Послание ИаковаГлава 1 |
1 |
2 |
3 Вы знаете, что испытание вашей веры вырабатывает стойкость, |
4 а стойкость должна настолько возрасти в вас, чтобы вы стали зрелыми и цельными, без всяких недостатков. |
5 Если кому-то из вас недостает мудрости, пусть просит у Бога, Который, не упрекая, щедро наделяет ею всех, — и ему будет дано. |
6 Но тот, кто просит, должен верить, нисколько не сомневаясь, потому что сомневающийся похож на морскую волну, носимую и разбиваемую ветром. |
7 Пусть такой человек не рассчитывает получить что-либо от Господа. |
8 Это двоедушный человек, нетвердый во всем, что бы он ни делал. |
9 |
10 А богатый может хвалиться своим унижением, потому что он исчезнет, как полевой цветок. |
11 Восходит солнце и своим жаром сушит растение, его цветок опадает, и вся красота исчезает. Так же и богатый человек увянет за своими делами. |
12 |
13 Когда вас постигает искушение, не говорите: «Это Бог меня искушает». Бог Сам не может быть искушен злом и не искушает никого. |
14 Каждого человека искушают его же собственные желания, они увлекают и соблазняют его. |
15 Затем желание зачинает и порождает грех, а совершенный грех порождает смерть. |
16 |
17 Все добрые и совершенные дары исходят свыше, от Отца светил, у Которого нет ни изменения, ни тени перемены. |
18 Он Сам по Своей воле родил нас словом истины, чтобы нам быть первыми плодами среди Его созданий. |
19 |
20 В гневе человек не делает угодного Богу. |
21 Поэтому оставьте всякую нечистоту и остаток злобы и в кротости примите насаждаемое слово, которое имеет силу спасти ваши души. |
22 |
23 Кто слушает слово, но не исполняет его, тот похож на человека, который смотрит в зеркало: |
24 он посмотрел на себя, отошел и сразу же забыл, как выглядит. |
25 Но человек, который постоянно вникает в совершенный Закон, Закон, дающий свободу, и поступает согласно ему, не забывая о том, что слышал, будет блажен в своих делах. |
26 |
27 Чистое и непорочное благочестие перед Богом, нашим Отцом, заключается в том, чтобы помогать сиротам и вдовам в их нуждах и хранить себя чистым от этого мира. |
ЯковаРозділ 1 |
1 |
2 Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування, |
3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. |
4 А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали. |
5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на. |
6 Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. |
7 Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа. |
8 Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх. |
9 |
10 а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, — |
11 бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! |
12 |
13 Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. |
14 Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною. |
15 Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. |
16 |
17 Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. |
18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його. |
19 Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів. |
20 Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої. |
21 |
22 Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. |
23 Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, — |
24 бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є. |
25 А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм! |
26 |
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу. |
Послание ИаковаГлава 1 |
ЯковаРозділ 1 |
1 |
1 |
2 |
2 Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування, |
3 Вы знаете, что испытание вашей веры вырабатывает стойкость, |
3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. |
4 а стойкость должна настолько возрасти в вас, чтобы вы стали зрелыми и цельными, без всяких недостатков. |
4 А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали. |
5 Если кому-то из вас недостает мудрости, пусть просит у Бога, Который, не упрекая, щедро наделяет ею всех, — и ему будет дано. |
5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на. |
6 Но тот, кто просит, должен верить, нисколько не сомневаясь, потому что сомневающийся похож на морскую волну, носимую и разбиваемую ветром. |
6 Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. |
7 Пусть такой человек не рассчитывает получить что-либо от Господа. |
7 Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа. |
8 Это двоедушный человек, нетвердый во всем, что бы он ни делал. |
8 Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх. |
9 |
9 |
10 А богатый может хвалиться своим унижением, потому что он исчезнет, как полевой цветок. |
10 а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, — |
11 Восходит солнце и своим жаром сушит растение, его цветок опадает, и вся красота исчезает. Так же и богатый человек увянет за своими делами. |
11 бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! |
12 |
12 |
13 Когда вас постигает искушение, не говорите: «Это Бог меня искушает». Бог Сам не может быть искушен злом и не искушает никого. |
13 Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. |
14 Каждого человека искушают его же собственные желания, они увлекают и соблазняют его. |
14 Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною. |
15 Затем желание зачинает и порождает грех, а совершенный грех порождает смерть. |
15 Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. |
16 |
16 |
17 Все добрые и совершенные дары исходят свыше, от Отца светил, у Которого нет ни изменения, ни тени перемены. |
17 Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. |
18 Он Сам по Своей воле родил нас словом истины, чтобы нам быть первыми плодами среди Его созданий. |
18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його. |
19 |
19 Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів. |
20 В гневе человек не делает угодного Богу. |
20 Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої. |
21 Поэтому оставьте всякую нечистоту и остаток злобы и в кротости примите насаждаемое слово, которое имеет силу спасти ваши души. |
21 |
22 |
22 Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. |
23 Кто слушает слово, но не исполняет его, тот похож на человека, который смотрит в зеркало: |
23 Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, — |
24 он посмотрел на себя, отошел и сразу же забыл, как выглядит. |
24 бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є. |
25 Но человек, который постоянно вникает в совершенный Закон, Закон, дающий свободу, и поступает согласно ему, не забывая о том, что слышал, будет блажен в своих делах. |
25 А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм! |
26 |
26 |
27 Чистое и непорочное благочестие перед Богом, нашим Отцом, заключается в том, чтобы помогать сиротам и вдовам в их нуждах и хранить себя чистым от этого мира. |
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу. |