Библия - Обещанное Восстановление

Псалми

Псалом 105

1 Алілу́я! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосе́рдя!

2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?

3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!

4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,

5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!

6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.

7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.

8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.

9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!

10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,—

11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!

12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.

13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,

14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,

15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.

16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.

17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,

18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.

19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —

20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,

21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,

22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.

23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!

24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,

25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.

26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,

27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!

28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,

29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!

30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,

31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,

33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.

34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —

35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.

36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.

37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,

38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,

39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.

40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,

41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,

42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.

43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!

44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,

45 і Він пригадав їм Свого за повіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!

47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!

48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!

Псалтырь

Псалом 105

1 Аллилуйя! Благодарите ГОСПОДА, ибо Он благ, ибо вечна любовь Его неизменная!

2 Кто может описать великие дела ГОСПОДНИ и возвестит о всей славе Его?

3 Благо тем, кто, помня об этом, справедливости предан, кто праведно поступает во всякое время.

4 И обо мне, ГОСПОДИ, вспомни в любви Своей к народу Своему, его спасая, и на меня свой взор обрати,

5 дабы и я мог видеть благополучие избранных Твоих, разделить радость с народом Твоим и вместе с наследием Твоим счастьем своим хвалиться.

6 Грешили и мы, и отцы наши, творили беззаконие, поступали нечестиво.

7 Дел Твоих дивных в Египте не уразумели отцы наши, не хранили они память о том, как много раз являл Ты им любовь Свою, и восставали против Тебя у моря, у моря Красного.

8 Но Господь спасал их ради имени Своего, спасал, дабы явлено было могущество Его.

9 Повелел морю Красному — и высохло оно, провел Он их чрез глубины водные, как по суше;

10 спас их от рук ненавидящего, от рук врага избавил.

11 И воды покрыли угнетателей их — ни одного из них в живых не осталось.

12 Тогда поверили они словам Его, воспели хвалу Ему.

13 Но быстро забыли они о делах Его и совета от Него ожидать не хотели.

14 Ненасытны были они в желаниях своих в пустыне, терпение Божье испытывали в местах ненаселенных.

15 Дал Он им то, что просили они, однако наслал на них болезнь изнурительную.

16 Когда они в стане своем позавидовали Моисею и Аарону, на служение ГОСПОДУ посвященному,

17 разверзлась тогда земля и поглотила Дафана, сомкнулась она над сборищем Авирона.

18 Запылал огонь в их скопище, в пламени его погибли нечестивые.

19 Они сделали тельца у Хорива, стали поклоняться литому кумиру.

20 Променяли они Бога своего на образ быка, что ест траву.

21 Забыли они Бога, спасавшего их, Того, Кто великое совершил в Египте,

22 чудеса в земле Хама, дела, страх внушающие, у моря Красного.

23 Вознамерился Он истребить народ Свой, и если б Моисей, избранник Его, не заслонил собой народ свой, погубил бы Бог его во гневе Своем.

24 Ни во что поставили они землю желанную и не поверили слову Его.

25 Роптали они в шатрах своих, не внимали гласу ГОСПОДНЮ.

26 Тогда, подняв руку Свою, Он поклялся им, что поразит их в пустыне,

27 разбросает потомков их среди народов, рассеет их по землям.

28 Они же всецело отдались Ваал-Пеору, ели жертвы, богам неживым приносимые.

29 Вызывали они гнев Божий делами своими — и стали тысячами умирать от поражавшей их болезни.

30 Поднялся тогда Финеес и суд свершил — гибель людей прекратилась.

31 В праведность ему это зачтено было, и помнить будут об этом из рода в род, вовеки.

32 Но снова вызвали они гнев Господа у вод Меривы, и пострадал из-за них Моисей.

33 Восстали они против Духа Божия, и слова необдуманные вырвались из уст Моисея.

34 Не истребили они те народы, которые ГОСПОДЬ велел им истребить,

35 а смешались с язычниками и обычаи их переняли.

36 Их идолам поклонялись они, и стали те сетью для них.

37 Сыновей и дочерей своих демонам в жертву они приносили,

38 невинных кровь проливали, кровь сыновей и дочерей своих, что приносили в жертву идолам Ханаана, — и кровопролитием земля осквернилась.

39 Себя запятнали они делами своими, погрязли они в распутстве.

40 Гнев ГОСПОДЕНЬ тогда воспылал на народ Его, и к наследию Своему стал Он испытывать отвращение.

41 Отдал Он их в руки язычников, господствовали над ними ненавидящие их,

42 враги их притесняли, власти своей подчинив.

43 Много раз спасал их Господь, а они в своих намерениях продолжали упорствовать, во грехах своих утопали.

44 Но Он, слыша вопли их, смотрел на их бедствие с состраданием.

45 И, помня о Своем Завете, Своем Союзе с ними, в любви Своей неизменной жалел их.

46 Жалость к ним вызывал Он и у тех, кто в плену их держал.

47 ГОСПОДИ, Боже наш, Ты и ныне спаси нас, из мест пленения нашего возврати нас, дабы возблагодарить нам святое имя Твое и хвалиться тем, что можем прославить Тебя. * * *

48 Слава ГОСПОДУ, Богу Израиля, во веки веков, и да скажет весь народ: «Аминь! Аллилуйя!»

Псалми Псалом 105	Псалтырь Псалом 105
1 Алілу́я! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосе́рдя!	1 Аллилуйя! Благодарите ГОСПОДА, ибо Он благ, ибо вечна любовь Его неизменная!
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?	2 Кто может описать великие дела ГОСПОДНИ и возвестит о всей славе Его?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!	3 Благо тем, кто, помня об этом, справедливости предан, кто праведно поступает во всякое время.
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,	4 И обо мне, ГОСПОДИ, вспомни в любви Своей к народу Своему, его спасая, и на меня свой взор обрати,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!	5 дабы и я мог видеть благополучие избранных Твоих, разделить радость с народом Твоим и вместе с наследием Твоим счастьем своим хвалиться.
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.	6 Грешили и мы, и отцы наши, творили беззаконие, поступали нечестиво.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.	7 Дел Твоих дивных в Египте не уразумели отцы наши, не хранили они память о том, как много раз являл Ты им любовь Свою, и восставали против Тебя у моря, у моря Красного.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.	8 Но Господь спасал их ради имени Своего, спасал, дабы явлено было могущество Его.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!	9 Повелел морю Красному — и высохло оно, провел Он их чрез глубины водные, как по суше;
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,—	10 спас их от рук ненавидящего, от рук врага избавил.
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!	11 И воды покрыли угнетателей их — ни одного из них в живых не осталось.
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.	12 Тогда поверили они словам Его, воспели хвалу Ему.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,	13 Но быстро забыли они о делах Его и совета от Него ожидать не хотели.
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,	14 Ненасытны были они в желаниях своих в пустыне, терпение Божье испытывали в местах ненаселенных.
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.	15 Дал Он им то, что просили они, однако наслал на них болезнь изнурительную.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.	16 Когда они в стане своем позавидовали Моисею и Аарону, на служение ГОСПОДУ посвященному,
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,	17 разверзлась тогда земля и поглотила Дафана, сомкнулась она над сборищем Авирона.
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.	18 Запылал огонь в их скопище, в пламени его погибли нечестивые.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —	19 Они сделали тельца у Хорива, стали поклоняться литому кумиру.
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,	20 Променяли они Бога своего на образ быка, что ест траву.
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,	21 Забыли они Бога, спасавшего их, Того, Кто великое совершил в Египте,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.	22 чудеса в земле Хама, дела, страх внушающие, у моря Красного.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!	23 Вознамерился Он истребить народ Свой, и если б Моисей, избранник Его, не заслонил собой народ свой, погубил бы Бог его во гневе Своем.
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,	24 Ни во что поставили они землю желанную и не поверили слову Его.
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.	25 Роптали они в шатрах своих, не внимали гласу ГОСПОДНЮ.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,	26 Тогда, подняв руку Свою, Он поклялся им, что поразит их в пустыне,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!	27 разбросает потомков их среди народов, рассеет их по землям.
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,	28 Они же всецело отдались Ваал-Пеору, ели жертвы, богам неживым приносимые.
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!	29 Вызывали они гнев Божий делами своими — и стали тысячами умирать от поражавшей их болезни.
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,	30 Поднялся тогда Финеес и суд свершил — гибель людей прекратилась.
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.	31 В праведность ему это зачтено было, и помнить будут об этом из рода в род, вовеки.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,	32 Но снова вызвали они гнев Господа у вод Меривы, и пострадал из-за них Моисей.
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.	33 Восстали они против Духа Божия, и слова необдуманные вырвались из уст Моисея.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —	34 Не истребили они те народы, которые ГОСПОДЬ велел им истребить,
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.	35 а смешались с язычниками и обычаи их переняли.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.	36 Их идолам поклонялись они, и стали те сетью для них.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,	37 Сыновей и дочерей своих демонам в жертву они приносили,
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,	38 невинных кровь проливали, кровь сыновей и дочерей своих, что приносили в жертву идолам Ханаана, — и кровопролитием земля осквернилась.
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.	39 Себя запятнали они делами своими, погрязли они в распутстве.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,	40 Гнев ГОСПОДЕНЬ тогда воспылал на народ Его, и к наследию Своему стал Он испытывать отвращение.
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,	41 Отдал Он их в руки язычников, господствовали над ними ненавидящие их,
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.	42 враги их притесняли, власти своей подчинив.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!	43 Много раз спасал их Господь, а они в своих намерениях продолжали упорствовать, во грехах своих утопали.
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,	44 Но Он, слыша вопли их, смотрел на их бедствие с состраданием.
45 і Він пригадав їм Свого за повіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,	45 И, помня о Своем Завете, Своем Союзе с ними, в любви Своей неизменной жалел их.
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!	46 Жалость к ним вызывал Он и у тех, кто в плену их держал.
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!	47 ГОСПОДИ, Боже наш, Ты и ныне спаси нас, из мест пленения нашего возврати нас, дабы возблагодарить нам святое имя Твое и хвалиться тем, что можем прославить Тебя. * * *
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!	48 Слава ГОСПОДУ, Богу Израиля, во веки веков, и да скажет весь народ: «Аминь! Аллилуйя!»

Старий
завіт

Новий
завіт

Псалми

Псалом 105

Псалтырь

Псалом 105

Псалми

Псалом 105

Псалтырь

Псалом 105

Старий завіт

Новий завіт

Псалми

Псалом 105

Псалтырь

Псалом 105

Псалми

Псалом 105

Псалтырь

Псалом 105

Старий
завіт

Новий
завіт