Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Иоанна

Глава 20

1 Рано утром, в первый день недели, когда было еще темно, Мария Магдалина пошла к гробнице и увидела, что камень, закрывавший вход в гробницу, убран.

2 Она побежала к Симону Петру и к ученику, которого Иисус любил, и сказала: — Они забрали Господа из гробницы, и мы не знаем, куда они Его положили!

3 Петр и другой ученик сразу же побежали к гробнице.

4 Они оба бежали, но второй ученик обогнал Петра и прибежал к гробнице первым.

5 Он заглянул внутрь и увидел льняные полотна, но внутрь не зашел.

6 Затем и Симон Петр, который был позади него, подбежал и вошел в гробницу. Он увидел лежащие льняные полотна

7 и погребальный платок, которым была обвязана голова Иисуса. Платок лежал сложенным отдельно от льняных полотен.

8 Тогда и другой ученик, прибежавший к гробнице первым, тоже вошел внутрь. Он увидел и поверил.

9 (Тогда они еще не понимали, что, согласно Писанию, Иисус должен был воскреснуть из мертвых. )

10 Ученики возвратились домой.

11 Мария же стояла у могилы и плакала. Плача, она заглянула в гробницу

12 и увидела двух ангелов в белом. Они сидели там, где раньше лежало тело Иисуса, один в изголовье и один в ногах.

13 Ангелы спросили Марию: — Женщина, почему ты плачешь? — Унесли моего Господа, — ответила Мария, — и я не знаю, куда Его положили.

14 Сказав это, она обернулась и увидела, что там стоит Иисус, хотя она не узнала Его.

15 — Женщина, — сказал Иисус, — почему ты плачешь? Кого ты ищешь? Она подумала, что это садовник, и сказала: — Господин, если это Ты унес Его, то скажи, куда Ты Его положил, и я пойду и возьму Его.

16 — Мария, — сказал ей Иисус. Она повернулась к Нему и воскликнула на еврейском языке: — Раббуни (что значит «Учитель мой»)!

17 Иисус сказал: — Не удерживай Меня, потому что Я еще не поднимался к Отцу. Пойди лучше к Моим братьям и скажи им: Я поднимаюсь к Моему Отцу и к вашему Отцу, к Моему Богу и к вашему Богу.

18 Мария Магдалина пошла к ученикам и сказала: — Я видела Господа! И она пересказала им все, что Он ей говорил.

19 Вечером в первый день недели, когда ученики собрались вместе и двери дома, где они находились, были заперты из боязни перед иудеями, пришел Иисус. Он стал посреди них и сказал: — Мир вам!

20 Сказав это, Он показал им Свои руки и бок. Увидев Господа, ученики обрадовались.

21 Иисус опять сказал им: — Мир вам! Как Отец послал Меня, так и Я посылаю вас.

22 С этими словами Он дунул на них и сказал: — Примите Святого Духа.

23 Кому вы простите грехи, тем они будут прощены, а на ком оставите грехи, на тех они останутся.

24 Фомы, которого еще называли Близнец, одного из двенадцати, не было с другими учениками, когда приходил Иисус.

25 И когда другие ученики сказали: — Мы видели Господа! — Фома ответил: — Пока я не увижу следов от гвоздей на Его руках, не коснусь их пальцем и не потрогаю рану в Его боку, я не поверю.

26 Неделю спустя ученики опять собрались в доме, и на этот раз Фома был с ними. Двери были заперты, но Иисус пришел, стал посреди них и сказал: — Мир вам!

27 Затем Он сказал Фоме: — Протяни палец, посмотри, вот Мои руки. Протяни руку и потрогай Мой бок; не сомневайся, но верь.

28 — Господь мой и Бог мой! — сказал Ему в ответ Фома.

29 Иисус ответил: — Ты поверил, потому что увидел Меня. Блаженны те, кто поверил, не видя Меня.

30 Иисус совершил в присутствии Своих учеников и много других знамений, о которых в этой книге не написано.

31 А то, что здесь написано, написано для того, чтобы вы поверили, что Иисус есть Христос, Сын Бога, и, веруя, имели бы жизнь во имя Его.

Вiд Iвана

Розділ 20

1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.

2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“

3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.

4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.

5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.

6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,

7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.

8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.

9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.

10 І учні верну́лися знову до се́бе.

11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.

12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.

13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.

14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.

15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“

16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“

17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“

18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.

19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“

20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.

21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“

22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!

23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“

24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.

25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“

26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“

27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“

28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“

29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“

30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.

31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!

Евангелие от Иоанна Глава 20	Вiд Iвана Розділ 20
1 Рано утром, в первый день недели, когда было еще темно, Мария Магдалина пошла к гробнице и увидела, что камень, закрывавший вход в гробницу, убран.	1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.
2 Она побежала к Симону Петру и к ученику, которого Иисус любил, и сказала: — Они забрали Господа из гробницы, и мы не знаем, куда они Его положили!	2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“
3 Петр и другой ученик сразу же побежали к гробнице.	3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.
4 Они оба бежали, но второй ученик обогнал Петра и прибежал к гробнице первым.	4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
5 Он заглянул внутрь и увидел льняные полотна, но внутрь не зашел.	5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.
6 Затем и Симон Петр, который был позади него, подбежал и вошел в гробницу. Он увидел лежащие льняные полотна	6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,
7 и погребальный платок, которым была обвязана голова Иисуса. Платок лежал сложенным отдельно от льняных полотен.	7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.
8 Тогда и другой ученик, прибежавший к гробнице первым, тоже вошел внутрь. Он увидел и поверил.	8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.
9 (Тогда они еще не понимали, что, согласно Писанию, Иисус должен был воскреснуть из мертвых. )	9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.
10 Ученики возвратились домой.	10 І учні верну́лися знову до се́бе.
11 Мария же стояла у могилы и плакала. Плача, она заглянула в гробницу	11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.
12 и увидела двух ангелов в белом. Они сидели там, где раньше лежало тело Иисуса, один в изголовье и один в ногах.	12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.
13 Ангелы спросили Марию: — Женщина, почему ты плачешь? — Унесли моего Господа, — ответила Мария, — и я не знаю, куда Его положили.	13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.
14 Сказав это, она обернулась и увидела, что там стоит Иисус, хотя она не узнала Его.	14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.
15 — Женщина, — сказал Иисус, — почему ты плачешь? Кого ты ищешь? Она подумала, что это садовник, и сказала: — Господин, если это Ты унес Его, то скажи, куда Ты Его положил, и я пойду и возьму Его.	15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“
16 — Мария, — сказал ей Иисус. Она повернулась к Нему и воскликнула на еврейском языке: — Раббуни (что значит «Учитель мой»)!	16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“
17 Иисус сказал: — Не удерживай Меня, потому что Я еще не поднимался к Отцу. Пойди лучше к Моим братьям и скажи им: Я поднимаюсь к Моему Отцу и к вашему Отцу, к Моему Богу и к вашему Богу.	17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“
18 Мария Магдалина пошла к ученикам и сказала: — Я видела Господа! И она пересказала им все, что Он ей говорил.	18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.
19 Вечером в первый день недели, когда ученики собрались вместе и двери дома, где они находились, были заперты из боязни перед иудеями, пришел Иисус. Он стал посреди них и сказал: — Мир вам!	19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“
20 Сказав это, Он показал им Свои руки и бок. Увидев Господа, ученики обрадовались.	20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.
21 Иисус опять сказал им: — Мир вам! Как Отец послал Меня, так и Я посылаю вас.	21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“
22 С этими словами Он дунул на них и сказал: — Примите Святого Духа.	22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!
23 Кому вы простите грехи, тем они будут прощены, а на ком оставите грехи, на тех они останутся.	23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“
24 Фомы, которого еще называли Близнец, одного из двенадцати, не было с другими учениками, когда приходил Иисус.	24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.
25 И когда другие ученики сказали: — Мы видели Господа! — Фома ответил: — Пока я не увижу следов от гвоздей на Его руках, не коснусь их пальцем и не потрогаю рану в Его боку, я не поверю.	25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“
26 Неделю спустя ученики опять собрались в доме, и на этот раз Фома был с ними. Двери были заперты, но Иисус пришел, стал посреди них и сказал: — Мир вам!	26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“
27 Затем Он сказал Фоме: — Протяни палец, посмотри, вот Мои руки. Протяни руку и потрогай Мой бок; не сомневайся, но верь.	27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“
28 — Господь мой и Бог мой! — сказал Ему в ответ Фома.	28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“
29 Иисус ответил: — Ты поверил, потому что увидел Меня. Блаженны те, кто поверил, не видя Меня.	29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“
30 Иисус совершил в присутствии Своих учеников и много других знамений, о которых в этой книге не написано.	30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
31 А то, что здесь написано, написано для того, чтобы вы поверили, что Иисус есть Христос, Сын Бога, и, веруя, имели бы жизнь во имя Его.	31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Иоанна

Глава 20

Вiд Iвана

Розділ 20

Евангелие от Иоанна

Глава 20

Вiд Iвана

Розділ 20

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Иоанна

Глава 20

Вiд Iвана

Розділ 20

Евангелие от Иоанна

Глава 20

Вiд Iвана

Розділ 20

Ветхий
завет

Новый
завет