ВихідРозділ 10 |
|
1 |
|
2 і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що́ зробив Я в Єгипті, та про озна́ки Мої, що вчинив я серед них. І ви бу́дете знати, що Я — Господь!“ |
|
3 І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: „Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти бу́деш відмовля́тися впокори́тися передо Мною? Відпусти Мій наро́д, — і нехай вони служать Мені! |
|
4 Бо коли ти відмо́вишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану́ на твій край. |
|
5 І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі. |
|
6 І перепо́вняться нею доми́ ваші, і доми́ всіх рабів ваших, і доми́ всього Єгипту, чого не бачили батьки́ ваші та батьки батьків твоїх від дня існува́ння їх на землі аж до сьогодні!“ І він відвернувся, і вийшов від фараона. |
|
7 І сказали раби фараона до нього: „Аж доки цей буде нам па́сткою? Відпусти цих людей, — і нехай вони служать Господе́ві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет?“ |
|
8 І пове́рнено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: „Ідіть, служіть Господе́ві, Богові вашому. Хто та хто пі́де?“ |
|
9 І відповів Мойсей: „Ми пі́демо з мо́лоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою пі́демо, — бо в нас свято Господнє“. |
|
10 А він відказав: „Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу́ вас і дітей ваших! Та глядіть, бо щось лихе перед вами. |
|
11 Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господе́ві, бо того ви бажаєте“. І вигнано їх від лиця фараонового. |
|
12 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни свою руку на єгипетську землю сарано́ю, і нехай вона на́йде на єгипетський край, і нехай поїсть усю зе́мну траву, усе, що град позалиша́в“. |
|
13 І простяг Мойсей свою па́лицю на єгипетську землю, — і Господь навів схі́дній вітер на землю, ці́лий день той і ці́лу ніч. Настав ранок, — і східній вітер наніс сарани́! |
|
14 І найшла сарана́ на всю єгипетську землю, і залягла́ в усім єгипетськім кра́ї, дуже багато! Перед нею не було́ такої сарани́, як вона, і по ній не бу́де такої! |
|
15 І покрила вона поверхню всієї землі, і поте́мніла земля! І поїла вона всю зе́мну траву та ввесь плід де́рева, що град позоста́вив. І не зоста́лось ніякої зелені ані на дереві, ані на польові́й росли́нності в усім єгипетськім кра́ї! |
|
16 І поспішив фараон покликати Мойсея та Ааро́на, та й сказав: „Згрішив я Господе́ві, Богові вашому, та вам! |
|
17 А тепер пробач же мій гріх тільки цього ра́зу, і помолі́ться до Господа, вашого Бога, — і нехай тільки відве́рне від мене цю смерть!“ |
|
18 І він вийшов від фарао́на й молився до Господа. |
|
19 І поверну́в Господь за́хідній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану́, та й укинув її до Червоного моря. Не позоста́лась жодна сарана́ в усім єгипетськім кра́ї. |
|
20 Та Господь учинив запеклим фараонове серце, — і він знов не відпустив Ізраїлевих синів. |
|
21 |
|
22 І простяг Мойсей свою руку до неба, — і ста́лася густа те́мрява по всій єгипетській землі три дні. |
|
23 Не бачили один о́дного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було́ світло в їхніх сади́бах. |
|
24 І покликав фараон Мойсея, та й сказав: „Ідіть, служіть Господе́ві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позоста́неться. Також дітвора́ ваша нехай іде з вами!“ |
|
25 Та Мойсей відказав: „Дай в наші руки також жертви та цілопа́лення, і ми спорядимо́ жертву Господе́ві, Богові нашому. |
|
26 І також худоба наша піде з нами, — не зоста́неться ані копи́та, бо з нього ми ві́зьмемо на слу́ження Господе́ві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господе́ві“. |
|
27 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх. |
|
28 І сказав йому фараон: „Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!“ |
|
29 А Мойсей відказав: „Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого́!“ |
ExodusChapter 10 |
|
1 AND the LORD said to Moses, Go in to Pharaoh; for I have hardened his heart and the hearts of his servants, that I may perform these signs among them, |
|
2 That you may relate in the presence of your son and of your son's son the things which I have done to the Egyptians and the signs which I have performed among them, that you may know that I am the LORD. |
|
3 And Moses and Aaron came to Pharaoh, and said to him, Thus says the LORD God of the Hebrews, How long will you refuse to fear me? Let my people go that they may serve me. |
|
4 Else, if you refuse to let my people go, behold, tomorrow I will bring locusts upon all Four domain; |
|
5 And they shall cover the face of the land so that men cannot see the ground; and they shall eat the residue of that which is left to you from the hail and shall eat all the trees which have budded for you in the field; |
|
6 And they shall fill your houses and the houses of your servants and the houses of all the Egyptians such as neither your fathers nor your grand fathers have seen, from the day that they were upon the earth even to this day. And they turned, and went out from the presence of Pharaoh. |
|
7 And Pharaoh's servants said to him, How long shall we suffer this disaster? Let the men go that they may serve the LORD their God; do you not yet know that Egypt is destroyed? |
|
8 So Moses and Aaron were brought again to Pharaoh; and he said to them, Go, serve before the LORD your God; but who are they that are going? |
|
9 And Moses said to him, We will go with our young and with our old, with our sons and with our daughters; with our flocks and with our herds will we go, for it is a festival of the LORD for all of us. |
|
10 And Pharaoh said to them, Let the LORD be with you, but when I let you and your little ones go, look to it; perhaps you have evil intent. |
|
11 Let it not be so; go now, the older men, and serve before the LORD; for it is the rest that you desire. And they were driven out from Pharaoh's presence. |
|
12 And the LORD said to Moses, Lift up your hand over the land of Egypt for the locusts, that they may come up upon the land of Egypt and eat the herbs of the land, even all that the hail has left. |
|
13 And Moses lifted up his staff over the land of Egypt, and the LORD brought an east wind upon the land all that day and all that night; and when it was morning, the east wind brought the locusts. |
|
14 And the locusts went up over all the land of Egypt and rested in all the domain of the Egyptians; it was a great swarm; before them there were no such swarms of locusts as they, neither after them shall be such. |
|
15 For they covered the face of the whole earth so that the land was darkened; and they did eat all the herbs of the land and all the fruit of the trees which the hail had left; and there remained no leaf on the trees neither grass in the field, through al the land of Egypt. |
|
16 Then Pharaoh called for Moses and Aaron in haste; and he said to them, I have sinned against the LORD your God and against you. |
|
17 Now therefore, forgive me my fault this time also, and pray before the LORD your God that he may re move from me this death. |
|
18 And Moses went out from the presence of Pharaoh and prayed be fore the LORD. |
|
19 And the LORD turned a mighty strong west wind, which took away the locusts and cast them into the Red Sea; there remained not one locust in all the domain of Egypt. |
|
20 But the LORD hardened Pharaoh's heart so that he would not let the children of Israel go. |
|
21 Then the LORD said to Moses, Lift up your hand toward the heaven that there may be darkness over the land of Egypt, even thick darkness. |
|
22 And Moses lifted up his hand toward heaven; and there was a thick darkness in all the land of Egypt three days; |
|
23 They did not see one another, nor rose any from his place for three days; but all the children of Israel had light in their dwellings. |
|
24 And Pharaoh called to Moses and said to him, Go, serve before the LORD your God; only let your flocks and herds remain here; let your little ones also go with you. |
|
25 Then Moses said to Pharaoh. You must give us also sacrifices and burnt offerings that we may sacrifice to the LORD our God. |
|
26 Our cattle also shall go with us; there shall not an hoof be left behind; for thereof must we take to serve before the LORD our God; and we do not know what else we must offer to the LORD until we come there. |
|
27 But the LORD hardened Pharaoh's heart and he would not let them go. |
|
28 And Pharaoh said to Moses. Get away from here, take heed to yourself, do not try to see my face again, |
|
29 And Moses said, You have spoken well, I will not try to see your face any more. |
ВихідРозділ 10 |
ExodusChapter 10 |
|
1 |
1 AND the LORD said to Moses, Go in to Pharaoh; for I have hardened his heart and the hearts of his servants, that I may perform these signs among them, |
|
2 і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що́ зробив Я в Єгипті, та про озна́ки Мої, що вчинив я серед них. І ви бу́дете знати, що Я — Господь!“ |
2 That you may relate in the presence of your son and of your son's son the things which I have done to the Egyptians and the signs which I have performed among them, that you may know that I am the LORD. |
|
3 І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: „Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти бу́деш відмовля́тися впокори́тися передо Мною? Відпусти Мій наро́д, — і нехай вони служать Мені! |
3 And Moses and Aaron came to Pharaoh, and said to him, Thus says the LORD God of the Hebrews, How long will you refuse to fear me? Let my people go that they may serve me. |
|
4 Бо коли ти відмо́вишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану́ на твій край. |
4 Else, if you refuse to let my people go, behold, tomorrow I will bring locusts upon all Four domain; |
|
5 І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі. |
5 And they shall cover the face of the land so that men cannot see the ground; and they shall eat the residue of that which is left to you from the hail and shall eat all the trees which have budded for you in the field; |
|
6 І перепо́вняться нею доми́ ваші, і доми́ всіх рабів ваших, і доми́ всього Єгипту, чого не бачили батьки́ ваші та батьки батьків твоїх від дня існува́ння їх на землі аж до сьогодні!“ І він відвернувся, і вийшов від фараона. |
6 And they shall fill your houses and the houses of your servants and the houses of all the Egyptians such as neither your fathers nor your grand fathers have seen, from the day that they were upon the earth even to this day. And they turned, and went out from the presence of Pharaoh. |
|
7 І сказали раби фараона до нього: „Аж доки цей буде нам па́сткою? Відпусти цих людей, — і нехай вони служать Господе́ві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет?“ |
7 And Pharaoh's servants said to him, How long shall we suffer this disaster? Let the men go that they may serve the LORD their God; do you not yet know that Egypt is destroyed? |
|
8 І пове́рнено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: „Ідіть, служіть Господе́ві, Богові вашому. Хто та хто пі́де?“ |
8 So Moses and Aaron were brought again to Pharaoh; and he said to them, Go, serve before the LORD your God; but who are they that are going? |
|
9 І відповів Мойсей: „Ми пі́демо з мо́лоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою пі́демо, — бо в нас свято Господнє“. |
9 And Moses said to him, We will go with our young and with our old, with our sons and with our daughters; with our flocks and with our herds will we go, for it is a festival of the LORD for all of us. |
|
10 А він відказав: „Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу́ вас і дітей ваших! Та глядіть, бо щось лихе перед вами. |
10 And Pharaoh said to them, Let the LORD be with you, but when I let you and your little ones go, look to it; perhaps you have evil intent. |
|
11 Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господе́ві, бо того ви бажаєте“. І вигнано їх від лиця фараонового. |
11 Let it not be so; go now, the older men, and serve before the LORD; for it is the rest that you desire. And they were driven out from Pharaoh's presence. |
|
12 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни свою руку на єгипетську землю сарано́ю, і нехай вона на́йде на єгипетський край, і нехай поїсть усю зе́мну траву, усе, що град позалиша́в“. |
12 And the LORD said to Moses, Lift up your hand over the land of Egypt for the locusts, that they may come up upon the land of Egypt and eat the herbs of the land, even all that the hail has left. |
|
13 І простяг Мойсей свою па́лицю на єгипетську землю, — і Господь навів схі́дній вітер на землю, ці́лий день той і ці́лу ніч. Настав ранок, — і східній вітер наніс сарани́! |
13 And Moses lifted up his staff over the land of Egypt, and the LORD brought an east wind upon the land all that day and all that night; and when it was morning, the east wind brought the locusts. |
|
14 І найшла сарана́ на всю єгипетську землю, і залягла́ в усім єгипетськім кра́ї, дуже багато! Перед нею не було́ такої сарани́, як вона, і по ній не бу́де такої! |
14 And the locusts went up over all the land of Egypt and rested in all the domain of the Egyptians; it was a great swarm; before them there were no such swarms of locusts as they, neither after them shall be such. |
|
15 І покрила вона поверхню всієї землі, і поте́мніла земля! І поїла вона всю зе́мну траву та ввесь плід де́рева, що град позоста́вив. І не зоста́лось ніякої зелені ані на дереві, ані на польові́й росли́нності в усім єгипетськім кра́ї! |
15 For they covered the face of the whole earth so that the land was darkened; and they did eat all the herbs of the land and all the fruit of the trees which the hail had left; and there remained no leaf on the trees neither grass in the field, through al the land of Egypt. |
|
16 І поспішив фараон покликати Мойсея та Ааро́на, та й сказав: „Згрішив я Господе́ві, Богові вашому, та вам! |
16 Then Pharaoh called for Moses and Aaron in haste; and he said to them, I have sinned against the LORD your God and against you. |
|
17 А тепер пробач же мій гріх тільки цього ра́зу, і помолі́ться до Господа, вашого Бога, — і нехай тільки відве́рне від мене цю смерть!“ |
17 Now therefore, forgive me my fault this time also, and pray before the LORD your God that he may re move from me this death. |
|
18 І він вийшов від фарао́на й молився до Господа. |
18 And Moses went out from the presence of Pharaoh and prayed be fore the LORD. |
|
19 І поверну́в Господь за́хідній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану́, та й укинув її до Червоного моря. Не позоста́лась жодна сарана́ в усім єгипетськім кра́ї. |
19 And the LORD turned a mighty strong west wind, which took away the locusts and cast them into the Red Sea; there remained not one locust in all the domain of Egypt. |
|
20 Та Господь учинив запеклим фараонове серце, — і він знов не відпустив Ізраїлевих синів. |
20 But the LORD hardened Pharaoh's heart so that he would not let the children of Israel go. |
|
21 |
21 Then the LORD said to Moses, Lift up your hand toward the heaven that there may be darkness over the land of Egypt, even thick darkness. |
|
22 І простяг Мойсей свою руку до неба, — і ста́лася густа те́мрява по всій єгипетській землі три дні. |
22 And Moses lifted up his hand toward heaven; and there was a thick darkness in all the land of Egypt three days; |
|
23 Не бачили один о́дного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було́ світло в їхніх сади́бах. |
23 They did not see one another, nor rose any from his place for three days; but all the children of Israel had light in their dwellings. |
|
24 І покликав фараон Мойсея, та й сказав: „Ідіть, служіть Господе́ві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позоста́неться. Також дітвора́ ваша нехай іде з вами!“ |
24 And Pharaoh called to Moses and said to him, Go, serve before the LORD your God; only let your flocks and herds remain here; let your little ones also go with you. |
|
25 Та Мойсей відказав: „Дай в наші руки також жертви та цілопа́лення, і ми спорядимо́ жертву Господе́ві, Богові нашому. |
25 Then Moses said to Pharaoh. You must give us also sacrifices and burnt offerings that we may sacrifice to the LORD our God. |
|
26 І також худоба наша піде з нами, — не зоста́неться ані копи́та, бо з нього ми ві́зьмемо на слу́ження Господе́ві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господе́ві“. |
26 Our cattle also shall go with us; there shall not an hoof be left behind; for thereof must we take to serve before the LORD our God; and we do not know what else we must offer to the LORD until we come there. |
|
27 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх. |
27 But the LORD hardened Pharaoh's heart and he would not let them go. |
|
28 І сказав йому фараон: „Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!“ |
28 And Pharaoh said to Moses. Get away from here, take heed to yourself, do not try to see my face again, |
|
29 А Мойсей відказав: „Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого́!“ |
29 And Moses said, You have spoken well, I will not try to see your face any more. |