Вiд Марка

Розділ 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

馬可福音

第8章

1 在那些日子,聚集的人甚多[In those days the multitude being very great],並沒有甚麼吃的,耶穌叫他的[his]門徒來,對他們[unto them]說:

2 「我憐憫這眾人,因為他們同我在這裏已經三天,也沒有吃的了;

3 我若打發他們餓著回家,就必在路上困乏,因為其中有從遠處來的。」

4 他的[his]門徒回答[him]說:「在這曠野[wilderness][man]從哪裏能得餅,叫這些人吃飽呢?」

5 耶穌問他們說:「你們有多少餅?」他們說:「七個。」

6 他吩咐百姓[people]坐在地上。[he]就拿著這七個餅感謝了[gave thanks],擘開,遞給門徒,叫他們擺開;門徒就擺[them]百姓[people]面前。

7 他們[they]又有幾條小魚;耶穌祝了福,就吩咐也擺[them]他們[them]面前。

8 百姓就[So they]吃,並且吃飽了;收拾剩下的零碎,有七籃子。

9 吃的[eaten]人數約有四千;耶穌打發他們走了。

10 [he]隨即同[his]門徒上船,來到大瑪努他境內。

11 法利賽人出來盤問耶穌,求他從天上顯個神蹟給他們看,想要試探他。

12 耶穌[spirit]裏深深的歎息,說:「這世代為甚麼求神蹟呢?我實在告訴你們:『沒有神蹟給這世代看。』」

13 他就離開他們,又[entering into]船往海那邊去了。

14 門徒忘了帶餅;在船上除了一個餅,沒有別的食物。

15 耶穌囑咐他們說:「務要謹慎[Take heed],防備法利賽人的酵,和希律的酵。」

16 他們彼此議論說:「這是因為我們沒有餅吧。」

17 耶穌知道了[knew],就對他們[unto them]說:「你們為甚麼因為沒有餅就議論呢?你們還不省悟,還不明白嗎?你們的心還是剛硬[hardened]嗎?

18 你們有眼睛,看不見嗎?你們[ye]有耳朵,聽不見嗎?你們[ye]也不記得嗎?

19 我擘開那五個餅分給五千人,你們收拾的零碎裝滿了多少籃子呢?」他們對耶穌[unto him]說:「十二個。」

20 「又擘開那七個餅分給四千人,你們收拾的零碎裝滿了多少籃子呢?」他們說:「七個。」

21 耶穌就對他們[unto them]說:「你們怎麼[How is it that]不明白呢?」

22 [he]來到伯賽大;有人帶一個瞎子來,求耶穌摸他。

23 耶穌拉著瞎子的手,領他到村外;[he]吐唾沫在他眼睛上,按手在他身上,[when]問他看見甚麼沒有[if he saw ought]

24 他就抬頭一看,說:「我看見人好像[I see men as]樹木,並且行走。」

25 隨後,[he]又按手在他眼睛上,使他舉望[made him look up][he]就復了原,人人[every man]都看得清楚了。

26 耶穌打發他回家,說:「這村子你不要進去,也不要告訴村裏的人[Neither go into the town, nor tell it to any in the town]。」

27 耶穌和他的[his]門徒出去,往凱撒利亞腓立比的村莊去;[he]在路上問[his]門徒,對他們[unto them]說:「人說我是誰?」

28 他們回答[answered]說:「有人說『是施浸的約翰。』[but]有人說『是以利亞;』又有人說『是先知裏的一個。』」

29 耶穌[he][saith unto]他們說:「你們[But]說我是誰?」彼得回答[him]說:「你是基督。」

30 耶穌就囑咐[charged]他們,不要告訴人。

31 從此,他教訓他們說:「人子必須受許多的苦,被長老、祭司長,和文士棄絕,並且被殺,過三天復活。」

32 耶穌明明的說[that]話。彼得就拉著他,[rebuke]他。

33 [But]耶穌轉過來,看著他的[his]門徒,就責備彼得說:「撒但,退我後邊去吧。因為你不繫念[savourest]神的[things],只繫念[savourest]人的[things]。」

34 那時[when][he]百姓[people]他的[his]門徒[also]來,對他們說:「[whosoever]有人要跟從我,就當捨己,背起他的十字架來跟從我。

35 因為,凡要救自己生命[life]的,必喪掉生命;然而[but],凡為我和福音喪掉生命的,必救了生命。

36[if]賺得全世界,卻喪了[and lose]自己的性命[soul],有甚麼益處呢?

37 或是[Or]人還能拿甚麼換性命[soul]呢?

38 所以[therefore],凡在這淫亂罪惡的世代,把我和我的道當作可恥的;人子在他父的榮耀裏,同聖天使降臨的時候,也要把那人當作可恥的。」

Вiд Марка

Розділ 8

馬可福音

第8章

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

1 在那些日子,聚集的人甚多[In those days the multitude being very great],並沒有甚麼吃的,耶穌叫他的[his]門徒來,對他們[unto them]說:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

2 「我憐憫這眾人,因為他們同我在這裏已經三天,也沒有吃的了;

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

3 我若打發他們餓著回家,就必在路上困乏,因為其中有從遠處來的。」

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

4 他的[his]門徒回答[him]說:「在這曠野[wilderness][man]從哪裏能得餅,叫這些人吃飽呢?」

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

5 耶穌問他們說:「你們有多少餅?」他們說:「七個。」

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

6 他吩咐百姓[people]坐在地上。[he]就拿著這七個餅感謝了[gave thanks],擘開,遞給門徒,叫他們擺開;門徒就擺[them]百姓[people]面前。

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

7 他們[they]又有幾條小魚;耶穌祝了福,就吩咐也擺[them]他們[them]面前。

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

8 百姓就[So they]吃,並且吃飽了;收拾剩下的零碎,有七籃子。

9 А їдців було тисяч з чотири!

9 吃的[eaten]人數約有四千;耶穌打發他們走了。

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

10 [he]隨即同[his]門徒上船,來到大瑪努他境內。

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

11 法利賽人出來盤問耶穌,求他從天上顯個神蹟給他們看,想要試探他。

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

12 耶穌[spirit]裏深深的歎息,說:「這世代為甚麼求神蹟呢?我實在告訴你們:『沒有神蹟給這世代看。』」

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

13 他就離開他們,又[entering into]船往海那邊去了。

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

14 門徒忘了帶餅;在船上除了一個餅,沒有別的食物。

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

15 耶穌囑咐他們說:「務要謹慎[Take heed],防備法利賽人的酵,和希律的酵。」

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

16 他們彼此議論說:「這是因為我們沒有餅吧。」

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

17 耶穌知道了[knew],就對他們[unto them]說:「你們為甚麼因為沒有餅就議論呢?你們還不省悟,還不明白嗎?你們的心還是剛硬[hardened]嗎?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

18 你們有眼睛,看不見嗎?你們[ye]有耳朵,聽不見嗎?你們[ye]也不記得嗎?

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

19 我擘開那五個餅分給五千人,你們收拾的零碎裝滿了多少籃子呢?」他們對耶穌[unto him]說:「十二個。」

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

20 「又擘開那七個餅分給四千人,你們收拾的零碎裝滿了多少籃子呢?」他們說:「七個。」

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

21 耶穌就對他們[unto them]說:「你們怎麼[How is it that]不明白呢?」

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

22 [he]來到伯賽大;有人帶一個瞎子來,求耶穌摸他。

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

23 耶穌拉著瞎子的手,領他到村外;[he]吐唾沫在他眼睛上,按手在他身上,[when]問他看見甚麼沒有[if he saw ought]

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

24 他就抬頭一看,說:「我看見人好像[I see men as]樹木,並且行走。」

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

25 隨後,[he]又按手在他眼睛上,使他舉望[made him look up][he]就復了原,人人[every man]都看得清楚了。

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

26 耶穌打發他回家,說:「這村子你不要進去,也不要告訴村裏的人[Neither go into the town, nor tell it to any in the town]。」

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

27 耶穌和他的[his]門徒出去,往凱撒利亞腓立比的村莊去;[he]在路上問[his]門徒,對他們[unto them]說:「人說我是誰?」

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

28 他們回答[answered]說:「有人說『是施浸的約翰。』[but]有人說『是以利亞;』又有人說『是先知裏的一個。』」

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

29 耶穌[he][saith unto]他們說:「你們[But]說我是誰?」彼得回答[him]說:「你是基督。」

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

30 耶穌就囑咐[charged]他們,不要告訴人。

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

31 從此,他教訓他們說:「人子必須受許多的苦,被長老、祭司長,和文士棄絕,並且被殺,過三天復活。」

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

32 耶穌明明的說[that]話。彼得就拉著他,[rebuke]他。

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

33 [But]耶穌轉過來,看著他的[his]門徒,就責備彼得說:「撒但,退我後邊去吧。因為你不繫念[savourest]神的[things],只繫念[savourest]人的[things]。」

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

34 那時[when][he]百姓[people]他的[his]門徒[also]來,對他們說:「[whosoever]有人要跟從我,就當捨己,背起他的十字架來跟從我。

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

35 因為,凡要救自己生命[life]的,必喪掉生命;然而[but],凡為我和福音喪掉生命的,必救了生命。

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

36[if]賺得全世界,卻喪了[and lose]自己的性命[soul],有甚麼益處呢?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

37 或是[Or]人還能拿甚麼換性命[soul]呢?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

38 所以[therefore],凡在這淫亂罪惡的世代,把我和我的道當作可恥的;人子在他父的榮耀裏,同聖天使降臨的時候,也要把那人當作可恥的。」