось, что это Лия, Тогда Иаков сказал Лавану: что это ты сделал со мною? не за Рахиль ли я работал у тебя? Зачем ты обманул меня?
26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.	26 Но Лаван сказал: в нашем месте так не делают, чтобы младшую выдать прежде старшей;
27 Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“.	27 Окончи неделю этой; потом дадим тебе и ту, за работу, которую ты будешь работать у меня еще семь лет других.
28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.	28 Иаков так и сделал; и окончил неделю этой. Потом Лаван дал Рахиль, дочь свою, ему в жену.
29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.	29 И дал Лаван служанку свою Валлу в служанки дочери своей Рахили.
30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.	30 Иаков вошел и к Рахили, и любил Рахиль больше, нежели Лию; и работал у него еще семь лет других.
31 І побачив Господь, що знена́виджена Лія, і відкрив її утро́бу, а Рахіль була неплідна.	31 Иегова узрел, что Лия была не любима, и отверз утробу ее, а Рахиль была неплодна.
32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“	32 Лия зачала, и родила сына, и нарекла ему имя: Рувим; потому что, говорила она: Иегова призрел на меня, бедную; теперь будет любить меня муж мой.
33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.	33 И зачала опять, и родила сына, и сказала: Иегова услышал, что я нелюбима, и даровал мне еще сего; посему нарекла ему имя: Симеон.
34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й.	34 И зачала еще, и родила сына, и сказала: теперь-то прилепится ко мне муж мой; ибо я родила ему трех сынов. От сего наречено ему имя: Левий.
35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“ Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.	35 И еще зачала, и родила сына, и сказала: теперь-то я восхвалю Иегову. Посему нарекла ему имя Иуда. И перестала рождать.

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 29

Бытие

Глава 29

Буття

Розділ 29

Бытие

Глава 29

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 29

Бытие

Глава 29

Буття

Розділ 29

Бытие

Глава 29

Старий
завіт

Новий
завіт