Книга пророка Ионы

Глава 4

1 Иона был очень недоволен и раздосадован тем, что Бог спас город.

2 Он молился Господу такими словами: «О, Господи, я знал, что всё так и случится! Ты мне повелел прийти в эту землю, но, даже находясь в своём доме, я знал, что ты пощадишь этот злой народ, поэтому я и бежал в Фарсис. Я знал, что Ты — Бог милосердный и сострадательный, нескорый на гнев и щедрый на любовь. Я знал, что если этот народ перестанет грешить, то Ты не уничтожишь его.

3 А теперь, Господи, возьми мою жизнь, потому что лучше мне умереть, чем жить».

4 Но Господь ответил ему: «Разве есть у тебя право так гневаться?»

5 Иона вышел из города и сел с восточной стороны. Он устроил там себе укрытие, сел в его тени и стал ждать того, что случится с городом.

6 По воле Господа Бога над головой Ионы выросла тыквенная лоза, дав тень и облегчив этим его ожидание. Иона был очень рад этой лозе.

7 Но на заре следующего дня Бог сделал так, что червь подточил лозу, и она завяла.

8 Когда же встало солнце, Господь послал знойный восточный ветер, и солнце так палило над головой Ионы, что он терял сознание. Он хотел умереть и поэтому воскликнул: «Уж лучше мне умереть, чем жить!»

9 Но Бог сказал Ионе: «Разве ты в праве так сердиться из-за лозы?» «Да, — ответил Иона, — я до смерти огорчён».

10 И сказал тогда Ионе Господь: «Ты сожалеешь о лозе, за которой не ухаживал и которую не растил. Она выросла за одну ночь и за одну ночь погибла.

11 И если ты так огорчился из-за увядшей лозы, то как же Мне не пожалеть этот великий город?! Ведь в Ниневии более ста двадцати тысяч человек, не умеющих отличить хорошего от плохого, и множество скота».

Йона

Розділ 4

1 І було це для Йони на доса́ду, досаду велику, і він запали́вся.

2 І молився він до Господа та й казав: „О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому́ я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милости́вий та милосердий, довготерпели́вий та многомилости́вий, і Ти жалку́єш за зло.

3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“

4 А Господь відказав: „Чи слушно ти запали́вся?“

5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня́, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що́ буде в місті.

6 І ви́ростив Бог рици́нового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його доса́ди. І втішився Йона від цього рици́нового куща́ великою радістю.

7 А при сході зірни́ці другого дня призна́чив Бог червяка́, і він підточив рици́нового куща́, і той усох.

8 І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“

9 І промовив Бог до Йони: „Чи слушно запали́вся ти за рици́новий кущ?“ А той відказав: „Ду́же розлю́тився я, — аж на смерть!“

10 І сказав Госпо́дь: „Ти змилувався над рици́новим куще́м, над яким не трудився, і не пле́кав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув.

11 А Я не змилувався б над Ніневі́єю, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти́ десятисячок люда, які не вміють розрізняти прави́ці своєї від свое́ї ліви́ці, та числе́нна худоба?“

Книга пророка Ионы

Глава 4

Йона

Розділ 4

1 Иона был очень недоволен и раздосадован тем, что Бог спас город.

1 І було це для Йони на доса́ду, досаду велику, і він запали́вся.

2 Он молился Господу такими словами: «О, Господи, я знал, что всё так и случится! Ты мне повелел прийти в эту землю, но, даже находясь в своём доме, я знал, что ты пощадишь этот злой народ, поэтому я и бежал в Фарсис. Я знал, что Ты — Бог милосердный и сострадательный, нескорый на гнев и щедрый на любовь. Я знал, что если этот народ перестанет грешить, то Ты не уничтожишь его.

2 І молився він до Господа та й казав: „О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому́ я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милости́вий та милосердий, довготерпели́вий та многомилости́вий, і Ти жалку́єш за зло.

3 А теперь, Господи, возьми мою жизнь, потому что лучше мне умереть, чем жить».

3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“

4 Но Господь ответил ему: «Разве есть у тебя право так гневаться?»

4 А Господь відказав: „Чи слушно ти запали́вся?“

5 Иона вышел из города и сел с восточной стороны. Он устроил там себе укрытие, сел в его тени и стал ждать того, что случится с городом.

5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня́, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що́ буде в місті.

6 По воле Господа Бога над головой Ионы выросла тыквенная лоза, дав тень и облегчив этим его ожидание. Иона был очень рад этой лозе.

6 І ви́ростив Бог рици́нового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його доса́ди. І втішився Йона від цього рици́нового куща́ великою радістю.

7 Но на заре следующего дня Бог сделал так, что червь подточил лозу, и она завяла.

7 А при сході зірни́ці другого дня призна́чив Бог червяка́, і він підточив рици́нового куща́, і той усох.

8 Когда же встало солнце, Господь послал знойный восточный ветер, и солнце так палило над головой Ионы, что он терял сознание. Он хотел умереть и поэтому воскликнул: «Уж лучше мне умереть, чем жить!»

8 І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“

9 Но Бог сказал Ионе: «Разве ты в праве так сердиться из-за лозы?» «Да, — ответил Иона, — я до смерти огорчён».

9 І промовив Бог до Йони: „Чи слушно запали́вся ти за рици́новий кущ?“ А той відказав: „Ду́же розлю́тився я, — аж на смерть!“

10 И сказал тогда Ионе Господь: «Ты сожалеешь о лозе, за которой не ухаживал и которую не растил. Она выросла за одну ночь и за одну ночь погибла.

10 І сказав Госпо́дь: „Ти змилувався над рици́новим куще́м, над яким не трудився, і не пле́кав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув.

11 И если ты так огорчился из-за увядшей лозы, то как же Мне не пожалеть этот великий город?! Ведь в Ниневии более ста двадцати тысяч человек, не умеющих отличить хорошего от плохого, и множество скота».

11 А Я не змилувався б над Ніневі́єю, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти́ десятисячок люда, які не вміють розрізняти прави́ці своєї від свое́ї ліви́ці, та числе́нна худоба?“