Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 19

1 І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,

2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“.

3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.

4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім.

5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“

6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,

7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого!

8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.

9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.

11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,

13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.

14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.

15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.

16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.

17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.

18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!

19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.

20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.

21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.

22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.

23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.

25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!

27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...

29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.

31 І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.

32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“.

33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“.

35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.

37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.

38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.

Бытие

Глава 19

1 Между тем, два Ангела пришли в Содом вечером, когда Лот сидел у ворот Содомских. Лот увидел и встал навстречу им, и поклонился лицем до земли.

2 И сказал: государи мои! пожалуйте, зайдите теперь в дом раба вашего, и ночуйте, и умойте ноги ваши, и встав поутру, пойдете в путь свой. Но они сказали: нет, мы ночуем на улице.

3 Он же сильно упрашивал их; и они зашли к нему, и пришли в дом его. Он сделал им угощение, и испек пресные хлебы; и они ели.

4 Еще не легли они спать, как городские жители, Содомляне, от молодого до старого, весь народ со всех концов города, окружили дом,

5 И кричали Лоту, и говорили ему: где люди, пришедшие к тебе в эту ночь? выведи их к нам, мы познаем их.

6 Лот вышел к ним за дверь, и запер за собою дверь,

7 И сказал: пожалуйте, братия, не делайте зла!

8 Вот, у меня две дочери, которые не знают мужа; выведу лучше я их к вам, делайте с ними, что вам угодно; только не делайте сего с людьми сими, ибо они для того и пришли под кров дома моего.

9 Но они сказали: подойди сюда! И сказали: неужели один пришлец, пришедший сюда, может судить нас? За это мы хуже сделаем с тобою, нежели с ними. И сильно наступали на сего человека, на Лота, и подошли, чтобы выломать дверь.

10 Тогда гости простерли руки свои, и взяли Лота к себе в дом, и дверь заперли;

11 А людей, бывших за дверьми дома, от малого до большого, поразили слепотою, так что они измучились, искав двери,

12 Наконец гости сказали Лоту: кто у тебя есть еще здесь? Зять ли, сыновья ли твои, дочери ли твои, и кто бы ни был у тебя в сем городе, всех выведи из сего места.

13 Ибо мы истребим сие место; потому что велик отсюда вопль к Иегове, и Иегова послал нас истребить его.

14 Итак, Лот пошел, и говорил с зятьями своими, которые брали за себя дочерей его, и сказал: встаньте, выдьте из сего места; ибо Иегова истребит сей город: но зятьям его показалось, что он шутит.

15 Когда взошла заря, Ангелы начали торопить Лота, говоря: встань, возьми жену свою, и двух дочерей своих, находящихся здесь, чтобы не погибнуть и тебе за беззакония сего города.

16 Но как он медлил, то они, по милости к нему Иеговы, взяли за руки его, и жену его, и двух дочерей его, и выведши, поставили его вне города.

17 Когда же вывели их вон из города, то один из них сказал: спасай жизнь твою; не оглядывайся назад; и нигде не останавливайся на равнине сей; спасайся на гору, чтобы тебе не погибнуть.

18 Но Лот сказал им: нет, Господи!

19 Вот, раб Твой обрел благодать пред очами Твоими, и велика милость Твоя, которую Ты сделал со мною, что спас жизнь мою; но я не могу спастись на гору; чтоб не застигла меня беда сия, и чтобы мне не умереть.

20 Вот, ближе бежать в сей город, он же и мал; позвольте мне спасаться в него, не правда ли, что он мал? и сохранится жизнь моя.

21 И сказал ему: вот, Я в угодность тебе и сие сделаю; не истреблю города, о котором ты говоришь.

22 Поспешай, спасайся в него; ибо Я не могу сделать Своего дела, пока ты не придешь туда. Потому и дано имя городу сему: Сигор.

23 Солнце взошло над землею, и Лот пришел в Сигор.

24 Тогда Иегова на Содом и Гоморр дождем пролил серу и огонь от Иеговы с небес.

25 И истребил города сии, и всю равнину сию, и всех жителей городов сих, и произрастения земли.

26 Жена же Лотова оглянулась назад, и обратилась в соляной столп.

27 Между тем Авраам утром пошел на то место, где стоял пред лицем Иеговы.

28 И посмотрел он к Содому и Гоморру, и на все пространство равнины и увидел, и се, восходит дым с земли, как дым из печи.

29 Таким образом, Бог, истребляя города равнины сей, вспомнил о Аврааме, и вывел Лота из среды истребления, когда истреблял города, в которых жил Лот.

30 Потом Лот вышел из Сигора, и стал жить в горе, и с ним две дочери его: ибо он боялся жить в Сигоре. И так он жил в пещере, и с ним две дочери его.

31 И сказала старшая младшей: отец наш стар; и нет человека на земле, который бы вошел к нам по обычаю всей земли.

32 Итак, напоим отца нашего вином, и переспим с ним, и восставим от отца нашего племя.

33 И в ту ночь напоили отца своего вином; и пошла старшая, и спала с отцем своим: а он не знал, как она легла и как встала.

34 На другой день старшая сказала младшей: вот, я спала вчера с отцем моим; напоим его вином и в сию ночь; и ты пойди, спи с ним, и восставим от отца нашего племя.

35 И напоили отца своего вином и в сию ночь; и встала младшая, и переспала с ним: и он не знал, как она легла и как встала.

36 И сделались обе дочери Лотовы беременны от отца своего.

37 Старшая родила сына, и нарекла ему имя: Моав; сей есть отец Моавитян, так-называемых до сего дня.

38 Младшая также родила сына, и нарекла ему имя: Бен-Амми; сей отец Аммонитян, так-называемых до сего дня.

Буття Розділ 19	Бытие Глава 19
1 І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,	1 Между тем, два Ангела пришли в Содом вечером, когда Лот сидел у ворот Содомских. Лот увидел и встал навстречу им, и поклонился лицем до земли.
2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“.	2 И сказал: государи мои! пожалуйте, зайдите теперь в дом раба вашего, и ночуйте, и умойте ноги ваши, и встав поутру, пойдете в путь свой. Но они сказали: нет, мы ночуем на улице.
3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.	3 Он же сильно упрашивал их; и они зашли к нему, и пришли в дом его. Он сделал им угощение, и испек пресные хлебы; и они ели.
4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім.	4 Еще не легли они спать, как городские жители, Содомляне, от молодого до старого, весь народ со всех концов города, окружили дом,
5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“	5 И кричали Лоту, и говорили ему: где люди, пришедшие к тебе в эту ночь? выведи их к нам, мы познаем их.
6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,	6 Лот вышел к ним за дверь, и запер за собою дверь,
7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого!	7 И сказал: пожалуйте, братия, не делайте зла!
8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.	8 Вот, у меня две дочери, которые не знают мужа; выведу лучше я их к вам, делайте с ними, что вам угодно; только не делайте сего с людьми сими, ибо они для того и пришли под кров дома моего.
9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.	9 Но они сказали: подойди сюда! И сказали: неужели один пришлец, пришедший сюда, может судить нас? За это мы хуже сделаем с тобою, нежели с ними. И сильно наступали на сего человека, на Лота, и подошли, чтобы выломать дверь.
10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.	10 Тогда гости простерли руки свои, и взяли Лота к себе в дом, и дверь заперли;
11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.	11 А людей, бывших за дверьми дома, от малого до большого, поразили слепотою, так что они измучились, искав двери,
12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,	12 Наконец гости сказали Лоту: кто у тебя есть еще здесь? Зять ли, сыновья ли твои, дочери ли твои, и кто бы ни был у тебя в сем городе, всех выведи из сего места.
13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.	13 Ибо мы истребим сие место; потому что велик отсюда вопль к Иегове, и Иегова послал нас истребить его.
14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.	14 Итак, Лот пошел, и говорил с зятьями своими, которые брали за себя дочерей его, и сказал: встаньте, выдьте из сего места; ибо Иегова истребит сей город: но зятьям его показалось, что он шутит.
15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.	15 Когда взошла заря, Ангелы начали торопить Лота, говоря: встань, возьми жену свою, и двух дочерей своих, находящихся здесь, чтобы не погибнуть и тебе за беззакония сего города.
16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.	16 Но как он медлил, то они, по милости к нему Иеговы, взяли за руки его, и жену его, и двух дочерей его, и выведши, поставили его вне города.
17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.	17 Когда же вывели их вон из города, то один из них сказал: спасай жизнь твою; не оглядывайся назад; и нигде не останавливайся на равнине сей; спасайся на гору, чтобы тебе не погибнуть.
18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!	18 Но Лот сказал им: нет, Господи!
19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.	19 Вот, раб Твой обрел благодать пред очами Твоими, и велика милость Твоя, которую Ты сделал со мною, что спас жизнь мою; но я не могу спастись на гору; чтоб не застигла меня беда сия, и чтобы мне не умереть.
20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.	20 Вот, ближе бежать в сей город, он же и мал; позвольте мне спасаться в него, не правда ли, что он мал? и сохранится жизнь моя.
21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.	21 И сказал ему: вот, Я в угодность тебе и сие сделаю; не истреблю города, о котором ты говоришь.
22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.	22 Поспешай, спасайся в него; ибо Я не могу сделать Своего дела, пока ты не придешь туда. Потому и дано имя городу сему: Сигор.
23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.	23 Солнце взошло над землею, и Лот пришел в Сигор.
24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.	24 Тогда Иегова на Содом и Гоморр дождем пролил серу и огонь от Иеговы с небес.
25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.	25 И истребил города сии, и всю равнину сию, и всех жителей городов сих, и произрастения земли.
26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!	26 Жена же Лотова оглянулась назад, и обратилась в соляной столп.
27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.	27 Между тем Авраам утром пошел на то место, где стоял пред лицем Иеговы.
28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...	28 И посмотрел он к Содому и Гоморру, и на все пространство равнины и увидел, и се, восходит дым с земли, как дым из печи.
29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.	29 Таким образом, Бог, истребляя города равнины сей, вспомнил о Аврааме, и вывел Лота из среды истребления, когда истреблял города, в которых жил Лот.
30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.	30 Потом Лот вышел из Сигора, и стал жить в горе, и с ним две дочери его: ибо он боялся жить в Сигоре. И так он жил в пещере, и с ним две дочери его.
31 І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.	31 И сказала старшая младшей: отец наш стар; и нет человека на земле, который бы вошел к нам по обычаю всей земли.
32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“.	32 Итак, напоим отца нашего вином, и переспим с ним, и восставим от отца нашего племя.
33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...	33 И в ту ночь напоили отца своего вином; и пошла старшая, и спала с отцем своим: а он не знал, как она легла и как встала.
34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“.	34 На другой день старшая сказала младшей: вот, я спала вчера с отцем моим; напоим его вином и в сию ночь; и ты пойди, спи с ним, и восставим от отца нашего племя.
35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...	35 И напоили отца своего вином и в сию ночь; и встала младшая, и переспала с ним: и он не знал, как она легла и как встала.
36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.	36 И сделались обе дочери Лотовы беременны от отца своего.
37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.	37 Старшая родила сына, и нарекла ему имя: Моав; сей есть отец Моавитян, так-называемых до сего дня.
38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.	38 Младшая также родила сына, и нарекла ему имя: Бен-Амми; сей отец Аммонитян, так-называемых до сего дня.

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Старий
завіт

Новий
завіт