Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 42

1 Когда в Ханаане свирепствовал голод, Иаков узнал, что в Египте есть зерно, и тогда обратился к своим сыновьям: «Почему вы сидите и ничего не делаете?

2 Я слышал, что в Египте есть зерно на продажу, так пойдите же туда и купите зерно, чтобы нам не умереть с голода!»

3 Тогда десять братьев Иосифа отправились в Египет купить зерно.

4 Вениамина же, единственного родного брата Иосифа, Иаков не отпустил с ними, боясь, как бы с ним не случилось беды.

5 В Ханаанской земле был ужасный голод, и поэтому много народа оттуда отправилось в Египет, чтобы купить там зерно. Пошли туда и сыновья Израиля.

6 Иосиф в это время был правителем Египта и распоряжался продажей зерна тем, кто приходил в Египет. Братья Иосифа пришли и поклонились ему.

7 Увидев братьев, Иосиф узнал их, но притворился, будто бы не знает, кто они такие, и говорил с ними очень сурово. «Откуда вы?» — спросил он. «Из Ханаанской земли, — ответили братья. — Мы пришли купить еду».

8 Иосиф узнал братьев, но они не знали, кто он такой.

9 И вспомнил Иосиф сны о братьях, которые ему снились. «Вы пришли не за едой, — сказал Иосиф братьям. — Вы соглядатаи и пришли сюда выведать, в чём наша слабость».

10 Братья ответили: «Нет, господин! Мы твои слуги и пришли только для того, чтобы купить хлеб.

11 Все мы братья, у нас один отец, мы честные люди».

12 «Нет! — сказал им Иосиф. — Вы пришли сюда выведать, в чём наша слабость!»

13 Братья ответили: «Нет, мы братья! Всего у нас в семье двенадцать братьев, и у нас у всех один отец. Самый младший брат остался дома с отцом, а ещё один брат умер давным-давно. Мы, слуги твои, предстаём перед тобой, а пришли мы из Ханаанской земли».

14 «Нет! — сказал Иосиф. — Я уверен в своей правоте: вы пришли сюда выведать наши слабости,

15 но я дам вам возможность доказать, что вы говорите правду. Именем фараона клянусь, что не отпущу вас, пока не придёт сюда ваш младший брат.

16 Я отпущу одного из вас, чтобы он отправился обратно и привёл ко мне сюда вашего младшего брата, остальные же пока останутся в тюрьме. Посмотрим, правду ли вы говорите, но я клянусь именем фараона, что вы соглядатаи !»

17 И отправил Иосиф их всех на три дня в темницу.

18 Три дня спустя Иосиф сказал им: «Я человек богобоязненный и сохраню вам жизнь, если сделаете вот что:

19 если вы честные люди, то один из вас пусть остаётся в тюрьме, а остальные идите, отвезите зерно своим семьям.

20 После этого вы должны привести ко мне сюда вашего младшего брата. Тогда я удостоверюсь, что вы говорите правду и сохраню вам жизнь». Братья согласились на это,

21 говоря друг другу: «Это нам в наказание за то зло, которое мы причинили нашему младшему брату Иосифу: мы видели, в какую беду он попал, как молил нас спасти его, но не хотели слушать, а потому теперь и сами в беде».

22 Тогда Рувим сказал: «Я говорил вам, чтобы вы не делали зла мальчику, но вы не хотели слушать, теперь же мы несём наказание за его смерть».

23 Иосиф разговаривал со своими братьями через переводчика, поэтому они не знали, что Иосиф понимает их язык, он же слышал и понимал всё, о чём они говорили.

24 Иосиф вышел и заплакал. Немного погодя, он вернулся, взял Симеона, одного из братьев, и на глазах у них связал его.

25 Тогда Иосиф велел наполнить мешки братьев зерном, и они заплатили ему за это зерно; но Иосиф не оставил у себя их деньги, а положил их каждому в мешок и дал братьям всё необходимое для обратной дороги.

26 Погрузив зерно на своих ослов, братья ушли.

27 Когда же они остановились в одном месте на ночлег, один из братьев открыл свой мешок, чтобы дать корм ослу, и увидел в мешке деньги.

28 «Смотрите! — сказал он остальным, — вот деньги, которые я отдал за зерно, кто-то положил их обратно в мой мешок!» Братья очень испугались и стали спрашивать друг друга: «Что это Бог делает с нами?!»

29 Братья возвратились к своему отцу Иакову в Ханаанскую землю и рассказали ему, что произошло.

30 «Правитель той страны говорил с нами сурово, приняв нас за лазутчиков!

31 Мы же сказали ему, что мы не лазутчики, а честные люди,

32 что нас 12 братьев. Мы также рассказали о нашем отце и о младшем брате, оставшемся дома с отцом в Ханаане.

33 И тогда правитель той страны сказал нам: „Вот вам способ доказать, что вы честные люди: пусть один из вас, братьев, останется здесь со мной, вы же доставьте зерно своим семьям,

34 а потом приведите ко мне вашего младшего брата, тогда я удостоверюсь, что вы честные люди, а не соглядатаи. Если вы говорите правду, то я возвращу вам вашего брата, и вы сможете свободно покупать зерно в нашей стране”».

35 Затем братья стали высыпать зерно из своих мешков, и каждый из них нашёл в мешке с зерном кошель со своими деньгами. Увидев деньги, отец и братья испугались,

36 и сказал им Иаков: «Вы что, хотите, чтобы я потерял всех своих детей? Иосифа нет, Симеона нет, а теперь вы хотите ещё и Вениамина увести!»

37 Но Рувим ответил отцу: «Отец, можешь убить обоих моих сыновей, если я не приведу Вениамина к тебе обратно. Доверься мне, и я возвращу его тебе».

38 Иаков сказал: «Я не отпущу с вами Вениамина. Его брат умер, и он единственный сын, оставшийся мне от моей жены Рахили. Если с ним что-нибудь случится на пути в Египет, я этого не переживу: вы меня, старого и убитого горем, сведёте в могилу».

Буття

Розділ 42

1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“

2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.

3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“

5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.

6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.

8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.

10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.

11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“

12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“

13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.

14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!

16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“

17 І він забрав їх під варту на три дні.

18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,

19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.

21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“

22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“

23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.

25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!

28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“

29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:

30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!

32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.

33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“

35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.

36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“

37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.

38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“

Бытие Глава 42	Буття Розділ 42
1 Когда в Ханаане свирепствовал голод, Иаков узнал, что в Египте есть зерно, и тогда обратился к своим сыновьям: «Почему вы сидите и ничего не делаете?	1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“
2 Я слышал, что в Египте есть зерно на продажу, так пойдите же туда и купите зерно, чтобы нам не умереть с голода!»	2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.
3 Тогда десять братьев Иосифа отправились в Египет купить зерно.	3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
4 Вениамина же, единственного родного брата Иосифа, Иаков не отпустил с ними, боясь, как бы с ним не случилось беды.	4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“
5 В Ханаанской земле был ужасный голод, и поэтому много народа оттуда отправилось в Египет, чтобы купить там зерно. Пошли туда и сыновья Израиля.	5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.
6 Иосиф в это время был правителем Египта и распоряжался продажей зерна тем, кто приходил в Египет. Братья Иосифа пришли и поклонились ему.	6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
7 Увидев братьев, Иосиф узнал их, но притворился, будто бы не знает, кто они такие, и говорил с ними очень сурово. «Откуда вы?» — спросил он. «Из Ханаанской земли, — ответили братья. — Мы пришли купить еду».	7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.
8 Иосиф узнал братьев, но они не знали, кто он такой.	8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
9 И вспомнил Иосиф сны о братьях, которые ему снились. «Вы пришли не за едой, — сказал Иосиф братьям. — Вы соглядатаи и пришли сюда выведать, в чём наша слабость».	9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.
10 Братья ответили: «Нет, господин! Мы твои слуги и пришли только для того, чтобы купить хлеб.	10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.
11 Все мы братья, у нас один отец, мы честные люди».	11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“
12 «Нет! — сказал им Иосиф. — Вы пришли сюда выведать, в чём наша слабость!»	12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“
13 Братья ответили: «Нет, мы братья! Всего у нас в семье двенадцать братьев, и у нас у всех один отец. Самый младший брат остался дома с отцом, а ещё один брат умер давным-давно. Мы, слуги твои, предстаём перед тобой, а пришли мы из Ханаанской земли».	13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.
14 «Нет! — сказал Иосиф. — Я уверен в своей правоте: вы пришли сюда выведать наши слабости,	14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
15 но я дам вам возможность доказать, что вы говорите правду. Именем фараона клянусь, что не отпущу вас, пока не придёт сюда ваш младший брат.	15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!
16 Я отпущу одного из вас, чтобы он отправился обратно и привёл ко мне сюда вашего младшего брата, остальные же пока останутся в тюрьме. Посмотрим, правду ли вы говорите, но я клянусь именем фараона, что вы соглядатаи !»	16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“
17 И отправил Иосиф их всех на три дня в темницу.	17 І він забрав їх під варту на три дні.
18 Три дня спустя Иосиф сказал им: «Я человек богобоязненный и сохраню вам жизнь, если сделаете вот что:	18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,
19 если вы честные люди, то один из вас пусть остаётся в тюрьме, а остальные идите, отвезите зерно своим семьям.	19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
20 После этого вы должны привести ко мне сюда вашего младшего брата. Тогда я удостоверюсь, что вы говорите правду и сохраню вам жизнь». Братья согласились на это,	20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.
21 говоря друг другу: «Это нам в наказание за то зло, которое мы причинили нашему младшему брату Иосифу: мы видели, в какую беду он попал, как молил нас спасти его, но не хотели слушать, а потому теперь и сами в беде».	21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“
22 Тогда Рувим сказал: «Я говорил вам, чтобы вы не делали зла мальчику, но вы не хотели слушать, теперь же мы несём наказание за его смерть».	22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“
23 Иосиф разговаривал со своими братьями через переводчика, поэтому они не знали, что Иосиф понимает их язык, он же слышал и понимал всё, о чём они говорили.	23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
24 Иосиф вышел и заплакал. Немного погодя, он вернулся, взял Симеона, одного из братьев, и на глазах у них связал его.	24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.
25 Тогда Иосиф велел наполнить мешки братьев зерном, и они заплатили ему за это зерно; но Иосиф не оставил у себя их деньги, а положил их каждому в мешок и дал братьям всё необходимое для обратной дороги.	25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
26 Погрузив зерно на своих ослов, братья ушли.	26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
27 Когда же они остановились в одном месте на ночлег, один из братьев открыл свой мешок, чтобы дать корм ослу, и увидел в мешке деньги.	27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!
28 «Смотрите! — сказал он остальным, — вот деньги, которые я отдал за зерно, кто-то положил их обратно в мой мешок!» Братья очень испугались и стали спрашивать друг друга: «Что это Бог делает с нами?!»	28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“
29 Братья возвратились к своему отцу Иакову в Ханаанскую землю и рассказали ему, что произошло.	29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:
30 «Правитель той страны говорил с нами сурово, приняв нас за лазутчиков!	30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
31 Мы же сказали ему, что мы не лазутчики, а честные люди,	31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!
32 что нас 12 братьев. Мы также рассказали о нашем отце и о младшем брате, оставшемся дома с отцом в Ханаане.	32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.
33 И тогда правитель той страны сказал нам: „Вот вам способ доказать, что вы честные люди: пусть один из вас, братьев, останется здесь со мной, вы же доставьте зерно своим семьям,	33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
34 а потом приведите ко мне вашего младшего брата, тогда я удостоверюсь, что вы честные люди, а не соглядатаи. Если вы говорите правду, то я возвращу вам вашего брата, и вы сможете свободно покупать зерно в нашей стране”».	34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“
35 Затем братья стали высыпать зерно из своих мешков, и каждый из них нашёл в мешке с зерном кошель со своими деньгами. Увидев деньги, отец и братья испугались,	35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.
36 и сказал им Иаков: «Вы что, хотите, чтобы я потерял всех своих детей? Иосифа нет, Симеона нет, а теперь вы хотите ещё и Вениамина увести!»	36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“
37 Но Рувим ответил отцу: «Отец, можешь убить обоих моих сыновей, если я не приведу Вениамина к тебе обратно. Доверься мне, и я возвращу его тебе».	37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.
38 Иаков сказал: «Я не отпущу с вами Вениамина. Его брат умер, и он единственный сын, оставшийся мне от моей жены Рахили. Если с ним что-нибудь случится на пути в Египет, я этого не переживу: вы меня, старого и убитого горем, сведёте в могилу».	38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 42

Буття

Розділ 42

Бытие

Глава 42

Буття

Розділ 42

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 42

Буття

Розділ 42

Бытие

Глава 42

Буття

Розділ 42

Ветхий
завет

Новый
завет