CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 20

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

Acts

Chapter 20

1 AND after the tumult had ceased, Paul called to him the disciples and comforted them and kissed them and then departed and went to Mac-e-do'ni-a.

2 And when he had traveled through those countries and had comforted them with many words, he came to Greece.

3 There he remained three months. But the Jews laid a plot against him, just as he was about to sail for Syria, so he decided to return to Mac-e-do'ni-a.

4 And there accompanied him, as far as Asia Minor, Sop'a-ter of the city of Be-re'a and Ar-is-tar'chus and Se-cun'dus of Thes-sa-loni'ca and Ga'ius of the city of Der'be and Ti-mo'the-us of Ly'stra, and from Asia Minor Tych'i-cus and Troph'i-mus.

5 These men went before us, and waited for us at Tro'as.

6 But we departed from the Mac-e-do'ni-an city of Phi-lip'pi, after the days of unleavened bread, and sailed and arrived at Tro'as in five days, where we staved seven days;

7 And on the first day of the week, while the disciples were assembled to break bread, Paul preached to them, and because he was ready to leave the next day, he prolonged his speech until midnight.

8 Now there was a great glow of light from the torches in the upper chamber, where we were gathered together.

9 And a young man named Eu'ty-chus was sitting at the floor opening above and listening, and as Paul prolonged his speech, the youth fell into a deep sleep, and while asleep he fell down from the third loft, and was taken up as dead.

10 And Paul went down and bent over him and embraced him and said, Do not be excited for he still lives.

11 And when he was come up again, and had broken bread and eaten, he continued to speak till daybreak; then he departed to journey by land.

12 And they carried away the young man alive, and rejoiced over him exceedingly.

13 But we went on board the ship, and sailed to the port of As'sos, where we were to take in Paul: as he had commanded us when he left to travel by land.

14 When we had welcomed him at As'sos, we took him on board and came to Mit-yle'ne.

15 And we sailed thence the next day towards the island of Chi'os; and the following day we arrived at Sa'mos, and tarried at Tro-gyl'li-um; and the next day we came to Mi-le'tus.

16 For Paul had determined not to stop at Eph'e-sus, fearing he might be delayed there; because he was hastening, if it were possible for him, to celebrate the day of Pentecost at Jerusalem.

17 And from Mi-le'tus he sent and called the elders of the church of Eph'e-sus.

18 And when they had come to him, he said to them, You know from the very first day that I entered Asia Minor, how I have been with you always,

19 Serving God with great humility and with tears and amid the trials which were brought upon me by conspiracies of the Jews.

20 And yet I did not neglect to preach to you about those things which were good for your souls, and I taught in the streets and from house to house.

21 Thus testifying both to the Jews and to the Syr'i-ans, about repentance toward God and faith in our LORD Jesus Christ.

22 And now I am on my way to Jerusalem, bound in the spirit, not knowing what will happen to me there:

23 Save that in every city the Holy Spirit testifies to me, saying that bonds and afflictions await me.

24 But to me my life is nothing; I am not afraid. I desire only that I may finish my course with joy and finish the ministry, which I have received from our LORD Jesus, to testify the gospel of the grace of God.

25 And now I know that you, among whom I have traveled and preached the kingdom of God, shall see my face no more.

26 Therefore, I testify to you this very day that I am innocent of the blood of all.

27 For I have never shunned to declare to you, all the will of God.

28 Take heed therefore to yourselves and to all the flock, over which the Holy Spirit has appointed you overseers, to feed the church of Christ which he has purchased with his blood.

29 For I know this, that after I have departed, fierce wolves will attack you, which will not spare the flock.

30 Also from among yourselves, men shall arise, speaking perverse things to draw away disciples after them.

31 Therefore watch, and remember, that for three years, night and day, I did not cease to teach every one of you with tears.

32 And now I commend you to God, and to the word of his grace, which is able to build you up, and to give you an inheritance among all the saints.

33 I have never coveted silver, or gold, or apparel.

34 Indeed you yourselves know, that my own hands have provided for my needs and for those who have been with me.

35 I have showed you all things, how that one must work hard, and be mindful of the weak, and remember the words of our LORD Jesus, how he said, It is more blessed to give than to receive.

36 And when he had thus spoken, he knelt down and prayed with them all.

37 And they all wept bitterly, and they embraced him and kissed him;

38 But they were most distressed because of the words he spoke, that they would not see his face again. And they accompanied him to the ship.

Дiї

Розділ 20

Acts

Chapter 20

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

1 AND after the tumult had ceased, Paul called to him the disciples and comforted them and kissed them and then departed and went to Mac-e-do'ni-a.

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

2 And when he had traveled through those countries and had comforted them with many words, he came to Greece.

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

3 There he remained three months. But the Jews laid a plot against him, just as he was about to sail for Syria, so he decided to return to Mac-e-do'ni-a.

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

4 And there accompanied him, as far as Asia Minor, Sop'a-ter of the city of Be-re'a and Ar-is-tar'chus and Se-cun'dus of Thes-sa-loni'ca and Ga'ius of the city of Der'be and Ti-mo'the-us of Ly'stra, and from Asia Minor Tych'i-cus and Troph'i-mus.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

5 These men went before us, and waited for us at Tro'as.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

6 But we departed from the Mac-e-do'ni-an city of Phi-lip'pi, after the days of unleavened bread, and sailed and arrived at Tro'as in five days, where we staved seven days;

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

7 And on the first day of the week, while the disciples were assembled to break bread, Paul preached to them, and because he was ready to leave the next day, he prolonged his speech until midnight.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

8 Now there was a great glow of light from the torches in the upper chamber, where we were gathered together.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

9 And a young man named Eu'ty-chus was sitting at the floor opening above and listening, and as Paul prolonged his speech, the youth fell into a deep sleep, and while asleep he fell down from the third loft, and was taken up as dead.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

10 And Paul went down and bent over him and embraced him and said, Do not be excited for he still lives.

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

11 And when he was come up again, and had broken bread and eaten, he continued to speak till daybreak; then he departed to journey by land.

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

12 And they carried away the young man alive, and rejoiced over him exceedingly.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

13 But we went on board the ship, and sailed to the port of As'sos, where we were to take in Paul: as he had commanded us when he left to travel by land.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

14 When we had welcomed him at As'sos, we took him on board and came to Mit-yle'ne.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

15 And we sailed thence the next day towards the island of Chi'os; and the following day we arrived at Sa'mos, and tarried at Tro-gyl'li-um; and the next day we came to Mi-le'tus.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

16 For Paul had determined not to stop at Eph'e-sus, fearing he might be delayed there; because he was hastening, if it were possible for him, to celebrate the day of Pentecost at Jerusalem.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

17 And from Mi-le'tus he sent and called the elders of the church of Eph'e-sus.

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

18 And when they had come to him, he said to them, You know from the very first day that I entered Asia Minor, how I have been with you always,

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

19 Serving God with great humility and with tears and amid the trials which were brought upon me by conspiracies of the Jews.

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

20 And yet I did not neglect to preach to you about those things which were good for your souls, and I taught in the streets and from house to house.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

21 Thus testifying both to the Jews and to the Syr'i-ans, about repentance toward God and faith in our LORD Jesus Christ.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

22 And now I am on my way to Jerusalem, bound in the spirit, not knowing what will happen to me there:

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

23 Save that in every city the Holy Spirit testifies to me, saying that bonds and afflictions await me.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

24 But to me my life is nothing; I am not afraid. I desire only that I may finish my course with joy and finish the ministry, which I have received from our LORD Jesus, to testify the gospel of the grace of God.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

25 And now I know that you, among whom I have traveled and preached the kingdom of God, shall see my face no more.

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

26 Therefore, I testify to you this very day that I am innocent of the blood of all.

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

27 For I have never shunned to declare to you, all the will of God.

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

28 Take heed therefore to yourselves and to all the flock, over which the Holy Spirit has appointed you overseers, to feed the church of Christ which he has purchased with his blood.

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

29 For I know this, that after I have departed, fierce wolves will attack you, which will not spare the flock.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

30 Also from among yourselves, men shall arise, speaking perverse things to draw away disciples after them.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

31 Therefore watch, and remember, that for three years, night and day, I did not cease to teach every one of you with tears.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

32 And now I commend you to God, and to the word of his grace, which is able to build you up, and to give you an inheritance among all the saints.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

33 I have never coveted silver, or gold, or apparel.

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

34 Indeed you yourselves know, that my own hands have provided for my needs and for those who have been with me.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

35 I have showed you all things, how that one must work hard, and be mindful of the weak, and remember the words of our LORD Jesus, how he said, It is more blessed to give than to receive.

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

36 And when he had thus spoken, he knelt down and prayed with them all.

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

37 And they all wept bitterly, and they embraced him and kissed him;

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

38 But they were most distressed because of the words he spoke, that they would not see his face again. And they accompanied him to the ship.