Книга пророка Иеремии

Глава 1

1 Слова Иеремии, сына Хелкии, одного из священников Анатота, что в земле Вениамина.

2 Слово Господа было к нему в тринадцатом году правления Иосии, сына Амона, царя Иудеи.

3 Господь продолжал возвещать ему Свое слово во времена правления Иоакима, сына Иосии, царя Иудеи, до пятого месяца одиннадцатого года правления Цедекии, сына Иосии, царя Иудеи, когда жители Иерусалима были уведены в плен.

4 И было ко мне слово Господне:

5 — Прежде чем Я образовал тебя во чреве, Я уже знал тебя, прежде чем ты вышел из утробы, Я избрал тебя; Я назначил тебя пророком для народов.

6 Я ответил: — О Владыка Господь! Я не умею говорить, ведь я слишком молод.

7 Но Господь сказал мне: — Не говори: «Я еще молод». Ты пойдешь ко всем, к кому Я пошлю тебя, и будешь говорить все, что Я повелю тебе.

8 Не бойся их, потому что Я с тобой, и Я спасу тебя, — сказал Господь.

9 Господь простер руку, коснулся моих уст и сказал мне: — Вот, Я вложил слова Мои в твои уста.

10 Смотри, сегодня Я поставлю тебя над народами и царствами, чтобы искоренять и ломать, губить и разрушать, строить и насаждать.

11 И было ко мне слово Господне: — Что ты видишь, Иеремия? — Вижу ветку миндального дерева, — ответил я.

12 — Верно разглядел, — сказал мне Господь, — ведь Я бодрствую над Моим словом, чтобы его исполнить.

13 Вновь было ко мне слово Господне: — Что ты видишь? — Вижу кипящий котел — он движется с севера, — ответил я.

14 — С севера хлынет беда на всех, кто живет в этой стране, — сказал мне Господь. —

15 Ведь Я призываю все народы северных царств, — возвещает Господь. — Они придут и поставят свои престолы у ворот Иерусалима, вокруг всех окружающих его стен, у всех городов Иудеи.

16 Я оглашу приговор им за все их злодеяния: они оставили Меня, и возжигали благовония чужим богам, и поклонялись делам своих рук.

17 Соберись! Встань и скажи им все, что Я тебе повелю. Не бойся их, не то Я сокрушу тебя перед ними.

18 Сегодня Я сделал тебя укрепленным городом, железной колонной и бронзовой стеной, чтобы дать отпор всей этой земле — царям Иудеи, ее вельможам, священникам и народу этой страны.

19 Они будут воевать против тебя, но не одолеют, потому что Я с тобой и спасу тебя, — возвещает Господь.

Єремiя

Розділ 1

1 Слова́ Єремі́ї, сина Хілкійїного, з священиків, що в Анато́ті, у Веніяминовому кра́ї,

2 що було́ до нього Господнє слово за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царюва́ння.

3 І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одина́дцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до ви́ходу Єрусалиму на вигна́ння в п'ятому місяці.

4 „І прийшло мені слово Господнє, гово́рячи:

5 Ще поки тебе вформува́в в утро́бі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра́, тебе посвятив, дав тебе за пророка наро́дам!

6 А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовля́ти не вмію, бо я ще юна́к!

7 Господь же мені відказав: „Не кажи: „Я юнак“, бо ти пі́деш до всіх, куди тільки пошлю́ Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу́.

8 Не лякайсь перед ними, бо Я бу́ду з тобою, щоб тебе рятува́ти, говорить Господь!

9 І простя́г Господь руку Свою, і доторкну́всь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої у́ста слова Мої!

10 Дивись, — Я сьогодні призна́чив тебе над наро́дами й царствами, щоб вирива́ти та бу́рити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!

11 І було мені слово Господнє, гово́рячи: Що́ ти бачиш, Єреміє? А я відказав: Я бачу мигдале́ву галу́зку.

12 І сказав мені Господь: Ти добре бачиш, бо Я пильную Свого слова, щоб спра́вдилось воно.

13 І було мені слово Господнє подруге таке: Що́ ти бачиш? А я відказав: Я бачу кипля́че горня́, а пе́ред його зве́рнений з пі́вночі на південь.

14 І сказав мені Господь: З пі́вночі відкриється зло на всіх ме́шканців землі.

15 Бо ось Я покличу всі роди́ни царств на пі́вночі, — говорить Господь, — і вони поприхо́дять, і поставлять кожен свого трона при вході до єрусалимських брам, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдиних міста́х.

16 І бу́ду суди́тися з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули Мене, і кадили іншим бога́м, і вклонялись чина́м своїх рук.

17 А ти підпе́режеш сте́гна свої та й устанеш, і бу́деш говорити їм усе, що Я накажу́ тобі; не бійся перед ними, щоб Я не злякав тебе перед ними!

18 Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом тверди́нним, і залізним стовпо́м, і мідяними му́рами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його князі́в, проти його священиків та проти наро́ду цієї землі.

19 І будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо Я із тобою, — говорить Господь, — щоб тебе рятува́ти!“

Книга пророка Иеремии

Глава 1

Єремiя

Розділ 1

1 Слова Иеремии, сына Хелкии, одного из священников Анатота, что в земле Вениамина.

1 Слова́ Єремі́ї, сина Хілкійїного, з священиків, що в Анато́ті, у Веніяминовому кра́ї,

2 Слово Господа было к нему в тринадцатом году правления Иосии, сына Амона, царя Иудеи.

2 що було́ до нього Господнє слово за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царюва́ння.

3 Господь продолжал возвещать ему Свое слово во времена правления Иоакима, сына Иосии, царя Иудеи, до пятого месяца одиннадцатого года правления Цедекии, сына Иосии, царя Иудеи, когда жители Иерусалима были уведены в плен.

3 І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одина́дцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до ви́ходу Єрусалиму на вигна́ння в п'ятому місяці.

4 И было ко мне слово Господне:

4 „І прийшло мені слово Господнє, гово́рячи:

5 — Прежде чем Я образовал тебя во чреве, Я уже знал тебя, прежде чем ты вышел из утробы, Я избрал тебя; Я назначил тебя пророком для народов.

5 Ще поки тебе вформува́в в утро́бі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра́, тебе посвятив, дав тебе за пророка наро́дам!

6 Я ответил: — О Владыка Господь! Я не умею говорить, ведь я слишком молод.

6 А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовля́ти не вмію, бо я ще юна́к!

7 Но Господь сказал мне: — Не говори: «Я еще молод». Ты пойдешь ко всем, к кому Я пошлю тебя, и будешь говорить все, что Я повелю тебе.

7 Господь же мені відказав: „Не кажи: „Я юнак“, бо ти пі́деш до всіх, куди тільки пошлю́ Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу́.

8 Не бойся их, потому что Я с тобой, и Я спасу тебя, — сказал Господь.

8 Не лякайсь перед ними, бо Я бу́ду з тобою, щоб тебе рятува́ти, говорить Господь!

9 Господь простер руку, коснулся моих уст и сказал мне: — Вот, Я вложил слова Мои в твои уста.

9 І простя́г Господь руку Свою, і доторкну́всь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої у́ста слова Мої!

10 Смотри, сегодня Я поставлю тебя над народами и царствами, чтобы искоренять и ломать, губить и разрушать, строить и насаждать.

10 Дивись, — Я сьогодні призна́чив тебе над наро́дами й царствами, щоб вирива́ти та бу́рити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!

11 И было ко мне слово Господне: — Что ты видишь, Иеремия? — Вижу ветку миндального дерева, — ответил я.

11 І було мені слово Господнє, гово́рячи: Що́ ти бачиш, Єреміє? А я відказав: Я бачу мигдале́ву галу́зку.

12 — Верно разглядел, — сказал мне Господь, — ведь Я бодрствую над Моим словом, чтобы его исполнить.

12 І сказав мені Господь: Ти добре бачиш, бо Я пильную Свого слова, щоб спра́вдилось воно.

13 Вновь было ко мне слово Господне: — Что ты видишь? — Вижу кипящий котел — он движется с севера, — ответил я.

13 І було мені слово Господнє подруге таке: Що́ ти бачиш? А я відказав: Я бачу кипля́че горня́, а пе́ред його зве́рнений з пі́вночі на південь.

14 — С севера хлынет беда на всех, кто живет в этой стране, — сказал мне Господь. —

14 І сказав мені Господь: З пі́вночі відкриється зло на всіх ме́шканців землі.

15 Ведь Я призываю все народы северных царств, — возвещает Господь. — Они придут и поставят свои престолы у ворот Иерусалима, вокруг всех окружающих его стен, у всех городов Иудеи.

15 Бо ось Я покличу всі роди́ни царств на пі́вночі, — говорить Господь, — і вони поприхо́дять, і поставлять кожен свого трона при вході до єрусалимських брам, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдиних міста́х.

16 Я оглашу приговор им за все их злодеяния: они оставили Меня, и возжигали благовония чужим богам, и поклонялись делам своих рук.

16 І бу́ду суди́тися з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули Мене, і кадили іншим бога́м, і вклонялись чина́м своїх рук.

17 Соберись! Встань и скажи им все, что Я тебе повелю. Не бойся их, не то Я сокрушу тебя перед ними.

17 А ти підпе́режеш сте́гна свої та й устанеш, і бу́деш говорити їм усе, що Я накажу́ тобі; не бійся перед ними, щоб Я не злякав тебе перед ними!

18 Сегодня Я сделал тебя укрепленным городом, железной колонной и бронзовой стеной, чтобы дать отпор всей этой земле — царям Иудеи, ее вельможам, священникам и народу этой страны.

18 Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом тверди́нним, і залізним стовпо́м, і мідяними му́рами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його князі́в, проти його священиків та проти наро́ду цієї землі.

19 Они будут воевать против тебя, но не одолеют, потому что Я с тобой и спасу тебя, — возвещает Господь.

19 І будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо Я із тобою, — говорить Господь, — щоб тебе рятува́ти!“