Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 14

1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.

2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.

3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“

4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.

5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“

6 І вони не могли відповісти на це.

7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:

8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,

9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.

10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.

11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.

12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.

13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,

14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“

15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“

16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.

17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.

18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.

21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.

22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.

23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.

24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“

25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:

26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!

27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!

28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,

29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,

30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.

31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?

32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.

33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.

34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?

35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

Евангелие по Луке

Глава 14

1 Однажды в субботу Иисус пришел в дом к одному из начальствующих фарисеев на обед. За Ним внимательно наблюдали.

2 Как вдруг перед Ним появился человек, больной водянкой.

3 Обратившись к законникам и фарисеям, Иисус спросил: «В субботу позволяется исцелять или нет?»

4 Но они промолчали. Тогда Он, прикоснувшись к больному, исцелил его и отпустил домой.

5 А им Он сказал: «Если у кого из вас дитя или вол упадет в колодец, разве вы не вытащите его, случись это в день субботний?»

6 И они не смогли ничего возразить Ему на это.

7 Когда Иисус заметил, что гости выбирали себе почетные места за столом, Он в поучение сказал:

8 «Если тебя пригласили на брачный пир, не занимай почетного места. Может оказаться, что приглашен еще кто-то, более почетный гость, чем ты.

9 И хозяин, пригласивший тебя и его, подойдет к тебе и скажет: „Уступи это место ему“, и ты со стыдом перейдешь на последнее место.

10 Но если ты приглашен, иди и займи последнее место, и когда придет пригласивший тебя хозяин и скажет тебе: „Друг, пройди сюда, повыше“, то будет тебе оказана честь в присутствии всех, кто с тобой за столом,

11 ибо всякий возвышающий себя будет унижен, а умаляющий себя — возвысится».

12 Также и фарисею, пригласившему Его, Иисус сказал: «Когда устраиваешь ты обед или ужин, не приглашай твоих друзей, братьев, прочих родственников или богатых соседей. Они в ответ непременно пригласят тебя, и в этом будет вся твоя награда.

13 Нет, когда устраиваешь пир, приглашай бедных, хромых, слепых, увечных,

14 и блажен будешь, потому что им нечем воздать тебе, и воздастся тебе в день, когда воскреснут праведные».

15 Услышав это, один из гостей, находившихся за столом, воскликнул: «Блажен, кто будет на пиру в Царстве Божием!»

16 Но Иисус сказал ему: «Один человек устраивал большой пир и пригласил много людей.

17 И, когда пришло время, он послал слугу своего, чтобы тот сказал приглашенным: „Приходите, ведь всё уже готово!“

18 И тут все как один стали извиняться. Первый сказал ему: „Я купил землю и должен обязательно пойти и посмотреть ее. Прошу тебя, извини меня“.

19 Другой сказал: „Я купил пять пар волов и иду испытать их в работе. Прошу тебя, извини меня“.

20 А третий сказал: „Я женился и поэтому не могу прийти“.

21 И слуга, возвратившись домой, рассказал об этом своему господину. Тогда хозяин дома разгневался и приказал слуге своему: „Пройди скорее по улицам и переулкам города и приведи сюда нищих, увечных, слепых и хромых“.

22 Выполнив поручение, слуга сказал: „Господин, сделано то, что ты приказал, и еще есть место“.

23 „Выйди из города и пройди по проселочным дорогам и вдоль изгородей, — ответил его господин, — и убеди людей прийти. Пусть дом мой гостями наполнится.

24 Ибо, говорю вам, никто из тех приглашенных не будет на моем пиру!“»

25 Однажды, когда большая толпа шла с Иисусом, Он, повернувшись, сказал им:

26 «Кто приходит ко Мне, но любит Меня меньше, чем отца, мать, жену, детей, братьев и сестер, или меньше, чем саму жизнь свою, не может быть Моим учеником.

27 Кто не несет креста своего и не идет за Мною, не может быть Моим учеником.

28 Кто из вас, желая построить башню, не сядет сначала и не подсчитает расходы: сможет ли он довести строительство до конца?

29 Иначе, если он заложит основание и будет не в силах завершить, все видящие это начнут смеяться над ним

30 и говорить: „Этот человек начал строить и не смог закончить“.

31 Или какой царь, прежде чем воевать с другим царем, не сядет и не рассмотрит сначала, сможет ли он с десятью тысячами воинов встретить врага, идущего против него с двадцатью тысячами?

32 Если же нет, то он отправит послов вести переговоры о мире, пока тот еще далеко.

33 Так и всякий из вас, если не готов оставить всё, что есть у него, не может быть Моим учеником.

34 Да, соль хороша, но если она станет пресной, то как вновь сделать ее соленой?

35 Ни в землю, ни в удобрения она не годится — ее выбрасывают. У кого есть уши, чтобы слышать, пусть услышит!»

Вiд Луки Розділ 14	Евангелие по Луке Глава 14
1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.	1 Однажды в субботу Иисус пришел в дом к одному из начальствующих фарисеев на обед. За Ним внимательно наблюдали.
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.	2 Как вдруг перед Ним появился человек, больной водянкой.
3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“	3 Обратившись к законникам и фарисеям, Иисус спросил: «В субботу позволяется исцелять или нет?»
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.	4 Но они промолчали. Тогда Он, прикоснувшись к больному, исцелил его и отпустил домой.
5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“	5 А им Он сказал: «Если у кого из вас дитя или вол упадет в колодец, разве вы не вытащите его, случись это в день субботний?»
6 І вони не могли відповісти на це.	6 И они не смогли ничего возразить Ему на это.
7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:	7 Когда Иисус заметил, что гости выбирали себе почетные места за столом, Он в поучение сказал:
8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,	8 «Если тебя пригласили на брачный пир, не занимай почетного места. Может оказаться, что приглашен еще кто-то, более почетный гость, чем ты.
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.	9 И хозяин, пригласивший тебя и его, подойдет к тебе и скажет: „Уступи это место ему“, и ты со стыдом перейдешь на последнее место.
10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.	10 Но если ты приглашен, иди и займи последнее место, и когда придет пригласивший тебя хозяин и скажет тебе: „Друг, пройди сюда, повыше“, то будет тебе оказана честь в присутствии всех, кто с тобой за столом,
11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.	11 ибо всякий возвышающий себя будет унижен, а умаляющий себя — возвысится».
12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.	12 Также и фарисею, пригласившему Его, Иисус сказал: «Когда устраиваешь ты обед или ужин, не приглашай твоих друзей, братьев, прочих родственников или богатых соседей. Они в ответ непременно пригласят тебя, и в этом будет вся твоя награда.
13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,	13 Нет, когда устраиваешь пир, приглашай бедных, хромых, слепых, увечных,
14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“	14 и блажен будешь, потому что им нечем воздать тебе, и воздастся тебе в день, когда воскреснут праведные».
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“	15 Услышав это, один из гостей, находившихся за столом, воскликнул: «Блажен, кто будет на пиру в Царстве Божием!»
16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.	16 Но Иисус сказал ему: «Один человек устраивал большой пир и пригласил много людей.
17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.	17 И, когда пришло время, он послал слугу своего, чтобы тот сказал приглашенным: „Приходите, ведь всё уже готово!“
18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“	18 И тут все как один стали извиняться. Первый сказал ему: „Я купил землю и должен обязательно пойти и посмотреть ее. Прошу тебя, извини меня“.
19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“	19 Другой сказал: „Я купил пять пар волов и иду испытать их в работе. Прошу тебя, извини меня“.
20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.	20 А третий сказал: „Я женился и поэтому не могу прийти“.
21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.	21 И слуга, возвратившись домой, рассказал об этом своему господину. Тогда хозяин дома разгневался и приказал слуге своему: „Пройди скорее по улицам и переулкам города и приведи сюда нищих, увечных, слепых и хромых“.
22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.	22 Выполнив поручение, слуга сказал: „Господин, сделано то, что ты приказал, и еще есть место“.
23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.	23 „Выйди из города и пройди по проселочным дорогам и вдоль изгородей, — ответил его господин, — и убеди людей прийти. Пусть дом мой гостями наполнится.
24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“	24 Ибо, говорю вам, никто из тех приглашенных не будет на моем пиру!“»
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:	25 Однажды, когда большая толпа шла с Иисусом, Он, повернувшись, сказал им:
26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!	26 «Кто приходит ко Мне, но любит Меня меньше, чем отца, мать, жену, детей, братьев и сестер, или меньше, чем саму жизнь свою, не может быть Моим учеником.
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!	27 Кто не несет креста своего и не идет за Мною, не может быть Моим учеником.
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,	28 Кто из вас, желая построить башню, не сядет сначала и не подсчитает расходы: сможет ли он довести строительство до конца?
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,	29 Иначе, если он заложит основание и будет не в силах завершить, все видящие это начнут смеяться над ним
30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.	30 и говорить: „Этот человек начал строить и не смог закончить“.
31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?	31 Или какой царь, прежде чем воевать с другим царем, не сядет и не рассмотрит сначала, сможет ли он с десятью тысячами воинов встретить врага, идущего против него с двадцатью тысячами?
32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.	32 Если же нет, то он отправит послов вести переговоры о мире, пока тот еще далеко.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.	33 Так и всякий из вас, если не готов оставить всё, что есть у него, не может быть Моим учеником.
34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?	34 Да, соль хороша, но если она станет пресной, то как вновь сделать ее соленой?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“	35 Ни в землю, ни в удобрения она не годится — ее выбрасывают. У кого есть уши, чтобы слышать, пусть услышит!»

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 14

Евангелие по Луке

Глава 14

Вiд Луки

Розділ 14

Евангелие по Луке

Глава 14

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 14

Евангелие по Луке

Глава 14

Вiд Луки

Розділ 14

Евангелие по Луке

Глава 14

Старий
завіт

Новий
завіт