Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 10

1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.

2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“

3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“

4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.

5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.

6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.

7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,

8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.

9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“

10 А вдома про це учні знов запитали Його.

11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.

12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.

13 Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли.

14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!

15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.

16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.

17 І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“

18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.

19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.

20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.

21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.

22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!

23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“

24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!

25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“

26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“

27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“

28 А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“.

29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,

30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя.

31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.

32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має:

33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,

34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“

35 І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“.

36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“

37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“!

38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“

39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.

40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“.

41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана.

42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.

43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.

44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.

45 Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“.

46 І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв.

47 І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“

48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“.

50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.

51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“

52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою.

Евангелие по Марку

Глава 10

1 Покинув Галилею, Он отправился в края иудейские [и] за Иордан. Снова вокруг Него собирались толпы людей, и Он снова, как обычно, учил их.

2 Пришли к Иисусу некоторые из фарисеев и, желая поймать Его на слове, спросили: «Разрешается ли человеку разводиться со своей женой?»

3 А Он их спросил: «Что заповедал вам Моисей?»

4 Они же сказали: «Моисей позволил разводиться, давая жене разводное письмо».

5 Но Иисус сказал им: «Из-за упрямства вашего написал он для вас эту заповедь.

6 Но вначале, при сотворении, Бог мужчиной и женщиной создал их.

7 Поэтому оставит человек отца своего и мать [и к жене своей прилепится],

8 и станут двое плотью одной. Итак, их уже не двое — они одна плоть.

9 Значит, то, что Бог сочетал, пусть человек не разлучает!»

10 А в доме ученики вновь спросили Его об этом.

11 Он сказал им: «Кто разводится с женой своей и на другой женится, тот прелюбодействует;

12 и если женщина, разведясь с мужем, выходит замуж за другого, она прелюбодействует».

13 Принесли к Нему детей, чтобы Он благословил их, но ученики не пускали к Нему людей с детьми.

14 Увидев это, Иисус вознегодовал и сказал ученикам: «Пусть дети приходят ко Мне, не препятствуйте им, ибо Царство Божие — для таких, как они!

15 Поверьте Мне, кто не примет Царство Божие, как дитя, не войдет тот в него!»

16 И, обняв детей и возложив на них руки, Иисус благословил их.

17 Когда Он снова собирался в путь, подбежал к Нему некий человек и, пав перед Ним на колени, спросил Его: «Учитель добрый, что мне делать, чтобы получить жизнь вечную?»

18 Иисус ответил ему: «Что ты называешь Меня добрым? Никто не добр, кроме одного Бога.

19 Ты же знаешь заповеди: не убивай, не прелюбодействуй, не кради, не лжесвидетельствуй, не обманывай, почитай отца своего и мать».

20 «Учитель, — ответил тот, — всё это я сохранил от юности своей».

21 Иисус же взглянул на него и, исполнившись любовью к нему, сказал: «Одного тебе не хватает: пойди и продай всё, что есть у тебя, и раздай деньги нищим, вот тогда у тебя будет сокровище на небе, а затем приходи и следуй за Мной!»

22 Но тот помрачнел от этих слов и ушел опечаленный: он владел большим состоянием.

23 Иисус посмотрел на стоявших вокруг Него учеников и сказал им: «Как трудно людям состоятельным войти в Царство Божие!»

24 Эти слова поразили учеников. «Дети, — вновь сказал им Иисус, — как трудно войти в Царство Божие!

25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем войти богатому в Царство Божие».

26 Это вызвало еще большее изумление у них, и они говорили друг другу: «Кто же тогда может спастись?»

27 Взглянув на них, Иисус сказал: «Человеку это не по силам, но не Богу — Ему всё возможно».

28 Тогда Петр сказал Иисусу: «А мы? Мы же оставили всё и вслед за Тобой пошли».

29 «Поверьте Мне, — ответил Иисус, — нет никого, кто, оставив ради Меня и Благой Вести дом, братьев, сестер, мать или отца, детей или поля,

30 не получил бы во сто раз больше сейчас, в это время, домов, братьев, сестер, матерей, детей и полей, хотя и гонения тоже, а в веке грядущем — жизнь вечную.

31 Многие же, сегодня первые, будут последними, и последние — первыми».

32 Они шли по дороге в Иерусалим: впереди шел Иисус, а за Ним — ученики, охваченные беспокойством. И те, кто сопровождал их, тоже были в страхе. Иисус снова подозвал к Себе Двенадцать и стал говорить им о том, что должно произойти с Ним.

33 «Вот идем мы в Иерусалим, и Сын Человеческий будет предан там первосвященникам и книжникам, и они приговорят Его к смерти и отдадут Его в руки язычников.

34 И те будут глумиться над Ним, плевать в Него и бичевать Его. И убьют они Его, но через три дня Он воскреснет».

35 Иаков и Иоанн, сыновья Зеведея, подошли к Иисусу и сказали: «Учитель, хотели бы мы, чтобы Ты исполнил нашу просьбу».

36 Он же сказал им: «Что же вы хотите, чтобы [Я] сделал для вас?»

37 «Позволь нам, — сказали они, — сесть по правую и по левую сторону от Тебя, когда будешь царствовать во славе Твоей!»

38 Но Иисус сказал им: «Не знаете, чего просите. Можете ли вы пить чашу, которую Я пью, или принять крещение, которое Я должен буду принять?»

39 «Можем», — ответили они Ему. Тогда Иисус сказал им: «Чашу, которую Я пью, будете пить, и крещение, которое Я приму, примете и вы.

40 А кому сесть по правую сторону от Меня или по левую — не Я решаю. Эти места для тех, кому уготовано Отцом».

41 Услышав это, остальные десять учеников возмутились поступком Иакова и Иоанна.

42 Иисус подозвал их к Себе и сказал: «Вы знаете, что у всех народов те, кого зовут они вождями, господствуют над ними, и знатные среди них властвуют над людьми.

43 Но у вас не должно быть так. Кто хочет быть выше других, должен стать для всех слугой,

44 и кто между вами хочет быть первым, должен стать для всех рабом.

45 Ведь Сын Человеческий пришел не для того, чтобы Ему служили, а чтобы Самому служить и отдать Свою жизнь как выкуп за многих».

46 Пришли они в Иерихон, и когда Он вместе с учениками Своими и множеством народа выходил из Иерихона, у дороги сидел слепой нищий, которого звали Вартимей (сын Тимея).

47 Услышав, что идет Иисус Назарянин, он стал кричать: «Сын Давидов, Иисус, сжалься надо мной!»

48 Многие бранили его и требовали, чтобы он замолчал, но Вартимей кричал еще громче: «Сын Давидов, сжалься надо мной!»

49 Иисус остановился и сказал: «Позовите его». Слепого позвали. «Не робей! — сказали ему. — Вставай, Он зовет тебя!»

50 И тот, сбросив с себя верхнюю одежду, вскочил и пошел к Иисусу.

51 Иисус спросил его: «Чего ты хочешь от Меня? Что для тебя сделать?» Слепой сказал Ему: «Раввуни, мне бы только видеть!»

52 Тогда Иисус сказал ему: «Ступай, вера твоя исцелила тебя». И в тот же миг слепой прозрел и пошел по дороге вслед за Иисусом.

Вiд Марка Розділ 10	Евангелие по Марку Глава 10
1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.	1 Покинув Галилею, Он отправился в края иудейские [и] за Иордан. Снова вокруг Него собирались толпы людей, и Он снова, как обычно, учил их.
2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“	2 Пришли к Иисусу некоторые из фарисеев и, желая поймать Его на слове, спросили: «Разрешается ли человеку разводиться со своей женой?»
3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“	3 А Он их спросил: «Что заповедал вам Моисей?»
4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.	4 Они же сказали: «Моисей позволил разводиться, давая жене разводное письмо».
5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.	5 Но Иисус сказал им: «Из-за упрямства вашего написал он для вас эту заповедь.
6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.	6 Но вначале, при сотворении, Бог мужчиной и женщиной создал их.
7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,	7 Поэтому оставит человек отца своего и мать [и к жене своей прилепится],
8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.	8 и станут двое плотью одной. Итак, их уже не двое — они одна плоть.
9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“	9 Значит, то, что Бог сочетал, пусть человек не разлучает!»
10 А вдома про це учні знов запитали Його.	10 А в доме ученики вновь спросили Его об этом.
11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.	11 Он сказал им: «Кто разводится с женой своей и на другой женится, тот прелюбодействует;
12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.	12 и если женщина, разведясь с мужем, выходит замуж за другого, она прелюбодействует».
13 Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли.	13 Принесли к Нему детей, чтобы Он благословил их, но ученики не пускали к Нему людей с детьми.
14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!	14 Увидев это, Иисус вознегодовал и сказал ученикам: «Пусть дети приходят ко Мне, не препятствуйте им, ибо Царство Божие — для таких, как они!
15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.	15 Поверьте Мне, кто не примет Царство Божие, как дитя, не войдет тот в него!»
16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.	16 И, обняв детей и возложив на них руки, Иисус благословил их.
17 І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“	17 Когда Он снова собирался в путь, подбежал к Нему некий человек и, пав перед Ним на колени, спросил Его: «Учитель добрый, что мне делать, чтобы получить жизнь вечную?»
18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.	18 Иисус ответил ему: «Что ты называешь Меня добрым? Никто не добр, кроме одного Бога.
19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.	19 Ты же знаешь заповеди: не убивай, не прелюбодействуй, не кради, не лжесвидетельствуй, не обманывай, почитай отца своего и мать».
20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.	20 «Учитель, — ответил тот, — всё это я сохранил от юности своей».
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.	21 Иисус же взглянул на него и, исполнившись любовью к нему, сказал: «Одного тебе не хватает: пойди и продай всё, что есть у тебя, и раздай деньги нищим, вот тогда у тебя будет сокровище на небе, а затем приходи и следуй за Мной!»
22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!	22 Но тот помрачнел от этих слов и ушел опечаленный: он владел большим состоянием.
23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“	23 Иисус посмотрел на стоявших вокруг Него учеников и сказал им: «Как трудно людям состоятельным войти в Царство Божие!»
24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!	24 Эти слова поразили учеников. «Дети, — вновь сказал им Иисус, — как трудно войти в Царство Божие!
25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“	25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем войти богатому в Царство Божие».
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“	26 Это вызвало еще большее изумление у них, и они говорили друг другу: «Кто же тогда может спастись?»
27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“	27 Взглянув на них, Иисус сказал: «Человеку это не по силам, но не Богу — Ему всё возможно».
28 А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“.	28 Тогда Петр сказал Иисусу: «А мы? Мы же оставили всё и вслед за Тобой пошли».
29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,	29 «Поверьте Мне, — ответил Иисус, — нет никого, кто, оставив ради Меня и Благой Вести дом, братьев, сестер, мать или отца, детей или поля,
30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя.	30 не получил бы во сто раз больше сейчас, в это время, домов, братьев, сестер, матерей, детей и полей, хотя и гонения тоже, а в веке грядущем — жизнь вечную.
31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.	31 Многие же, сегодня первые, будут последними, и последние — первыми».
32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має:	32 Они шли по дороге в Иерусалим: впереди шел Иисус, а за Ним — ученики, охваченные беспокойством. И те, кто сопровождал их, тоже были в страхе. Иисус снова подозвал к Себе Двенадцать и стал говорить им о том, что должно произойти с Ним.
33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,	33 «Вот идем мы в Иерусалим, и Сын Человеческий будет предан там первосвященникам и книжникам, и они приговорят Его к смерти и отдадут Его в руки язычников.
34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“	34 И те будут глумиться над Ним, плевать в Него и бичевать Его. И убьют они Его, но через три дня Он воскреснет».
35 І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“.	35 Иаков и Иоанн, сыновья Зеведея, подошли к Иисусу и сказали: «Учитель, хотели бы мы, чтобы Ты исполнил нашу просьбу».
36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“	36 Он же сказал им: «Что же вы хотите, чтобы [Я] сделал для вас?»
37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“!	37 «Позволь нам, — сказали они, — сесть по правую и по левую сторону от Тебя, когда будешь царствовать во славе Твоей!»
38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“	38 Но Иисус сказал им: «Не знаете, чего просите. Можете ли вы пить чашу, которую Я пью, или принять крещение, которое Я должен буду принять?»
39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.	39 «Можем», — ответили они Ему. Тогда Иисус сказал им: «Чашу, которую Я пью, будете пить, и крещение, которое Я приму, примете и вы.
40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“.	40 А кому сесть по правую сторону от Меня или по левую — не Я решаю. Эти места для тех, кому уготовано Отцом».
41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана.	41 Услышав это, остальные десять учеников возмутились поступком Иакова и Иоанна.
42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.	42 Иисус подозвал их к Себе и сказал: «Вы знаете, что у всех народов те, кого зовут они вождями, господствуют над ними, и знатные среди них властвуют над людьми.
43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.	43 Но у вас не должно быть так. Кто хочет быть выше других, должен стать для всех слугой,
44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.	44 и кто между вами хочет быть первым, должен стать для всех рабом.
45 Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“.	45 Ведь Сын Человеческий пришел не для того, чтобы Ему служили, а чтобы Самому служить и отдать Свою жизнь как выкуп за многих».
46 І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв.	46 Пришли они в Иерихон, и когда Он вместе с учениками Своими и множеством народа выходил из Иерихона, у дороги сидел слепой нищий, которого звали Вартимей (сын Тимея).
47 І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“	47 Услышав, что идет Иисус Назарянин, он стал кричать: «Сын Давидов, Иисус, сжалься надо мной!»
48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“	48 Многие бранили его и требовали, чтобы он замолчал, но Вартимей кричал еще громче: «Сын Давидов, сжалься надо мной!»
49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“.	49 Иисус остановился и сказал: «Позовите его». Слепого позвали. «Не робей! — сказали ему. — Вставай, Он зовет тебя!»
50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.	50 И тот, сбросив с себя верхнюю одежду, вскочил и пошел к Иисусу.
51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“	51 Иисус спросил его: «Чего ты хочешь от Меня? Что для тебя сделать?» Слепой сказал Ему: «Раввуни, мне бы только видеть!»
52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою.	52 Тогда Иисус сказал ему: «Ступай, вера твоя исцелила тебя». И в тот же миг слепой прозрел и пошел по дороге вслед за Иисусом.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 10

Евангелие по Марку

Глава 10

Вiд Марка

Розділ 10

Евангелие по Марку

Глава 10

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 10

Евангелие по Марку

Глава 10

Вiд Марка

Розділ 10

Евангелие по Марку

Глава 10

Старий
завіт

Новий
завіт