Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 44

1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.

3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.

4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?

5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.

8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.

10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.

11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.

15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“

16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.

17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.

18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“

20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.

22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.

23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.

24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.

26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.

28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.

30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —

31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.

32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!

33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!

34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.

Genesis

Chapter 44

1 AND he commanded the steward of his house, saying, Fill the men's sacks with wheat, as much as they can carry, and put every man's money in his sack's mouth.

2 And take my cup, the silver cup, and put it in the sack's mouth of the youngest, with his money for the wheat. And the servant did according to the word that Joseph had spoken.

3 As soon as the morning was light, the men started on their way, together with their asses.

4 And when they were gone out of the city, but not yet far off, Joseph said to the steward, Arise, pursue the men; and when you overtake them, say to them, Why have you returned evil for good?

5 This is the cup from which my lord drinks, and by which indeed he divines. You have done evil in so doing.

6 And he overtook them, and he spoke to them these same words.

7 They said to him, Let not our lord speak such words. Far be it from your servants that they should do such a thing;

8 Behold, the money which we found in our sacks' mouths we brought back to you from the land of Canaan; how then should we steal from your master's house gold or silver?

9 With whomsoever of your servants it be found, both let him die, and we also will be to our lord servants.

10 And he said to them, Now also let it be according to your words; he with whom it is found shall be my servant; and the rest of you shall be blameless.

11 Then they speedily took down every man his sack to the ground, and opened every man his sack.

12 And they searched, beginning with the eldest and ending with the youngest; and the cup was found in Benjamin's sack.

13 And they tore their clothes, and loaded every man his ass, and returned to the town.

14 And Judah and his brothers came to Joseph's house; for he was still there; and they fell before him on the ground.

15 And Joseph said to them, What deed is this that you have done? Did you not know that such a man as I can certainly divine?

16 And Judah said, What shall we say to my lord? What shall we speak? Or how shall we clear ourselves? God has found out the iniquity of your servants; behold, we are my lord's servants, both we, and he also with whom the cup is found.

17 And he said to them, Far be it from me that I should do such a thing; only the man with whom the cup has been found, he shall be my servant; and as for you, go up in peace to your father.

18 Then Judah came near to him and said, I beg you, O my lord, let your servant speak a few words in my lord's presence, and let not your anger burn against your servant; for you are even like Pharaoh.

19 My lord asked his servants, saying, Have you a father, or a brother?

20 And we said to my lord, We have a father, an old man, and he has a young son, the child of his old age; and his brother is dead, and he alone is left of his mother, and his father loves him.

21 Then you said to your servants, Bring him down to me, that I may set my eyes upon him.

22 And we said to my lord, The lad cannot leave his father; for if he should leave his father, his father would die.

23 And you said to your servants, Unless your youngest brother comes down with you, you shall see my face no more.

24 And when we came up to your servant our father, we told him the words of my lord.

25 And your servant our father said to us, Go back again and buy us a little grain.

26 And we said to our father, We cannot go down; if our youngest brother goes down with us, then we will go down; for we cannot see the man's face unless our youngest brother is with us.

27 Then your servant our father said to us, You know that my wife bore me two sons;

28 And the one of them left me, and I said, Surely he has been killed; and I have never seen him since;

29 And now you want to take this one also from me, and if misfortune should befall him, you will bring down my gray hairs with sorrow to Sheol.

30 Now therefore when we come to your servant our father, and the lad is not with us; seeing that his life is dear to him like his own life;

31 It shall come to pass when he sees that the lad is not with us, he will die; and your servants shall bring down the gray hairs of your servant our father with sorrow to Sheol.

32 For your servant became surety for the lad to our father, saying, If l do not bring him back to you, then I shall be guilty before my father forever.

33 Now therefore, let your servant stay here instead of the lad as a servant to my lord; and let the lad go up with his brothers.

34 For how can I go up to my father, if the lad is not with me? Lest I see the misfortune which will come on my father.

Буття Розділ 44	Genesis Chapter 44
1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.	1 AND he commanded the steward of his house, saying, Fill the men's sacks with wheat, as much as they can carry, and put every man's money in his sack's mouth.
2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.	2 And take my cup, the silver cup, and put it in the sack's mouth of the youngest, with his money for the wheat. And the servant did according to the word that Joseph had spoken.
3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.	3 As soon as the morning was light, the men started on their way, together with their asses.
4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?	4 And when they were gone out of the city, but not yet far off, Joseph said to the steward, Arise, pursue the men; and when you overtake them, say to them, Why have you returned evil for good?
5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.	5 This is the cup from which my lord drinks, and by which indeed he divines. You have done evil in so doing.
6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.	6 And he overtook them, and he spoke to them these same words.
7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.	7 They said to him, Let not our lord speak such words. Far be it from your servants that they should do such a thing;
8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?	8 Behold, the money which we found in our sacks' mouths we brought back to you from the land of Canaan; how then should we steal from your master's house gold or silver?
9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.	9 With whomsoever of your servants it be found, both let him die, and we also will be to our lord servants.
10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.	10 And he said to them, Now also let it be according to your words; he with whom it is found shall be my servant; and the rest of you shall be blameless.
11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.	11 Then they speedily took down every man his sack to the ground, and opened every man his sack.
12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!	12 And they searched, beginning with the eldest and ending with the youngest; and the cup was found in Benjamin's sack.
13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.	13 And they tore their clothes, and loaded every man his ass, and returned to the town.
14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.	14 And Judah and his brothers came to Joseph's house; for he was still there; and they fell before him on the ground.
15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“	15 And Joseph said to them, What deed is this that you have done? Did you not know that such a man as I can certainly divine?
16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.	16 And Judah said, What shall we say to my lord? What shall we speak? Or how shall we clear ourselves? God has found out the iniquity of your servants; behold, we are my lord's servants, both we, and he also with whom the cup is found.
17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.	17 And he said to them, Far be it from me that I should do such a thing; only the man with whom the cup has been found, he shall be my servant; and as for you, go up in peace to your father.
18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.	18 Then Judah came near to him and said, I beg you, O my lord, let your servant speak a few words in my lord's presence, and let not your anger burn against your servant; for you are even like Pharaoh.
19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“	19 My lord asked his servants, saying, Have you a father, or a brother?
20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.	20 And we said to my lord, We have a father, an old man, and he has a young son, the child of his old age; and his brother is dead, and he alone is left of his mother, and his father loves him.
21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.	21 Then you said to your servants, Bring him down to me, that I may set my eyes upon him.
22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.	22 And we said to my lord, The lad cannot leave his father; for if he should leave his father, his father would die.
23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.	23 And you said to your servants, Unless your youngest brother comes down with you, you shall see my face no more.
24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.	24 And when we came up to your servant our father, we told him the words of my lord.
25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.	25 And your servant our father said to us, Go back again and buy us a little grain.
26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.	26 And we said to our father, We cannot go down; if our youngest brother goes down with us, then we will go down; for we cannot see the man's face unless our youngest brother is with us.
27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.	27 Then your servant our father said to us, You know that my wife bore me two sons;
28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.	28 And the one of them left me, and I said, Surely he has been killed; and I have never seen him since;
29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.	29 And now you want to take this one also from me, and if misfortune should befall him, you will bring down my gray hairs with sorrow to Sheol.
30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —	30 Now therefore when we come to your servant our father, and the lad is not with us; seeing that his life is dear to him like his own life;
31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.	31 It shall come to pass when he sees that the lad is not with us, he will die; and your servants shall bring down the gray hairs of your servant our father with sorrow to Sheol.
32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!	32 For your servant became surety for the lad to our father, saying, If l do not bring him back to you, then I shall be guilty before my father forever.
33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!	33 Now therefore, let your servant stay here instead of the lad as a servant to my lord; and let the lad go up with his brothers.
34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.	34 For how can I go up to my father, if the lad is not with me? Lest I see the misfortune which will come on my father.

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 44

Genesis

Chapter 44

Буття

Розділ 44

Genesis

Chapter 44

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 44

Genesis

Chapter 44

Буття

Розділ 44

Genesis

Chapter 44

Старий
завіт

Новий
завіт