Книга Иова

Глава 24

1 Почто времена не сокрыты от Вседержителя, а знающие Его не видят дней Его?

2 Здесь передвигают межи, угоняют стадо, и пасут у себя.

3 Уводят осла у сирот, в залог берут вола вдовицы.

4 Сталкивают бедных с дороги, все страдальцы земли принуждены скрываться.

5 Вот онагры в пустыне, выходят на дело свое; рано утром встают на добычу; степь дает им хлеб для детей.

6 На поле корм свой жнут, и подбирают в винограднике нечестивца;

7 Нагие ночуют без покрова, и без одеяния на стуже;

8 Под горными дождями мокнут, и не имея прибежища, обнимают скалу.

9 Одни отторгают сироту от сосцев, и гибель ведут на бедного.

10 Другие ходят наги, без одеяния, и голодные носят снопы,

11 Между стенами их делают масло оливковое, топчут точила и жаждут.

12 Слышны стоны людей из города, и душа убиваемых вопиет, и Бог не смотрит на моление.

13 Иные составляют число врагов света {описавши жизнь злодеев, совершающих злодеяния среди белого дня, Иов переходит к изображению тех, которые злодействуют только ночью}, не знают путей Его, и не пребывают на стезях Его.

14 Перед светом встает убийца, умерщвляет бедного и нищего, и ночью бывает вором.

15 И око прелюбодея ждет сумерков, говоря: `ничей глаз не увидит меня`, и полагает на лице покрывало.

16 В темноте вламываются в дома, днем запечатывают себя, не знают света.

17 Ибо им все одно, утро, смертная тень {утром конец их злодеяниям}; ибо с ужасами тени смертной знакомы.

18 Легок такой на поверхности воды; проклят участок его на земле; недостоин он и взглянуть на путь виноградных садов. {т.е. они никогда не ведут счастливой жизни племен земледельческих и оседлых, оставивших кочевую жизнь.}

19 Сухая земля и жары поглощают воды снежные... Преисподняя грешникам!

20 Пусть бы забыла его утроба матери; пусть бы сосал его червь; перестали бы и вспоминать об нем, и сокрушилось бы, как дерево, беззаконие,

21 Он, который делает зло бездетной {не имеющей защиты в детях}, неплодной женщине, и не делает добра вдовице.

22 Но могучие пребывают долго в силе своей; восстают, когда и сами не верили, что будут живы.

23 Он дает ему все для безопасности, на что он опирается, хотя очи Его на пути их взирают.

24 Стоят высоко; вдруг и нет их; падают, как и все, заключаемые во гробы, и срезаются, как вершина колоса.

25 И не так ли теперь? кто обличит меня во лжи, и в ничто обратит речь мою?

Йов

Розділ 24

1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,

3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.

4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.

5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.

6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,

8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.

9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.

10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.

11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!

12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.

13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.

14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.

15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“ і засло́ну кладе на обличчя.

16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,

17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.

18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.

19 Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників!

20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!

21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.

22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!

23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:

24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.

25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“

Книга Иова

Глава 24

Йов

Розділ 24

1 Почто времена не сокрыты от Вседержителя, а знающие Его не видят дней Его?

1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

2 Здесь передвигают межи, угоняют стадо, и пасут у себя.

2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,

3 Уводят осла у сирот, в залог берут вола вдовицы.

3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.

4 Сталкивают бедных с дороги, все страдальцы земли принуждены скрываться.

4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.

5 Вот онагры в пустыне, выходят на дело свое; рано утром встают на добычу; степь дает им хлеб для детей.

5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.

6 На поле корм свой жнут, и подбирают в винограднике нечестивца;

6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

7 Нагие ночуют без покрова, и без одеяния на стуже;

7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,

8 Под горными дождями мокнут, и не имея прибежища, обнимают скалу.

8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.

9 Одни отторгают сироту от сосцев, и гибель ведут на бедного.

9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.

10 Другие ходят наги, без одеяния, и голодные носят снопы,

10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.

11 Между стенами их делают масло оливковое, топчут точила и жаждут.

11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!

12 Слышны стоны людей из города, и душа убиваемых вопиет, и Бог не смотрит на моление.

12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.

13 Иные составляют число врагов света {описавши жизнь злодеев, совершающих злодеяния среди белого дня, Иов переходит к изображению тех, которые злодействуют только ночью}, не знают путей Его, и не пребывают на стезях Его.

13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.

14 Перед светом встает убийца, умерщвляет бедного и нищего, и ночью бывает вором.

14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.

15 И око прелюбодея ждет сумерков, говоря: `ничей глаз не увидит меня`, и полагает на лице покрывало.

15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“ і засло́ну кладе на обличчя.

16 В темноте вламываются в дома, днем запечатывают себя, не знают света.

16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,

17 Ибо им все одно, утро, смертная тень {утром конец их злодеяниям}; ибо с ужасами тени смертной знакомы.

17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.

18 Легок такой на поверхности воды; проклят участок его на земле; недостоин он и взглянуть на путь виноградных садов. {т.е. они никогда не ведут счастливой жизни племен земледельческих и оседлых, оставивших кочевую жизнь.}

18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.

19 Сухая земля и жары поглощают воды снежные... Преисподняя грешникам!

19 Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників!

20 Пусть бы забыла его утроба матери; пусть бы сосал его червь; перестали бы и вспоминать об нем, и сокрушилось бы, как дерево, беззаконие,

20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!

21 Он, который делает зло бездетной {не имеющей защиты в детях}, неплодной женщине, и не делает добра вдовице.

21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.

22 Но могучие пребывают долго в силе своей; восстают, когда и сами не верили, что будут живы.

22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!

23 Он дает ему все для безопасности, на что он опирается, хотя очи Его на пути их взирают.

23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:

24 Стоят высоко; вдруг и нет их; падают, как и все, заключаемые во гробы, и срезаются, как вершина колоса.

24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.

25 И не так ли теперь? кто обличит меня во лжи, и в ничто обратит речь мою?

25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“