Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Марка

Глава 4

1 Иисус снова стал учить на берегу озера. Когда вокруг Него собралось множество народа, Он вошёл в лодку и отплыл от берега, а все люди остались на берегу.

2 Он многому учил их, рассказывая притчи и говоря им:

3 «Слушайте! Вышел сеятель сеять.

4 И когда он разбрасывал семена, то одни упали на дорогу. Прилетели птицы и склевали их.

5 Другие семена упали на каменистую почву, где не было достаточно земли. Эти семена проросли очень быстро, так как слой земли не был глубок.

6 Когда же взошло солнце, оно опалило ростки и, так как у них не было глубоких корней, они засохли.

7 Другие семена упали среди колючек. Колючки взошли и заглушили ростки, так что они не принесли зерна.

8 А остальные семена упали на благодатную почву, пустили ростки, которые выросли и стали плодоносить, дав по тридцать, шестьдесят и даже по сто раз больше зерна».

9 Иисус сказал им: «Имеющий уши да услышит!»

10 Когда Иисус остался один, двенадцать апостолов и другие ученики вокруг них спросили Его о притчах.

11 Он ответил им: «Вам дано знать тайну Царства Божьего. Но другим всё излагается в притчах,

12 так как они: „Всё время смотрят и не видят, всё время слушают и не понимают. Иначе бы они обратились ко Мне, и Я бы их простил”».

13 Иисус сказал апостолам: «Неужели вы не понимаете этой притчи? Как же вам тогда понять любую другую притчу?

14 Сеятель сеет слово Божье.

15 Семя, которое упало возле дороги, означает тех, кто слышат слово Божье. Как только они услышат его, тотчас же приходит сатана и похищает слово, посеянное в них.

16 Семя, посеянное на каменистой почве, означает тех людей, которые слышат слово и сразу же с радостью принимают его.

17 Но у них нет корня, и их хватает ненадолго. Когда начинаются страдания или преследования за слово, они сразу же отходят в сторону.

18 Семя, посеянное среди колючек, означает тех, кто слышат слово,

19 но повседневные заботы, обманчивое богатство и другие желания прорастают и заглушают в них его, и оно не приносит плодов.

20 Посеянные семена на благодатной почве означают тех, кто слышат слово и принимают его. Они приносят плоды — иногда в тридцать, иногда в шестьдесят, а иногда и в сто раз больше».

21 И ещё Иисус сказал апостолам: «Для того ли приносят светильник, чтобы поставить его под перевёрнутый кверху дном сосуд или под кровать? Не для того ли, чтобы поместить его на подставку?

22 Так как нет ничего тайного, что не станет явным, и нет ничего сокрытого, что не вышло бы наружу.

23 Имеющий уши да услышит!»

24 Иисус также сказал: «Тщательно обдумывайте то, что вы слышите. Какой мерой вы мерите других, такой и вас будут мерить, и с вас спросится даже больше.

25 Так как кто имеет, тому будет дано больше. А у того, кто не имеет, даже то, что у него есть, отнимется».

26 Иисус продолжил: «Царство Божье подобно человеку, бросающему семя в землю.

27 Ночью человек спит, с наступлением дня он встаёт. Семя же тем временем всходит и растёт — как, он и сам не знает.

28 Земля сама по себе родит зерно: сначала стебель, затем колос, потом наполняет колос зерном.

29 Когда зерно созревает, человек сразу же берётся за серп, потому что наступила жатва».

30 И ещё сказал Иисус: «Чему уподобить Царство Божье? Или в какой притче описать его?

31 Оно подобно горчичному семени, самому малому из всех семян на земле, когда его сеют,

32 но, когда посеяно, оно растёт и становится самым большим из всех садовых растений, самым раскидистым, так что небесные птицы могут вить гнёзда в его тени».

33 И многими подобными притчами Иисус проповедовал людям слово, столько, сколько они могли понять.

34 Иисус ничего не говорил им без притч, но, оставаясь наедине с учениками, Он всё объяснял им.

35 Вечером того дня Иисус сказал ученикам: «Давайте переправимся на другую сторону озера».

36 Тогда они покинули народ и отправились туда в лодке, в которой уже находился Иисус до того, как ученики вошли в неё. С ними были и другие лодки.

37 Поднялся сильный ветер, и волны захлёстывали лодку, так что она стала наполняться водой.

38 Иисус же находился на корме и спал, положив голову на подушку. Ученики разбудили Его и сказали: «Учитель! Неужели Тебе всё равно, что мы тонем?»

39 Тогда Он встал, приказал ветру стихнуть и сказал воде: «Успокойся! Перестань!» Ветер утих, и наступила мёртвая тишина.

40 Иисус спросил их: «Почему вы боитесь? Неужели в вас ещё нет веры?»

41 Но они были очень напуганы и говорили друг другу: «Кто же Этот Человек, если даже ветер и воды послушны Ему?»

Вiд Марка

Розділ 4

1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.

2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:

3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.

4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.

5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;

6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.

7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.

8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.

11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,

12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“

13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

14 Сіяч сіє слово.

15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,

19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.

20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?

22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.

23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.

25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.

26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,

27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.

28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.

29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.

30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?

31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.

32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.

33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.

36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.

37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!

38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“

39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.

40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“

41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“

Евангелие от Марка Глава 4	Вiд Марка Розділ 4
1 Иисус снова стал учить на берегу озера. Когда вокруг Него собралось множество народа, Он вошёл в лодку и отплыл от берега, а все люди остались на берегу.	1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
2 Он многому учил их, рассказывая притчи и говоря им:	2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
3 «Слушайте! Вышел сеятель сеять.	3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.
4 И когда он разбрасывал семена, то одни упали на дорогу. Прилетели птицы и склевали их.	4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
5 Другие семена упали на каменистую почву, где не было достаточно земли. Эти семена проросли очень быстро, так как слой земли не был глубок.	5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
6 Когда же взошло солнце, оно опалило ростки и, так как у них не было глубоких корней, они засохли.	6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
7 Другие семена упали среди колючек. Колючки взошли и заглушили ростки, так что они не принесли зерна.	7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
8 А остальные семена упали на благодатную почву, пустили ростки, которые выросли и стали плодоносить, дав по тридцать, шестьдесят и даже по сто раз больше зерна».	8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.
9 Иисус сказал им: «Имеющий уши да услышит!»	9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
10 Когда Иисус остался один, двенадцать апостолов и другие ученики вокруг них спросили Его о притчах.	10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
11 Он ответил им: «Вам дано знать тайну Царства Божьего. Но другим всё излагается в притчах,	11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
12 так как они: „Всё время смотрят и не видят, всё время слушают и не понимают. Иначе бы они обратились ко Мне, и Я бы их простил”».	12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
13 Иисус сказал апостолам: «Неужели вы не понимаете этой притчи? Как же вам тогда понять любую другую притчу?	13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
14 Сеятель сеет слово Божье.	14 Сіяч сіє слово.
15 Семя, которое упало возле дороги, означает тех, кто слышат слово Божье. Как только они услышат его, тотчас же приходит сатана и похищает слово, посеянное в них.	15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
16 Семя, посеянное на каменистой почве, означает тех людей, которые слышат слово и сразу же с радостью принимают его.	16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
17 Но у них нет корня, и их хватает ненадолго. Когда начинаются страдания или преследования за слово, они сразу же отходят в сторону.	17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
18 Семя, посеянное среди колючек, означает тех, кто слышат слово,	18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
19 но повседневные заботы, обманчивое богатство и другие желания прорастают и заглушают в них его, и оно не приносит плодов.	19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.
20 Посеянные семена на благодатной почве означают тех, кто слышат слово и принимают его. Они приносят плоды — иногда в тридцать, иногда в шестьдесят, а иногда и в сто раз больше».	20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.
21 И ещё Иисус сказал апостолам: «Для того ли приносят светильник, чтобы поставить его под перевёрнутый кверху дном сосуд или под кровать? Не для того ли, чтобы поместить его на подставку?	21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
22 Так как нет ничего тайного, что не станет явным, и нет ничего сокрытого, что не вышло бы наружу.	22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
23 Имеющий уши да услышит!»	23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
24 Иисус также сказал: «Тщательно обдумывайте то, что вы слышите. Какой мерой вы мерите других, такой и вас будут мерить, и с вас спросится даже больше.	24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
25 Так как кто имеет, тому будет дано больше. А у того, кто не имеет, даже то, что у него есть, отнимется».	25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
26 Иисус продолжил: «Царство Божье подобно человеку, бросающему семя в землю.	26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
27 Ночью человек спит, с наступлением дня он встаёт. Семя же тем временем всходит и растёт — как, он и сам не знает.	27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
28 Земля сама по себе родит зерно: сначала стебель, затем колос, потом наполняет колос зерном.	28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
29 Когда зерно созревает, человек сразу же берётся за серп, потому что наступила жатва».	29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
30 И ещё сказал Иисус: «Чему уподобить Царство Божье? Или в какой притче описать его?	30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
31 Оно подобно горчичному семени, самому малому из всех семян на земле, когда его сеют,	31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
32 но, когда посеяно, оно растёт и становится самым большим из всех садовых растений, самым раскидистым, так что небесные птицы могут вить гнёзда в его тени».	32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
33 И многими подобными притчами Иисус проповедовал людям слово, столько, сколько они могли понять.	33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
34 Иисус ничего не говорил им без притч, но, оставаясь наедине с учениками, Он всё объяснял им.	34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
35 Вечером того дня Иисус сказал ученикам: «Давайте переправимся на другую сторону озера».	35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
36 Тогда они покинули народ и отправились туда в лодке, в которой уже находился Иисус до того, как ученики вошли в неё. С ними были и другие лодки.	36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
37 Поднялся сильный ветер, и волны захлёстывали лодку, так что она стала наполняться водой.	37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
38 Иисус же находился на корме и спал, положив голову на подушку. Ученики разбудили Его и сказали: «Учитель! Неужели Тебе всё равно, что мы тонем?»	38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
39 Тогда Он встал, приказал ветру стихнуть и сказал воде: «Успокойся! Перестань!» Ветер утих, и наступила мёртвая тишина.	39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.
40 Иисус спросил их: «Почему вы боитесь? Неужели в вас ещё нет веры?»	40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
41 Но они были очень напуганы и говорили друг другу: «Кто же Этот Человек, если даже ветер и воды послушны Ему?»	41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Ветхий
завет

Новый
завет