ЧислаГлава 11 |
1 |
2 Народ воззвал к Моисею о помощи, и, когда он помолился Господу, огонь потух. |
3 И назвали то место Тавера, потому что огонь Господний загорелся у них в стане. |
4 |
5 Мы помним рыбу, которую ели в Египте даром, и у нас были хорошие овощи: огурцы, дыни, репчатый лук и чеснок! |
6 Теперь же мы совсем обессилели и не едим ничего, кроме манны!» |
7 Манна была подобна кориандровому семени, а по виду напоминала древесную смолу. |
8 Народ собирал манну, толок её в ступе и варил в горшках или же перемалывал в муку и делал из неё тонкие лепёшки, по вкусу напоминавшие сладкие лепёшки, испечённые с оливковым маслом. |
9 Манна каждую ночь падала на землю, когда выпадала роса. |
10 Моисей услышал жалобы народа. Каждая семья сидела у своего шатра и жаловалась, чем сильно разгневала Господа и глубоко огорчила Моисея. |
11 Он спросил у Господа: |
12 Ты ведь знаешь, что я не отец этого народа, знаешь, что я не родил его! Так почему же принуждаешь меня заботиться о нём словно нянька, носящая дитя на руках? Почему вынуждаешь меня нести их на руках в ту землю, которую Ты обещал нашим отцам? |
13 Откуда мне взять мяса на весь этот народ! Они жалуются и говорят мне: „Дай нам мяса!” |
14 Я один не могу заботиться обо всём этом народе, для меня это слишком тяжёлое бремя. |
15 Если Ты и впредь будешь возлагать на меня их беды, то лучше умертви меня прямо сейчас, если принимаешь меня как слугу Своего. Тогда кончатся все мои беды!» |
16 И ответил Господь Моисею: |
17 Тогда Я сойду и буду говорить там с тобой. На тебе Дух уже сейчас, но Я дам и им часть этого Духа, и тогда они помогут тебе заботиться о народе, чтобы не тебе одному отвечать за него. |
18 |
19 Вы будете есть это мясо не один, не два, не пять, не десять и даже не двадцать дней! |
20 Будете есть это мясо целый месяц, будете есть его, пока оно вам не опротивеет! С вами это случится за то, что вы роптали на Господа! Господь обитает среди вас и знает ваши нужды, вы же плакали и жаловались Ему: „И зачем только мы ушли из Египта?!”» |
21 |
22 Даже если бы мы закололи всех наших овец и крупный скот, то еды всё равно бы не хватило такому количеству народа на целый месяц! И даже если бы мы поймали всю рыбу в море, её всё равно бы на всех не хватило!» |
23 Господь ответил Моисею: |
24 |
25 Тогда Господь сошёл в облаке и стал говорить с Моисеем. На Моисее был Дух, и Господь дал часть этого Духа семидесяти старейшинам, и как только Дух сошёл на них, они стали пророчествовать, но это произошло только один раз. |
26 Двое старейшин, Елдад и Модад, не пошли к шатру, а остались в стане, хотя их имена и были в списке. Но Дух сошёл и на них, и они тоже стали пророчествовать в стане. |
27 К Моисею прибежал юноша и сказал: |
28 Иисус, сын Навина, с молодых лет помогавший Моисею, сказал ему: |
29 Но Моисей ответил: |
30 Затем Моисей возвратился в стан вместе с израильскими старейшинами. |
31 |
32 Люди бросились собирать перепелов, собирали весь день, всю ночь и весь следующий день, и даже тот, кто собрал мало, набрал шестьдесят корзин. Они разложили мясо перепелов по всему стану |
33 и стали его есть. Но Господь был сильно разгневан и сделал так, что, когда мясо ещё было у людей во рту и не было ещё съедено, их поражала страшная болезнь, приносившая смерть. |
34 |
35 Из Киброт-Гаттаава народ отправился в Асироф и там остановился. |
ЧислаРозділ 11 |
1 |
2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь. |
3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь. |
4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом? |
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. |
6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“. |
7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу. |
8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́. |
9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього. |
10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле. |
11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене? |
12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його? |
13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти! |
14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене! |
15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“ |
16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою. |
17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам. |
18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти. |
19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день, |
20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“ |
21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су. |
22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“ |
23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“. |
24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії. |
25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали. |
26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі. |
27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“ |
28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“ |
29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“ |
30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві. |
31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі. |
32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру. |
33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ... |
34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий. |
35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті. |
ЧислаГлава 11 |
ЧислаРозділ 11 |
1 |
1 |
2 Народ воззвал к Моисею о помощи, и, когда он помолился Господу, огонь потух. |
2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь. |
3 И назвали то место Тавера, потому что огонь Господний загорелся у них в стане. |
3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь. |
4 |
4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом? |
5 Мы помним рыбу, которую ели в Египте даром, и у нас были хорошие овощи: огурцы, дыни, репчатый лук и чеснок! |
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. |
6 Теперь же мы совсем обессилели и не едим ничего, кроме манны!» |
6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“. |
7 Манна была подобна кориандровому семени, а по виду напоминала древесную смолу. |
7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу. |
8 Народ собирал манну, толок её в ступе и варил в горшках или же перемалывал в муку и делал из неё тонкие лепёшки, по вкусу напоминавшие сладкие лепёшки, испечённые с оливковым маслом. |
8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́. |
9 Манна каждую ночь падала на землю, когда выпадала роса. |
9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього. |
10 Моисей услышал жалобы народа. Каждая семья сидела у своего шатра и жаловалась, чем сильно разгневала Господа и глубоко огорчила Моисея. |
10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле. |
11 Он спросил у Господа: |
11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене? |
12 Ты ведь знаешь, что я не отец этого народа, знаешь, что я не родил его! Так почему же принуждаешь меня заботиться о нём словно нянька, носящая дитя на руках? Почему вынуждаешь меня нести их на руках в ту землю, которую Ты обещал нашим отцам? |
12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його? |
13 Откуда мне взять мяса на весь этот народ! Они жалуются и говорят мне: „Дай нам мяса!” |
13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти! |
14 Я один не могу заботиться обо всём этом народе, для меня это слишком тяжёлое бремя. |
14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене! |
15 Если Ты и впредь будешь возлагать на меня их беды, то лучше умертви меня прямо сейчас, если принимаешь меня как слугу Своего. Тогда кончатся все мои беды!» |
15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“ |
16 И ответил Господь Моисею: |
16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою. |
17 Тогда Я сойду и буду говорить там с тобой. На тебе Дух уже сейчас, но Я дам и им часть этого Духа, и тогда они помогут тебе заботиться о народе, чтобы не тебе одному отвечать за него. |
17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам. |
18 |
18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти. |
19 Вы будете есть это мясо не один, не два, не пять, не десять и даже не двадцать дней! |
19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день, |
20 Будете есть это мясо целый месяц, будете есть его, пока оно вам не опротивеет! С вами это случится за то, что вы роптали на Господа! Господь обитает среди вас и знает ваши нужды, вы же плакали и жаловались Ему: „И зачем только мы ушли из Египта?!”» |
20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“ |
21 |
21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су. |
22 Даже если бы мы закололи всех наших овец и крупный скот, то еды всё равно бы не хватило такому количеству народа на целый месяц! И даже если бы мы поймали всю рыбу в море, её всё равно бы на всех не хватило!» |
22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“ |
23 Господь ответил Моисею: |
23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“. |
24 |
24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії. |
25 Тогда Господь сошёл в облаке и стал говорить с Моисеем. На Моисее был Дух, и Господь дал часть этого Духа семидесяти старейшинам, и как только Дух сошёл на них, они стали пророчествовать, но это произошло только один раз. |
25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали. |
26 Двое старейшин, Елдад и Модад, не пошли к шатру, а остались в стане, хотя их имена и были в списке. Но Дух сошёл и на них, и они тоже стали пророчествовать в стане. |
26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі. |
27 К Моисею прибежал юноша и сказал: |
27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“ |
28 Иисус, сын Навина, с молодых лет помогавший Моисею, сказал ему: |
28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“ |
29 Но Моисей ответил: |
29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“ |
30 Затем Моисей возвратился в стан вместе с израильскими старейшинами. |
30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві. |
31 |
31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі. |
32 Люди бросились собирать перепелов, собирали весь день, всю ночь и весь следующий день, и даже тот, кто собрал мало, набрал шестьдесят корзин. Они разложили мясо перепелов по всему стану |
32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру. |
33 и стали его есть. Но Господь был сильно разгневан и сделал так, что, когда мясо ещё было у людей во рту и не было ещё съедено, их поражала страшная болезнь, приносившая смерть. |
33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ... |
34 |
34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий. |
35 Из Киброт-Гаттаава народ отправился в Асироф и там остановился. |
35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті. |