CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Бут. 27
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Буття

Розділ 27

1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і зате́мнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: „Мій сину!“ А той відказав йому: „Ось я!“

2 І промовив до нього Ісак: „Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї...

3 А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здо́бич мисливську.

4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю́, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру“.

5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.

6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: „Ось я чула, як твій ба́тько казав до Ісава, брата твого, говорячи:

7 „Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю“.

8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу́ тобі.

9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.

10 І принесеш батькові своєму, і бу́де він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю“.

11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: „Таж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький!

12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокля́ття, а не благослове́ння“.

13 І сказала йому його мати: „На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені“.

14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачни́й, як любив його ба́тько.

15 I взяла Ревека гарні вбрання́ свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.

16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.

17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.

18 І прибув він до ба́тька свого та й сказав: „Батьку мій!“ А той відказав: „Ось я. Хто ти, мій сину?“

19 А Яків промовив до батька свого: „Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здо́бичі мисливської, щоб душа́ твоя поблагословила мене“.

20 І сказав Ісак до сина свого: „Як це ти так швидко знайшов, сину мій?“ А той відказав: „Бо мені допоміг Господь, Бог твій“.

21 І промовив Ісак до Якова: „Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти — це син мій Ісав, чи ні“.

22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: „Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові“.

23 І не впізнав він його, бо були́ його руки — як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.

24 І сказав він: „То ти син мій Ісав?“ А той відказав: „Я“.

25 І промовив Ісак: „Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здо́бичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя“. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.

26 І промовив до нього Ісак, його батько: „Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!“

27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: „Дивись, запах сина мого — немов запах поля, що його Господь благословив!

28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!

29 Нехай тобі служать наро́ди, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для бра́ттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — прокля́тий, а хто поблагосло́вить тебе — благослове́нний!“

30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полюва́ння свого.

31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: „Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!“

32 І озвався до нього Ісак, його батько: „Хто ти?“ А той відказав: „Я син твій, — твій перворідний Ісав“.

33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: „Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благослове́нний!“

34 Як Ісав почув слова́ батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: „Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“

35 А той відказав: „Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благослове́ння твоє!“

36 І промовив Ісав: „Тому звалось ім'я́ його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благослове́ння моє“. І сказав він: „Чи ти не заховав для мене благослове́ння?“

37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: „Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю́, сину мій?“

38 І сказав Ісав до батька свого: „Чи в тебе одне те благослове́ння, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ І підніс Ісав голос свій, та й заплакав...

39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: „Ото буде сади́ба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.

40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...“

41 І знена́видів Ісав Якова через благослове́ння, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: „Нехай наближаться дні жало́би по батьку моєму, — і я вб'ю Якова, брата свого“.

42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: „Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе.

43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, — і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.

44 І посидиш у нього кілька ча́су, аж поки відвернеться лютість твого брата,

45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що́ ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу́ тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?“

46 І сказала Ревека Ісакові: „Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?“

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 27

1 Und es begab sich, da Isaak3327 war1961 alt worden, daß seine Augen5869 dunkel3543 wurden zu sehen7200, rief7121 er Esau6215, seinem größern1419 Sohn1121, und sprach559 zu ihm: Mein Sohn1121! Er aber antwortete559 ihm: Hie bin ich.

2 Und er sprach559: Siehe, ich bin alt worden und weiß3045 nicht, wann3117 ich sterben4194 soll.

3 So nimm5375 nun deinen Zeug3627, Köcher8522 und3318 Bogen7198, und gehe aufs Feld7704 und fahe mir ein Wildbret6718

4 und mache mir ein Essen4303, wie834 ich‘s gerne157 habe6213, und bringe mir‘s herein935, daß ich esse398, daß dich1288 meine See LE5315 segne, ehe2962 ich sterbe4191.

5 Rebekka7259 aber hörete solche Worte, die Isaak3327 zu8085 seinem Sohne Esau6215 sagte1696. Und1121 Esau6215 ging935 hin3212 aufs Feld7704, daß er ein Wildbret6718 jagte6679 und heimbrächte.

6 Da sprach559 Rebekka7259 zu8085 Jakob3290, ihrem Sohn1121: Siehe, ich559 habe gehöret deinen Vater1 reden1696 mit Esau6215, deinem Bruder251, und sagen559:

7 Bringe935 mir6440 ein Wildbret6718 und mache6213 mir6440 ein Essen4303, daß ich esse398 und dich1288 segne vor dem HErrn3068, ehe ich sterbe4194.

8 So höre8085 nun, mein Sohn1121, meine Stimme6963, was834 ich dich heiße6680.

9 Gehe3212 hin zu der Herde6629 und hole mir zwei8147 gute2896 Böcklein1423, daß ich deinem Vater1 ein Essen4303 davon mache6213, wie er‘s gerne157 hat3947.

10 Das sollst du deinem Vater1 hineintragen935, daß834 er esse398, auf6440 daß er dich1288 segne vor seinem Tode4194.

11 Jakob3290 aber sprach559 zu seiner Mutter517 Rebekka7259: Siehe, mein Bruder251 Esau6215 ist rauch und376 ich glatt2509;

12 so möchte vielleicht mein Vater1 mich begreifen, und würde vor5869 ihm geachtet, als ob ich ihn betrügen8591 wollte, und brächte935 über mich einen Fluch7045 und nicht einen Segen1293.

13 Da sprach559 seine Mutter517 zu8085 ihm: Der Fluch7045 sei auf3947 mir, mein Sohn1121; gehorche nur meiner Stimme6963, gehe3212 und hole mir.

14 Da ging935 er hin3212 und holete und brachte3947 seiner Mutter517. Da machte6213 seine Mutter517 ein Essen4303, wie sein Vater1 gerne hatte157,

15 und7259 nahm3947 Esaus, ihres größern1419 Sohnes1121, köstliche2532 Kleider899, die sie bei sich im Hause1004 hatte, und6215 zog3847 sie Jakob3290 an, ihrem kleinem Sohn1121;

16 aber die Felle5785 von den Böcklein1423 tat sie3847 ihm um seine Hände3027, und wo er glatt war2513 am Halse6677.

17 Und gab5414 also das Essen4303 mit Brot3899, wie sie es gemacht hatte6213, in Jakobs3290 Hand3027, ihres Sohnes1121.

18 Und er ging935 hinein zu seinem Vater1 und sprach559: Mein Vater1! Er antwortete559: Hie bin ich. Wer bist du, mein Sohn1121?

19 Jakob3290 sprach zu seinem Vater1: Ich bin Esau6215, dein erstgeborener Sohn1060; ich habe1696 getan6213, wie du1288 mir gesagt559 hast. Stehe auf6965, setze dich3427 und iß398 von meinem Wildbret6718, auf daß mich deine See LE5315 segne.

20 Isaak3327 aber sprach559 zu seinem Sohn1121: Mein Sohn1121, wie hast4672 du so bald4116 funden? Er antwortete559: Der HErr3068, dein GOtt430, bescherte7136 mir‘s6440.

21 Da2088 sprach559 Isaak3327 zu Jakob3290: Tritt herzu5066, mein Sohn1121, daß ich dich begreife, ob du seiest mein Sohn1121 Esau6215, oder nicht.

22 Also trat5066 Jakob3290 zu seinem Vater1 Isaak3327; und6215 da er ihn begriffen hatte, sprach559 er: Die Stimme6963 ist Jakobs3290 Stimme6963, aber die Hände3027 sind Esaus Hände3027.

23 Und6215 er kannte5234 ihn nicht, denn seine Hände3027 waren rauch, wie Esaus, seines Bruders251, Hände3027, und segnete1288 ihn.

24 Und er sprach559 zu ihm: Bist du mein Sohn1121 Esau6215? Er antwortete559: Ja, ich bin‘s.

25 Da sprach559 er: So bringe5066 mir her5066, mein Sohn1121, zu essen398 von deinem Wildbret6718, daß dich1288 meine See LE5315 segne. Da brachte935 er‘s ihm, und er aß398; und trug ihm auch Wein3196 hinein, und er trank8354.

26 Und Isaak3327, sein Vater1, sprach559 zu ihm: Komm her5066 und küsse5401 mich, mein Sohn1121!

27 Er trat5066 hinzu und küssete ihn. Da roch7306 er den Geruch7381 seiner Kleider899; und segnete1288 ihn und sprach559: Siehe7200, der Geruch7381 meines Sohnes1121 ist wie ein Geruch7381 des Feldes7704, das der HErr3068 gesegnet1288 hat5401.

28 GOtt430 gebe5414 dir vom Tau2919 des Himmels8064 und von der Fettigkeit4924 der Erde776 und Korn1715 und Weins die Fülle7230.

29 Völker5971 müssen5647 dir dienen, und Leute3816 müssen dir zu Fuße fallen7812. Sei1933 ein Herr1376 über deine Brüder251, und deiner Mutter517 Kinder1121 müssen dir zu Fuße fallen7812. Verflucht779 sei779, wer dir fluchet; gesegnet1288 sei1288, wer dich segnet!

30 Als nun Isaak3327 vollendet3615 hatte den6440 Segen1288 über Jakob3290, und Jakob3290 kaum389 hinausgegangen war von3318 seinem Vater1 Isaak3327, da kam935 Esau6215, sein Bruder251, von3318 seiner Jagd6718

31 und machte6213 auch ein Essen4303; und trug‘s hinein935 zu seinem Vater1 und sprach559 zu ihm: Stehe auf6965, mein Vater1, und iß398 von dem1 Wildbret6718 deines Sohnes1121, daß mich deine See LE5315 segne1288.

32 Da antwortete559 ihm Isaak3327, sein Vater1: Wer bist du? Er sprach559: Ich bin Esau6215, dein erstgeborner Sohn1121:

33 Da entsetzte sich2729 Isaak3327 über die Maße sehr1419 und sprach559: Wer? wo ist935 denn645 der Jäger6679, der mir gebracht935 hat, und ich habe von allem gegessen398, ehe du kamst, und habe ihn gesegnet1288? Er wird auch gesegnet1288 bleiben.

34 Als Esau6215 diese Rede1697 seines Vaters1 hörte, schrie6817 er laut und ward über die Maße sehr1419 betrübt4751; und sprach559 zu8085 seinem Vater1: Segne1288 mich auch, mein Vater1!

35 Er aber sprach559: Dein Bruder251 ist935 kommen mit List4820 und hat3947 deinen Segen1293 hinweg.

36 Da sprach559 er: Er heißt7121 wohl Jakob3290; denn3588 er hat3947 mich nun2088 zweimal6471 untertreten. Meine Erstgeburt1062 hat3947 er dahin, und siehe, nun nimmt er auch meinen Segen1293. Und sprach559: Hast du8034 mir denn keinen Segen1293 vorbehalten680?

37 Isaak3327 antwortete6030 und6215 sprach559 zu ihm: Ich habe5414 ihn zum Herrn1376 über dich gesetzt7760, und alle seine Brüder251 habe6213 ich ihm zu Knechten5650 gemacht, mit Korn1715 und Wein8492 habe ich ihn versehen5564: was soll ich doch dir nun645 tun, mein Sohn1121?

38 Esau6215 sprach559 zu seinem Vater1: Hast du1288 denn nur einen259 Segen1293, mein Vater1? Segne mich auch, mein Vater1! Und6215 hub auf5375 seine Stimme6963 und weinete.

39 Da antwortete6030 Isaak3327, sein Vater1, und sprach559 zu ihm: Siehe da, du wirst eine fette4924 Wohnung4186 haben auf Erden776 und vom Tau2919 des Himmels8064 von oben5920 her.

40 Deines Schwerts2719 wirst5647 du dich nähren2421 und deinem Bruder251 dienen. Und es wird geschehen, daß du auch ein Herr und sein7300 Joch5923 von deinem Halse6677 reißen wirst6561.

41 Und6215 Esau6215 war7852 Jakob3290 gram um5921 des Segens1293 willen, damit ihn sein Vater1 gesegnet1288 hatte, und sprach559 in seinem Herzen3820: Es wird die Zeit3117 bald kommen7126, daß834 mein Vater1 Leid tragen60 muß; denn ich will meinen Bruder251 Jakob3290 erwürgen2026.

42 Da wurden Rebekka7259 angesagt5046 diese Worte1697 ihres größern1419 Sohns Esau6215; und1121 schickte hin und559 ließ7971 Jakob3290, ihrem kleinern Sohn1121, rufen und sprach7121 zu ihm: Siehe, dein Bruder251 Esau6215 dräuet dir, daß er dich erwürgen2026 will.

43 Und nun höre meine Stimme6963, mein Sohn1121: Mach dich1272 auf6965 und fleuch zu8085 meinem Bruder251 Laban3837 in Haran2771,

44 und3117 bleib eine259 Weile bei ihm, bis834 sich3427 der Grimm2534 deines Bruders251 wende,

45 und bis sich sein251 Zorn639 wider dich von dir wende und vergesse7911, was4100 du an ihm getan6213 hast; so will7725 ich danach schicken7971 und dich von dannen holen lassen. Warum sollte ich euer beider8147 beraubet werden7921 auf3947 einen259 Tag3117?

46 Und Rebekka7259 sprach559 zu Isaak3327: Mich6440 verdreußt zu leben2416 vor den Töchtern1323 Heths. Wo Jakob3290 ein Weib802 nimmt von den Töchtern1323 Heths, die da sind wie die Töchter1323 dieses Landes776, was4100 soll3947 mir das Leben2416?

Буття

Розділ 27

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 27

1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і зате́мнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: „Мій сину!“ А той відказав йому: „Ось я!“

1 Und es begab sich, da Isaak3327 war1961 alt worden, daß seine Augen5869 dunkel3543 wurden zu sehen7200, rief7121 er Esau6215, seinem größern1419 Sohn1121, und sprach559 zu ihm: Mein Sohn1121! Er aber antwortete559 ihm: Hie bin ich.

2 І промовив до нього Ісак: „Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї...

2 Und er sprach559: Siehe, ich bin alt worden und weiß3045 nicht, wann3117 ich sterben4194 soll.

3 А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здо́бич мисливську.

3 So nimm5375 nun deinen Zeug3627, Köcher8522 und3318 Bogen7198, und gehe aufs Feld7704 und fahe mir ein Wildbret6718

4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю́, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру“.

4 und mache mir ein Essen4303, wie834 ich‘s gerne157 habe6213, und bringe mir‘s herein935, daß ich esse398, daß dich1288 meine See LE5315 segne, ehe2962 ich sterbe4191.

5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.

5 Rebekka7259 aber hörete solche Worte, die Isaak3327 zu8085 seinem Sohne Esau6215 sagte1696. Und1121 Esau6215 ging935 hin3212 aufs Feld7704, daß er ein Wildbret6718 jagte6679 und heimbrächte.

6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: „Ось я чула, як твій ба́тько казав до Ісава, брата твого, говорячи:

6 Da sprach559 Rebekka7259 zu8085 Jakob3290, ihrem Sohn1121: Siehe, ich559 habe gehöret deinen Vater1 reden1696 mit Esau6215, deinem Bruder251, und sagen559:

7 „Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю“.

7 Bringe935 mir6440 ein Wildbret6718 und mache6213 mir6440 ein Essen4303, daß ich esse398 und dich1288 segne vor dem HErrn3068, ehe ich sterbe4194.

8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу́ тобі.

8 So höre8085 nun, mein Sohn1121, meine Stimme6963, was834 ich dich heiße6680.

9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.

9 Gehe3212 hin zu der Herde6629 und hole mir zwei8147 gute2896 Böcklein1423, daß ich deinem Vater1 ein Essen4303 davon mache6213, wie er‘s gerne157 hat3947.

10 І принесеш батькові своєму, і бу́де він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю“.

10 Das sollst du deinem Vater1 hineintragen935, daß834 er esse398, auf6440 daß er dich1288 segne vor seinem Tode4194.

11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: „Таж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький!

11 Jakob3290 aber sprach559 zu seiner Mutter517 Rebekka7259: Siehe, mein Bruder251 Esau6215 ist rauch und376 ich glatt2509;

12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокля́ття, а не благослове́ння“.

12 so möchte vielleicht mein Vater1 mich begreifen, und würde vor5869 ihm geachtet, als ob ich ihn betrügen8591 wollte, und brächte935 über mich einen Fluch7045 und nicht einen Segen1293.

13 І сказала йому його мати: „На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені“.

13 Da sprach559 seine Mutter517 zu8085 ihm: Der Fluch7045 sei auf3947 mir, mein Sohn1121; gehorche nur meiner Stimme6963, gehe3212 und hole mir.

14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачни́й, як любив його ба́тько.

14 Da ging935 er hin3212 und holete und brachte3947 seiner Mutter517. Da machte6213 seine Mutter517 ein Essen4303, wie sein Vater1 gerne hatte157,

15 I взяла Ревека гарні вбрання́ свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.

15 und7259 nahm3947 Esaus, ihres größern1419 Sohnes1121, köstliche2532 Kleider899, die sie bei sich im Hause1004 hatte, und6215 zog3847 sie Jakob3290 an, ihrem kleinem Sohn1121;

16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.

16 aber die Felle5785 von den Böcklein1423 tat sie3847 ihm um seine Hände3027, und wo er glatt war2513 am Halse6677.

17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.

17 Und gab5414 also das Essen4303 mit Brot3899, wie sie es gemacht hatte6213, in Jakobs3290 Hand3027, ihres Sohnes1121.

18 І прибув він до ба́тька свого та й сказав: „Батьку мій!“ А той відказав: „Ось я. Хто ти, мій сину?“

18 Und er ging935 hinein zu seinem Vater1 und sprach559: Mein Vater1! Er antwortete559: Hie bin ich. Wer bist du, mein Sohn1121?

19 А Яків промовив до батька свого: „Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здо́бичі мисливської, щоб душа́ твоя поблагословила мене“.

19 Jakob3290 sprach zu seinem Vater1: Ich bin Esau6215, dein erstgeborener Sohn1060; ich habe1696 getan6213, wie du1288 mir gesagt559 hast. Stehe auf6965, setze dich3427 und iß398 von meinem Wildbret6718, auf daß mich deine See LE5315 segne.

20 І сказав Ісак до сина свого: „Як це ти так швидко знайшов, сину мій?“ А той відказав: „Бо мені допоміг Господь, Бог твій“.

20 Isaak3327 aber sprach559 zu seinem Sohn1121: Mein Sohn1121, wie hast4672 du so bald4116 funden? Er antwortete559: Der HErr3068, dein GOtt430, bescherte7136 mir‘s6440.

21 І промовив Ісак до Якова: „Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти — це син мій Ісав, чи ні“.

21 Da2088 sprach559 Isaak3327 zu Jakob3290: Tritt herzu5066, mein Sohn1121, daß ich dich begreife, ob du seiest mein Sohn1121 Esau6215, oder nicht.

22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: „Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові“.

22 Also trat5066 Jakob3290 zu seinem Vater1 Isaak3327; und6215 da er ihn begriffen hatte, sprach559 er: Die Stimme6963 ist Jakobs3290 Stimme6963, aber die Hände3027 sind Esaus Hände3027.

23 І не впізнав він його, бо були́ його руки — як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.

23 Und6215 er kannte5234 ihn nicht, denn seine Hände3027 waren rauch, wie Esaus, seines Bruders251, Hände3027, und segnete1288 ihn.

24 І сказав він: „То ти син мій Ісав?“ А той відказав: „Я“.

24 Und er sprach559 zu ihm: Bist du mein Sohn1121 Esau6215? Er antwortete559: Ja, ich bin‘s.

25 І промовив Ісак: „Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здо́бичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя“. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.

25 Da sprach559 er: So bringe5066 mir her5066, mein Sohn1121, zu essen398 von deinem Wildbret6718, daß dich1288 meine See LE5315 segne. Da brachte935 er‘s ihm, und er aß398; und trug ihm auch Wein3196 hinein, und er trank8354.

26 І промовив до нього Ісак, його батько: „Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!“

26 Und Isaak3327, sein Vater1, sprach559 zu ihm: Komm her5066 und küsse5401 mich, mein Sohn1121!

27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: „Дивись, запах сина мого — немов запах поля, що його Господь благословив!

27 Er trat5066 hinzu und küssete ihn. Da roch7306 er den Geruch7381 seiner Kleider899; und segnete1288 ihn und sprach559: Siehe7200, der Geruch7381 meines Sohnes1121 ist wie ein Geruch7381 des Feldes7704, das der HErr3068 gesegnet1288 hat5401.

28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!

28 GOtt430 gebe5414 dir vom Tau2919 des Himmels8064 und von der Fettigkeit4924 der Erde776 und Korn1715 und Weins die Fülle7230.

29 Нехай тобі служать наро́ди, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для бра́ттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — прокля́тий, а хто поблагосло́вить тебе — благослове́нний!“

29 Völker5971 müssen5647 dir dienen, und Leute3816 müssen dir zu Fuße fallen7812. Sei1933 ein Herr1376 über deine Brüder251, und deiner Mutter517 Kinder1121 müssen dir zu Fuße fallen7812. Verflucht779 sei779, wer dir fluchet; gesegnet1288 sei1288, wer dich segnet!

30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полюва́ння свого.

30 Als nun Isaak3327 vollendet3615 hatte den6440 Segen1288 über Jakob3290, und Jakob3290 kaum389 hinausgegangen war von3318 seinem Vater1 Isaak3327, da kam935 Esau6215, sein Bruder251, von3318 seiner Jagd6718

31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: „Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!“

31 und machte6213 auch ein Essen4303; und trug‘s hinein935 zu seinem Vater1 und sprach559 zu ihm: Stehe auf6965, mein Vater1, und iß398 von dem1 Wildbret6718 deines Sohnes1121, daß mich deine See LE5315 segne1288.

32 І озвався до нього Ісак, його батько: „Хто ти?“ А той відказав: „Я син твій, — твій перворідний Ісав“.

32 Da antwortete559 ihm Isaak3327, sein Vater1: Wer bist du? Er sprach559: Ich bin Esau6215, dein erstgeborner Sohn1121:

33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: „Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благослове́нний!“

33 Da entsetzte sich2729 Isaak3327 über die Maße sehr1419 und sprach559: Wer? wo ist935 denn645 der Jäger6679, der mir gebracht935 hat, und ich habe von allem gegessen398, ehe du kamst, und habe ihn gesegnet1288? Er wird auch gesegnet1288 bleiben.

34 Як Ісав почув слова́ батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: „Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“

34 Als Esau6215 diese Rede1697 seines Vaters1 hörte, schrie6817 er laut und ward über die Maße sehr1419 betrübt4751; und sprach559 zu8085 seinem Vater1: Segne1288 mich auch, mein Vater1!

35 А той відказав: „Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благослове́ння твоє!“

35 Er aber sprach559: Dein Bruder251 ist935 kommen mit List4820 und hat3947 deinen Segen1293 hinweg.

36 І промовив Ісав: „Тому звалось ім'я́ його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благослове́ння моє“. І сказав він: „Чи ти не заховав для мене благослове́ння?“

36 Da sprach559 er: Er heißt7121 wohl Jakob3290; denn3588 er hat3947 mich nun2088 zweimal6471 untertreten. Meine Erstgeburt1062 hat3947 er dahin, und siehe, nun nimmt er auch meinen Segen1293. Und sprach559: Hast du8034 mir denn keinen Segen1293 vorbehalten680?

37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: „Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю́, сину мій?“

37 Isaak3327 antwortete6030 und6215 sprach559 zu ihm: Ich habe5414 ihn zum Herrn1376 über dich gesetzt7760, und alle seine Brüder251 habe6213 ich ihm zu Knechten5650 gemacht, mit Korn1715 und Wein8492 habe ich ihn versehen5564: was soll ich doch dir nun645 tun, mein Sohn1121?

38 І сказав Ісав до батька свого: „Чи в тебе одне те благослове́ння, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ І підніс Ісав голос свій, та й заплакав...

38 Esau6215 sprach559 zu seinem Vater1: Hast du1288 denn nur einen259 Segen1293, mein Vater1? Segne mich auch, mein Vater1! Und6215 hub auf5375 seine Stimme6963 und weinete.

39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: „Ото буде сади́ба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.

39 Da antwortete6030 Isaak3327, sein Vater1, und sprach559 zu ihm: Siehe da, du wirst eine fette4924 Wohnung4186 haben auf Erden776 und vom Tau2919 des Himmels8064 von oben5920 her.

40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...“

40 Deines Schwerts2719 wirst5647 du dich nähren2421 und deinem Bruder251 dienen. Und es wird geschehen, daß du auch ein Herr und sein7300 Joch5923 von deinem Halse6677 reißen wirst6561.

41 І знена́видів Ісав Якова через благослове́ння, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: „Нехай наближаться дні жало́би по батьку моєму, — і я вб'ю Якова, брата свого“.

41 Und6215 Esau6215 war7852 Jakob3290 gram um5921 des Segens1293 willen, damit ihn sein Vater1 gesegnet1288 hatte, und sprach559 in seinem Herzen3820: Es wird die Zeit3117 bald kommen7126, daß834 mein Vater1 Leid tragen60 muß; denn ich will meinen Bruder251 Jakob3290 erwürgen2026.

42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: „Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе.

42 Da wurden Rebekka7259 angesagt5046 diese Worte1697 ihres größern1419 Sohns Esau6215; und1121 schickte hin und559 ließ7971 Jakob3290, ihrem kleinern Sohn1121, rufen und sprach7121 zu ihm: Siehe, dein Bruder251 Esau6215 dräuet dir, daß er dich erwürgen2026 will.

43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, — і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.

43 Und nun höre meine Stimme6963, mein Sohn1121: Mach dich1272 auf6965 und fleuch zu8085 meinem Bruder251 Laban3837 in Haran2771,

44 І посидиш у нього кілька ча́су, аж поки відвернеться лютість твого брата,

44 und3117 bleib eine259 Weile bei ihm, bis834 sich3427 der Grimm2534 deines Bruders251 wende,

45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що́ ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу́ тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?“

45 und bis sich sein251 Zorn639 wider dich von dir wende und vergesse7911, was4100 du an ihm getan6213 hast; so will7725 ich danach schicken7971 und dich von dannen holen lassen. Warum sollte ich euer beider8147 beraubet werden7921 auf3947 einen259 Tag3117?

46 І сказала Ревека Ісакові: „Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?“

46 Und Rebekka7259 sprach559 zu Isaak3327: Mich6440 verdreußt zu leben2416 vor den Töchtern1323 Heths. Wo Jakob3290 ein Weib802 nimmt von den Töchtern1323 Heths, die da sind wie die Töchter1323 dieses Landes776, was4100 soll3947 mir das Leben2416?