Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Марка

Глава 9

1 И сказал Иисус: «Правду вам говорю, что некоторые из стоящих здесь ещё до своей смерти увидят Царство Божье, приходящее в силе».

2 Шесть дней спустя Иисус взял Петра, Иакова и Иоанна и повёл их одних на высокую гору. И преобразился Он перед ними.

3 Его одеяние стало таким ослепительно белым, что никакая прачка на земле не могла бы так отбелить.

4 Тут явились Илия и Моисей и стали беседовать с Иисусом.

5 Пётр заговорил, обращаясь к Иисусу: «Учитель! Хорошо, что мы здесь, давай поставим три шатра: один для Тебя, один для Моисея и один для Илии».

6 Пётр не знал, что сказать, так как он и двое других учеников были сильно перепуганы.

7 Тогда явилось облако и накрыло их своей тенью, а из облака раздался голос: «Это Сын мой возлюбленный. Повинуйтесь Ему!»

8 И тут же, посмотрев вокруг, они больше никого рядом с собой не увидели, кроме Иисуса.

9 Когда они спускались с горы, Он велел им никому не рассказывать о том, что они видели, пока Сын Человеческий не воскреснет из мёртвых.

10 Ученики сохранили это событие в тайне, но между собой обсуждали, что значит «воскреснуть из мёртвых».

11 Они спросили Иисуса: «Почему законоучители говорят, что сначала должен прийти Илия?»

12 Иисус им ответил: «Да, сначала действительно должен прийти Илия, чтобы привести всё в порядок. Но почему в Писаниях сказано о Сыне Человеческом, что Он многое должен выстрадать и быть отвергнут с презрением?

13 Я должен вам сказать, что Илия уже приходил, но они жестоко с ним обошлись, сделав с ним всё, что они хотели. Так и было сказано о нём в Писаниях».

14 Когда они вернулись к остальным ученикам, то увидели вокруг них большую толпу и законоучителей, спорящих с ними.

15 Тотчас же, увидев Иисуса, весь народ изумился и побежал, чтобы приветствовать Его.

16 Иисус спросил их: «О чём вы с ними спорите?»

17 Человек из толпы ответил Ему: «Учитель! Я привёл к Тебе моего сына. Он одержим духом, который делает его неспособным говорить.

18 Когда этот дух набрасывается на моего сына и кидает его на землю, на губах у него появляется пена, он скрежещет зубами и впадает в оцепенение. Я просил Твоих учеников изгнать духа, но они не смогли».

19 Тогда Иисус обратился к ним с такими словами: «Неверное поколение! Как долго Я должен быть с вами? Как долго Я должен терпеть вас? Приведите его ко Мне».

20 Мальчика привели к Нему. Когда дух увидел Иисуса, то сразу же поверг ребёнка в приступ эпилепсии, и тот, упав на землю, бился в судорогах и испускал пену изо рта.

21 Тогда Иисус спросил его отца: «Как давно это с ним?» Тот ответил: «С детства.

22 Много раз дух бросал его в огонь и в воду, чтобы погубить. Но, если Ты сможешь что-нибудь сделать, сжалься над нами и помоги нам».

23 Иисус ответил ему: «Почему спрашиваешь Меня: „Если сможешь? Всё возможно для того, кто верует”».

24 Отец мальчика сразу вскрикнул и сказал: «Воистину я верую! Помоги мне, чтобы вера моя ещё более укрепилась!»

25 Когда Иисус увидел, что к ним приближается толпа народа, Он сказал нечистому духу: «Я повелеваю тебе, дух, который делает мальчика глухим и мешает ему говорить: выйди и никогда больше не входи в него!»

26 Тогда дух, вскрикнув и повергнув мальчика в сильные судороги, вышел из него. Мальчик лежал как мёртвый, так что большинство людей подумало: «Он умер».

27 Но Иисус взял его за руку и помог ему подняться.

28 После того как Иисус вошёл в дом, ученики спросили Его наедине: «Почему мы не смогли изгнать духа?»

29 Иисус ответил им: «Этот дух не может быть изгнан иначе как молитвой [и постом] ».

30 Выйдя оттуда, Иисус и Его ученики пошли через Галилею. Иисус не хотел, чтобы кто-либо знал об этом,

31 потому что Он хотел быть наедине со Своими учениками и учить их. Иисус говорил им: «Сын Человеческий будет отдан в руки людей, которые убьют Его, но через три дня Он воскреснет».

32 Но они не поняли эти слова, а спросить побоялись.

33 Иисус и Его ученики пришли в Капернаум. Когда они зашли в дом, Он спросил их: «О чём вы рассуждали дорогой?»

34 Но они молчали, потому что по дороге обсуждали между собой, кто из них превосходит всех в величии.

35 Тогда Иисус сел и, призвав двенадцать апостолов, сказал им: «Если кто-нибудь хочет быть первым, то он должен быть последним из всех и слугой всем».

36 Взяв ребёнка, Он поставил его перед ними и, обняв, обратился к ученикам:

37 «Кто принимает одного из этих маленьких детей во имя Моё, тот принимает Меня. И кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня».

38 Иоанн сказал Иисусу: «Учитель! Мы видели человека, изгоняющего бесов Твоим именем, и попытались остановить его, потому что он не один из нас».

39 Но Иисус ответил: «Не останавливайте его, потому что никто, творящий чудо Моим именем, в ближайшее время не сможет говорить обо Мне плохо.

40 Так как кто не против нас, тот за нас.

41 Итак, кто даст вам напиться воды, потому что вы — ученики Христа, тот, правду вам говорю, обязательно получит свою награду».

42 «Тому же, кто побудит кого из этих малых, верящих в Меня, согрешить, лучше было бы, если бы ему повесили на шею жёрнов и утопили в море.

43 И если рука твоя побуждает тебя согрешить, то отсеки её. Лучше тебе войти в жизнь увечным, чем иметь две руки и отправиться в ад, в огонь неугасимый,

44 [где червь неумолимо точит их и огонь никогда не угасает].

45 И если твоя нога побуждает тебя согрешить, отсеки её. Лучше тебе войти в жизнь хромым, чем иметь две ноги и быть ввергнутым в ад,

46 [где червь неумолимо точит их и огонь никогда не угасает].

47 И если твой глаз побуждает тебя согрешить, вырви его. Лучше тебе войти в Царство Божье с одним глазом, чем иметь два глаза и быть ввергнутым в ад,

48 где червь неумолимо точит их и огонь никогда не угасает.

49 Каждый из них будет просолен огнём [и каждая жертва будет посолена солью].

50 Соль хороша, но, если она становится безвкусной, кто же её снова сделает солёной? Имейте в себе соль и живите в мире между собой».

Вiд Марка

Розділ 9

1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.

2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.

3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!

4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.

6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.

7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.

10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.

11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“

12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?

13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.

14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.

15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.

16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“

17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.

18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.

19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“

20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.

21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства.

22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“

23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“

24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“

25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“

26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.

27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.

28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“

29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.

30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“

32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.

33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“

34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.

35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“

36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“

38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.

39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.

40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!

41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!

42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!

43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого,

44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого],

46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,

48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!

49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.

50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

Евангелие от Марка Глава 9	Вiд Марка Розділ 9
1 И сказал Иисус: «Правду вам говорю, что некоторые из стоящих здесь ещё до своей смерти увидят Царство Божье, приходящее в силе».	1 І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.
2 Шесть дней спустя Иисус взял Петра, Иакова и Иоанна и повёл их одних на высокую гору. И преобразился Он перед ними.	2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.
3 Его одеяние стало таким ослепительно белым, что никакая прачка на земле не могла бы так отбелить.	3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!
4 Тут явились Илия и Моисей и стали беседовать с Иисусом.	4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.
5 Пётр заговорил, обращаясь к Иисусу: «Учитель! Хорошо, что мы здесь, давай поставим три шатра: один для Тебя, один для Моисея и один для Илии».	5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.
6 Пётр не знал, что сказать, так как он и двое других учеников были сильно перепуганы.	6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.
7 Тогда явилось облако и накрыло их своей тенью, а из облака раздался голос: «Это Сын мой возлюбленный. Повинуйтесь Ему!»	7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“
8 И тут же, посмотрев вокруг, они больше никого рядом с собой не увидели, кроме Иисуса.	8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.
9 Когда они спускались с горы, Он велел им никому не рассказывать о том, что они видели, пока Сын Человеческий не воскреснет из мёртвых.	9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.
10 Ученики сохранили это событие в тайне, но между собой обсуждали, что значит «воскреснуть из мёртвых».	10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.
11 Они спросили Иисуса: «Почему законоучители говорят, что сначала должен прийти Илия?»	11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“
12 Иисус им ответил: «Да, сначала действительно должен прийти Илия, чтобы привести всё в порядок. Но почему в Писаниях сказано о Сыне Человеческом, что Он многое должен выстрадать и быть отвергнут с презрением?	12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?
13 Я должен вам сказать, что Илия уже приходил, но они жестоко с ним обошлись, сделав с ним всё, что они хотели. Так и было сказано о нём в Писаниях».	13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.
14 Когда они вернулись к остальным ученикам, то увидели вокруг них большую толпу и законоучителей, спорящих с ними.	14 А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.
15 Тотчас же, увидев Иисуса, весь народ изумился и побежал, чтобы приветствовать Его.	15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.
16 Иисус спросил их: «О чём вы с ними спорите?»	16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“
17 Человек из толпы ответил Ему: «Учитель! Я привёл к Тебе моего сына. Он одержим духом, который делает его неспособным говорить.	17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.
18 Когда этот дух набрасывается на моего сына и кидает его на землю, на губах у него появляется пена, он скрежещет зубами и впадает в оцепенение. Я просил Твоих учеников изгнать духа, но они не смогли».	18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.
19 Тогда Иисус обратился к ним с такими словами: «Неверное поколение! Как долго Я должен быть с вами? Как долго Я должен терпеть вас? Приведите его ко Мне».	19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“
20 Мальчика привели к Нему. Когда дух увидел Иисуса, то сразу же поверг ребёнка в приступ эпилепсии, и тот, упав на землю, бился в судорогах и испускал пену изо рта.	20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.
21 Тогда Иисус спросил его отца: «Как давно это с ним?» Тот ответил: «С детства.	21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства.
22 Много раз дух бросал его в огонь и в воду, чтобы погубить. Но, если Ты сможешь что-нибудь сделать, сжалься над нами и помоги нам».	22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“
23 Иисус ответил ему: «Почему спрашиваешь Меня: „Если сможешь? Всё возможно для того, кто верует”».	23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“
24 Отец мальчика сразу вскрикнул и сказал: «Воистину я верую! Помоги мне, чтобы вера моя ещё более укрепилась!»	24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“
25 Когда Иисус увидел, что к ним приближается толпа народа, Он сказал нечистому духу: «Я повелеваю тебе, дух, который делает мальчика глухим и мешает ему говорить: выйди и никогда больше не входи в него!»	25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“
26 Тогда дух, вскрикнув и повергнув мальчика в сильные судороги, вышел из него. Мальчик лежал как мёртвый, так что большинство людей подумало: «Он умер».	26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.
27 Но Иисус взял его за руку и помог ему подняться.	27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.
28 После того как Иисус вошёл в дом, ученики спросили Его наедине: «Почему мы не смогли изгнать духа?»	28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“
29 Иисус ответил им: «Этот дух не может быть изгнан иначе как молитвой [и постом] ».	29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.
30 Выйдя оттуда, Иисус и Его ученики пошли через Галилею. Иисус не хотел, чтобы кто-либо знал об этом,	30 І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.
31 потому что Он хотел быть наедине со Своими учениками и учить их. Иисус говорил им: «Сын Человеческий будет отдан в руки людей, которые убьют Его, но через три дня Он воскреснет».	31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“
32 Но они не поняли эти слова, а спросить побоялись.	32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.
33 Иисус и Его ученики пришли в Капернаум. Когда они зашли в дом, Он спросил их: «О чём вы рассуждали дорогой?»	33 І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“
34 Но они молчали, потому что по дороге обсуждали между собой, кто из них превосходит всех в величии.	34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.
35 Тогда Иисус сел и, призвав двенадцать апостолов, сказал им: «Если кто-нибудь хочет быть первым, то он должен быть последним из всех и слугой всем».	35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“
36 Взяв ребёнка, Он поставил его перед ними и, обняв, обратился к ученикам:	36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:
37 «Кто принимает одного из этих маленьких детей во имя Моё, тот принимает Меня. И кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня».	37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“
38 Иоанн сказал Иисусу: «Учитель! Мы видели человека, изгоняющего бесов Твоим именем, и попытались остановить его, потому что он не один из нас».	38 Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.
39 Но Иисус ответил: «Не останавливайте его, потому что никто, творящий чудо Моим именем, в ближайшее время не сможет говорить обо Мне плохо.	39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.
40 Так как кто не против нас, тот за нас.	40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!
41 Итак, кто даст вам напиться воды, потому что вы — ученики Христа, тот, правду вам говорю, обязательно получит свою награду».	41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!
42 «Тому же, кто побудит кого из этих малых, верящих в Меня, согрешить, лучше было бы, если бы ему повесили на шею жёрнов и утопили в море.	42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!
43 И если рука твоя побуждает тебя согрешить, то отсеки её. Лучше тебе войти в жизнь увечным, чем иметь две руки и отправиться в ад, в огонь неугасимый,	43 І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого,
44 [где червь неумолимо точит их и огонь никогда не угасает].	44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.
45 И если твоя нога побуждает тебя согрешить, отсеки её. Лучше тебе войти в жизнь хромым, чем иметь две ноги и быть ввергнутым в ад,	45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого],
46 [где червь неумолимо точит их и огонь никогда не угасает].	46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.
47 И если твой глаз побуждает тебя согрешить, вырви его. Лучше тебе войти в Царство Божье с одним глазом, чем иметь два глаза и быть ввергнутым в ад,	47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,
48 где червь неумолимо точит их и огонь никогда не угасает.	48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!
49 Каждый из них будет просолен огнём [и каждая жертва будет посолена солью].	49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.
50 Соль хороша, но, если она становится безвкусной, кто же её снова сделает солёной? Имейте в себе соль и живите в мире между собой».	50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Марка

Глава 9

Вiд Марка

Розділ 9

Евангелие от Марка

Глава 9

Вiд Марка

Розділ 9

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Марка

Глава 9

Вiд Марка

Розділ 9

Евангелие от Марка

Глава 9

Вiд Марка

Розділ 9

Ветхий
завет

Новый
завет