ПсалмиПсалом 4 | 
                        
| 
                         1   | 
| 
                         2 Коли кли́чу, — озвися до мене, Боже правди моєї, Ти про́стір для мене робив у тісноті́... Помилуй мене, і почу́й молитву мою!  | 
| 
                         3 Лю́дські сини, — доки слава моя буде га́ньбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Се́ла.  | 
| 
                         4 І знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!  | 
| 
                         5 Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серця́х, та й мовчіть! Села.  | 
| 
                         6 Жертви правди прино́сьте, і наді́йтесь на Господа.  | 
| 
                         7 Багато-хто кажуть: „Хто нам покаже добро́?“ Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!  | 
| 
                         8 Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помно́жилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде.  | 
| 
                         9 У споко́ї я ляжу, і засну́, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпе́чно!  | 
                                PsalmsPsalm 4 | 
                        
| 
                         1   | 
| 
                         2   | 
| 
                         3   | 
| 
                         4   | 
| 
                         5   | 
| 
                         6   | 
| 
                         7   | 
| 
                         8   | 
| 
                         9  | 
                            ПсалмиПсалом 4 | 
                        
                            PsalmsPsalm 4 | 
                    
| 
                         1   | 
                         1   | 
| 
                         2 Коли кли́чу, — озвися до мене, Боже правди моєї, Ти про́стір для мене робив у тісноті́... Помилуй мене, і почу́й молитву мою!  | 
                         2   | 
| 
                         3 Лю́дські сини, — доки слава моя буде га́ньбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Се́ла.  | 
                         3   | 
| 
                         4 І знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!  | 
                         4   | 
| 
                         5 Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серця́х, та й мовчіть! Села.  | 
                         5   | 
| 
                         6 Жертви правди прино́сьте, і наді́йтесь на Господа.  | 
                         6   | 
| 
                         7 Багато-хто кажуть: „Хто нам покаже добро́?“ Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!  | 
                         7   | 
| 
                         8 Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помно́жилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде.  | 
                         8   | 
| 
                         9 У споко́ї я ляжу, і засну́, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпе́чно!  | 
                         9  |