БуттяРозділ 3 |
1 |
2 І відповіла жінка змієві: „З плодів дерева раю ми можемо їсти, |
3 але з плодів дерева, що в сере́дині ра́ю, — Бог сказав: „Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти“. |
4 І сказав змій до жінки: „Умерти — не вмрете! |
5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло“. |
6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, — і він з'їв. |
7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що на́гі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі. |
8 |
9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: „Де ти?“ |
10 А той відповів: „Почув я Твій голос у раю́ — і злякався, бо наги́й я, — і сховався“. |
11 І промовив Господь: „Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?“ |
12 А Адам відказав: „Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, — і я їв“. |
13 Тоді Господь Бог промовив до жінки: „Що́ це ти наробила?“ А жінка сказала: „Змій спокусив мене, — і я їла“. |
14 І до змія сказав Господь Бог: „3а те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойо́го життя. |
15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жали́ти його в п'яту“. |
16 До жінки промовив: „Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожада́ння твоє, — а він буде панувати над тобою“. |
17 І до Адама сказав Він: „За те, що ти послу́хав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: „Від нього не їж“, — прокля́та через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойо́го життя. |
18 Тернину й осо́т вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. |
19 У поті свойо́го лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся“. |
20 |
21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну́ — і зодягнув їх. |
22 І сказав Господь Бог: „Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, — і не жив повік віку“. |
23 І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був. |
24 І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який оберта́вся навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя. |
НачалоГлава 3 |
1 |
2 Женщина ответила змею: |
3 но Всевышний сказал: |
4 – Нет, вы не умрёте, – сказал змей женщине. – |
5 Просто Всевышний знает, что, когда вы съедите их, ваши глаза откроются, и вы станете такими же, как Он, познав добро и зло. |
6 Тогда женщина увидела, что плод дерева был хорош в пищу и приятен на вид, и что дерево было желанно, как источник мудрости; и она взяла один из плодов и съела. Она дала плод и мужу, который был с ней, и он ел его. |
7 Их глаза открылись, и они поняли, что наги; тогда они сшили себе повязки из листьев инжира. |
8 Подул ветерок, и они услышали, как Вечный Бог ходит по саду. Адам и его жена спрятались от Него среди деревьев сада, |
9 но Вечный Бог воззвал к Адаму: |
10 Адам ответил: |
11 И спросил Всевышний: |
12 Адам ответил: |
13 Тогда Вечный Бог сказал женщине: |
14 Тогда Вечный Бог сказал змею: |
15 Я положу вражду между тобой и женщиной и между твоим потомком и её Потомком: . Он будет поражать тебя в голову, а ты будешь жалить Его в пяту. |
16 А женщине Он сказал: |
17 Адаму же Он сказал: |
18 Она произрастит тебе колючки и сорняки, ты будешь питаться полевыми злаками. |
19 В поте лица своего ты будешь есть свой хлеб, пока не вернёшься в землю, из которой был взят, потому что ты – прах, и в прах ты вернёшься. |
20 Адам назвал свою жену Ева («жизнь»), потому что она стала матерью всех живущих. |
21 Вечный Бог сделал одежды из кожи и одел в них Адама и его жену. |
22 Потом Вечный Бог сказал: |
23 И Вечный Бог изгнал его из сада Эдем, чтобы он трудился на земле, из которой был взят. |
24 Изгнав человека, Он поставил к востоку от сада Эдем херувимов и вращающийся пламенный меч, чтобы стеречь путь к дереву жизни. |
БуттяРозділ 3 |
НачалоГлава 3 |
1 |
1 |
2 І відповіла жінка змієві: „З плодів дерева раю ми можемо їсти, |
2 Женщина ответила змею: |
3 але з плодів дерева, що в сере́дині ра́ю, — Бог сказав: „Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти“. |
3 но Всевышний сказал: |
4 І сказав змій до жінки: „Умерти — не вмрете! |
4 – Нет, вы не умрёте, – сказал змей женщине. – |
5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло“. |
5 Просто Всевышний знает, что, когда вы съедите их, ваши глаза откроются, и вы станете такими же, как Он, познав добро и зло. |
6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, — і він з'їв. |
6 Тогда женщина увидела, что плод дерева был хорош в пищу и приятен на вид, и что дерево было желанно, как источник мудрости; и она взяла один из плодов и съела. Она дала плод и мужу, который был с ней, и он ел его. |
7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що на́гі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі. |
7 Их глаза открылись, и они поняли, что наги; тогда они сшили себе повязки из листьев инжира. |
8 |
8 Подул ветерок, и они услышали, как Вечный Бог ходит по саду. Адам и его жена спрятались от Него среди деревьев сада, |
9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: „Де ти?“ |
9 но Вечный Бог воззвал к Адаму: |
10 А той відповів: „Почув я Твій голос у раю́ — і злякався, бо наги́й я, — і сховався“. |
10 Адам ответил: |
11 І промовив Господь: „Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?“ |
11 И спросил Всевышний: |
12 А Адам відказав: „Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, — і я їв“. |
12 Адам ответил: |
13 Тоді Господь Бог промовив до жінки: „Що́ це ти наробила?“ А жінка сказала: „Змій спокусив мене, — і я їла“. |
13 Тогда Вечный Бог сказал женщине: |
14 І до змія сказав Господь Бог: „3а те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойо́го життя. |
14 Тогда Вечный Бог сказал змею: |
15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жали́ти його в п'яту“. |
15 Я положу вражду между тобой и женщиной и между твоим потомком и её Потомком: . Он будет поражать тебя в голову, а ты будешь жалить Его в пяту. |
16 До жінки промовив: „Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожада́ння твоє, — а він буде панувати над тобою“. |
16 А женщине Он сказал: |
17 І до Адама сказав Він: „За те, що ти послу́хав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: „Від нього не їж“, — прокля́та через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойо́го життя. |
17 Адаму же Он сказал: |
18 Тернину й осо́т вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. |
18 Она произрастит тебе колючки и сорняки, ты будешь питаться полевыми злаками. |
19 У поті свойо́го лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся“. |
19 В поте лица своего ты будешь есть свой хлеб, пока не вернёшься в землю, из которой был взят, потому что ты – прах, и в прах ты вернёшься. |
20 |
20 Адам назвал свою жену Ева («жизнь»), потому что она стала матерью всех живущих. |
21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну́ — і зодягнув їх. |
21 Вечный Бог сделал одежды из кожи и одел в них Адама и его жену. |
22 І сказав Господь Бог: „Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, — і не жив повік віку“. |
22 Потом Вечный Бог сказал: |
23 І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був. |
23 И Вечный Бог изгнал его из сада Эдем, чтобы он трудился на земле, из которой был взят. |
24 І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який оберта́вся навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя. |
24 Изгнав человека, Он поставил к востоку от сада Эдем херувимов и вращающийся пламенный меч, чтобы стеречь путь к дереву жизни. |