CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 22

1 „Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“

2 Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

3 „Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні.

4 Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

5 як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару.

6 І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“

8 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“.

9 А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

10 А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“ Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“.

11 А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я.

12 А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

13 до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“ І я хвилі тієї побачив його.

14 І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

15 Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув!

16 А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“

17 І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я,

18 і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“.

19 А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

20 А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.

21 Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“

22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“

23 І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,

24 то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

25 І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“

26 Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“

27 Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“ А він: „Так!“ відказав.

28 Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“

29 І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.

30 А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

Acts

Chapter 22

1 BRETHREN and fathers, hear my defense which I now make to you.

2 And when they heard him speak to them in the Hebrew tongue (Aramaic), they were the more quiet: And he said,

3 I am a Jew, born in Tarsus of Ci-li'cia, yet I was brought up in this city under the care and guidance of Ga-ma'li-el, and trained perfectly according to the law of our fathers, and was zealous toward God, just as you are also.

4 And I persecuted this religion to the death, binding and delivering into prisons both men and women.

5 The high priest and all the elders can so testify about me, for it was from them that I received letters to go to the brethren at Damascus, to bring those who were there bound to Jerusalem to be punished.

6 And it came to pass as I drew near to Damascus, at about noon, suddenly a great light from heaven shone round about me.

7 And I fell to the ground, and heard a voice saying to me, Saul, Saul, why do you persecute me?

8 And I answered and said, Who are you, my LORD? And he said to me, I am Jesus of Naz'a-reth, whom you persecute.

9 And the men who were with me saw the light, but they did not hear the voice that spoke to me.

10 And I said, What shall I do, my LORD? And our LORD said to me, Arise, and go into Da-mas'cus; and there it shall be told to you all things which are appointed for you to do.

11 And when I could not see for the glory of that light, being led by the hand of them that were with me, I came into Da-mas'cus.

12 And a certain man, An-a-ni'as, a righteous man according to the law, as testified by all the Jews concerning him,

13 Came to me and said, My brother Saul, receive your sight. And instantly my eyes were opened and I looked upon him.

14 And he said to me, The God of our fathers has appointed you to know his will, and to see the Righteous One, and to hear the voice of his mouth.

15 And you shall be a witness for him before all men, of all that you have seen and heard.

16 And now why do you delay? Arise, and be baptized and wash away your sins calling on the name of the LORD.

17 And it came to pass that when I returned here to Jerusalem and while praying in the temple,

18 I saw a vision, saying to me, Make haste, and get quickly out of Jerusalem: for they will not receive your testimony concerning me.

19 And I said, My LORD, they know that I imprisoned and beat, in every synagogue, those who believed in you:

20 And when the blood of your martyr Stephen was shed, I also was standing by, and was in accord with his slayers, and was in charge of the garments of them who stoned him.

21 Then he said to me, Depart: for I will send you afar to preach to the Gentiles.

22 They had given Paul audience up to this word, and then they lifted up their voices, and cried out, Away with such a fellow from the earth: for it is not fit that he should live.

23 And as they cried out and cast off their robes, and threw dust into the air,

24 The chief captain commanded him to be brought into the castle, and ordered that he should be examined by scourging; that he might know for what cause they cried so against him.

25 And when they had bound him with thongs, Paul said to the centurion who stood over him, Is it lawful for you to scourge a Roman citizen who is uncondemned?

26 When the centurion heard that, he went to the chief captain and said, Be careful what you do: for this man is a Roman citizen.

27 Then the captain came and said to him, Tell me, are you a Roman? Paul said, Yes.

28 And the captain answered and said, I obtained Roman citizenship with a great sum of money. Paul answered, But I was free born to it.

29 Immediately those who were ready to scourge him left him alone, and the captain was afraid when he found out that he was a Roman citizen, because he had bound him.

30 The next day, because he desired to know the truthfulness of the charges which the Jews had brought against Paul, he unbound him and commanded the high priests and all their council to appear before him, and he took Paul and brought him down, and set him before them.

Дiї

Розділ 22

Acts

Chapter 22

1 „Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“

1 BRETHREN and fathers, hear my defense which I now make to you.

2 Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

2 And when they heard him speak to them in the Hebrew tongue (Aramaic), they were the more quiet: And he said,

3 „Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні.

3 I am a Jew, born in Tarsus of Ci-li'cia, yet I was brought up in this city under the care and guidance of Ga-ma'li-el, and trained perfectly according to the law of our fathers, and was zealous toward God, just as you are also.

4 Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

4 And I persecuted this religion to the death, binding and delivering into prisons both men and women.

5 як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару.

5 The high priest and all the elders can so testify about me, for it was from them that I received letters to go to the brethren at Damascus, to bring those who were there bound to Jerusalem to be punished.

6 І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

6 And it came to pass as I drew near to Damascus, at about noon, suddenly a great light from heaven shone round about me.

7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“

7 And I fell to the ground, and heard a voice saying to me, Saul, Saul, why do you persecute me?

8 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“.

8 And I answered and said, Who are you, my LORD? And he said to me, I am Jesus of Naz'a-reth, whom you persecute.

9 А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

9 And the men who were with me saw the light, but they did not hear the voice that spoke to me.

10 А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“ Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“.

10 And I said, What shall I do, my LORD? And our LORD said to me, Arise, and go into Da-mas'cus; and there it shall be told to you all things which are appointed for you to do.

11 А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я.

11 And when I could not see for the glory of that light, being led by the hand of them that were with me, I came into Da-mas'cus.

12 А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

12 And a certain man, An-a-ni'as, a righteous man according to the law, as testified by all the Jews concerning him,

13 до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“ І я хвилі тієї побачив його.

13 Came to me and said, My brother Saul, receive your sight. And instantly my eyes were opened and I looked upon him.

14 І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

14 And he said to me, The God of our fathers has appointed you to know his will, and to see the Righteous One, and to hear the voice of his mouth.

15 Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув!

15 And you shall be a witness for him before all men, of all that you have seen and heard.

16 А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“

16 And now why do you delay? Arise, and be baptized and wash away your sins calling on the name of the LORD.

17 І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я,

17 And it came to pass that when I returned here to Jerusalem and while praying in the temple,

18 і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“.

18 I saw a vision, saying to me, Make haste, and get quickly out of Jerusalem: for they will not receive your testimony concerning me.

19 А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

19 And I said, My LORD, they know that I imprisoned and beat, in every synagogue, those who believed in you:

20 А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.

20 And when the blood of your martyr Stephen was shed, I also was standing by, and was in accord with his slayers, and was in charge of the garments of them who stoned him.

21 Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“

21 Then he said to me, Depart: for I will send you afar to preach to the Gentiles.

22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“

22 They had given Paul audience up to this word, and then they lifted up their voices, and cried out, Away with such a fellow from the earth: for it is not fit that he should live.

23 І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,

23 And as they cried out and cast off their robes, and threw dust into the air,

24 то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

24 The chief captain commanded him to be brought into the castle, and ordered that he should be examined by scourging; that he might know for what cause they cried so against him.

25 І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“

25 And when they had bound him with thongs, Paul said to the centurion who stood over him, Is it lawful for you to scourge a Roman citizen who is uncondemned?

26 Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“

26 When the centurion heard that, he went to the chief captain and said, Be careful what you do: for this man is a Roman citizen.

27 Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“ А він: „Так!“ відказав.

27 Then the captain came and said to him, Tell me, are you a Roman? Paul said, Yes.

28 Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“

28 And the captain answered and said, I obtained Roman citizenship with a great sum of money. Paul answered, But I was free born to it.

29 І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.

29 Immediately those who were ready to scourge him left him alone, and the captain was afraid when he found out that he was a Roman citizen, because he had bound him.

30 А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

30 The next day, because he desired to know the truthfulness of the charges which the Jews had brought against Paul, he unbound him and commanded the high priests and all their council to appear before him, and he took Paul and brought him down, and set him before them.