CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Быт. 50
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Бытие

Глава 50

1 Иосиф пал на лице отца своего, и плакал над ним, и целовал его.

2 И повелел Иосиф рабам своим врачам, бальзамировать отца его; и врачи набальзамировали Израиля.

3 И исполнилось ему сорок дней. Ибо столько дней употребляется на бальзамирование. Египтяне оплакивали его семьдесят дней.

4 Когда же прошли дни плача по нем, тогда Иосиф обратился к придворным Фараона, и сказал: если я обрел благоволение в очах ваших, то доведите до слуха Фараонова сии слова:

5 Отец мой обязал меня клятвою, сказав: вот, я умираю; похорони меня во гробе моем, который я выкопал себе в земле Ханаанской. Итак, пойду я, похороню отца моего, и возвращусь.

6 Фараон отвечал: поди, похорони отца твоего, как он заклинал тебя.

7 И пошел Иосиф хоронить отца своего. С ним пошли все рабы Фараона, знатнейшие в доме его, и все знатнейшие в земле Египетской,

8 И весь дом Иосифов, и братья его, и дом отца его. Только детей своих, и мелкий и крупный скот свой оставили в земле Гесем.

9 С ним отправились также колесницы и всадники, так, что составился сонм весьма великий.

10 Дошедши до гумна Атадова за Иорданом, они сделали тут великий и весьма сильный плач; и оплакивал Иосиф отца своего семь дней.

11 Хананеи, жители земли той, видя плач на гумне Атадовом, говорили: какой великий плач у Египтян! От сего дано имя месту тому за Иорданом: Плач Египтян.

12 И исполнили сыновья Иакова над ним то, что он приказал им.

13 Сыновья его отнесли его в землю Ханаанскую, и похоронили его в пещере на поле Махпела, которую Авраам, вместе с полем, купил в собственность для погребания у Ефрона Хеттеянина, против Мамре.

14 Иосиф, похоронив отца своего, возвратился в Египет сам и братья его, и все ходившие с ним хоронить отца его.

15 Братья Иосифовы, видя, что отец их умер, сказали: что, если Иосиф возненавидит нас, и захочет отомстить нам за все зло, которое мы ему сделали?

16 Итак, они послали сказать Иосифу: отец твой пред смертью своею завещал, говоря:

17 Так скажите Иосифу: прости братьям твоим вину и грех их; ибо они сделали тебе зло. Итак, прости же рабам Бога отца твоего вину их. Иосиф плакал, когда ему говорили сие.

18 Пришли и сами братья его, и пали пред лицем его, и сказали: вот, мы рабы тебе.

19 Иосиф отвечал: не бойтесь; ибо я боюсь Бога.

20 Вы умышляли против меня зло; но Бог обратил в добро, чтобы сделать то, что теперь есть, и сохранить жизнь великому числу людей.

21 Итак, не бойтесь. Я буду питать вас и детей ваших. И успокоил их, и говорил по сердцу их.

22 И жил Иосиф в Египте сам и дом отца его; и жил сто десять лет.

23 И видел Иосиф детей у Эфрема до третьего рода, также и сыновья Махира, сына Манассиина, родились на коленах у Иосифа.

24 И сказал Иосиф братьям своим: я умираю; но Бог верно посетит вас и выведет вас в землю, которую Он с клятвою обещал Аврааму, Исааку и Иакову.

25 И заклинал Иосиф сынов Израилевых, говоря: верно, Бог посетит вас; тогда вынесите отсюда кости мои.

26 И умер Иосиф ста десяти лет. И набальзамировали его, и положили в ковчег в Египте.

Буття

Розділ 50

1 І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.

2 І звелів Йо́сип рабам своїм лікарям забальзамува́ти батька його. І забальзамува́ли ці лікарі Ізраїля.

3 І спо́внилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамува́ння. І оплакував його Єгипет сімдеся́т день.

4 А як минули дні опла́кування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: „Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:

5 „Батько мій заприсяг був мене, говорячи: „Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, — там поховаєш мене“. А тепер нехай я піду́, і похова́ю батька свого, та й верну́ся“.

6 І сказав фараон: „Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе“.

7 І пішов Йо́сип поховати ба́тька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші́ єгипетського кра́ю,

8 і ввесь дім Йо́сипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоста́вили в кра́їні Ґошен.

9 І вирушили з ним також колесни́ці та комо́нники. І був табір їх дуже великий.

10 І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йорда́ну, і плакали там великим та дуже ревним плаче́м... І він учинив ба́тькові своєму семиденну жало́бу.

11 І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жало́бу в Ґорен-Атаді, та й сказали: „То сильна жало́ба для Єгипту!“ Тому то кликнули ім'я́ його Авел-Міцраїм, що на тім боці Йордану.

12 І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.

13 І поне́сли його сини його до ханаанського Кра́ю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраа́м на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре́.

14 А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.

15 І побачили Йо́сипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: „А що́ як знена́видить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були́ заподіяли?“

16 І переказали вони Йосипові, говорячи: „Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:

17 Отак скажіть Йосипові: Прошу́, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були́ заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!“ І заплакав Йо́сип, як вони говорили до нього...

18 І пішли також бра́ття його, і впали перед лицем його, та й сказали: „Ось ми тобі за рабів!“

19 А Йо́сип промовив до них: „Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?

20 Ви заду́мували були́ на мене зло, та Бог заду́мав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, — щоб заховати при житті великий наро́д!

21 А тепер не лякайтеся, — я бу́ду утримувати вас та дітей ваших!“ І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.

22 І осівся Йо́сип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.

23 І побачив Йо́сип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.

24 І сказав Йо́сип до братів своїх: „Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Кра́ю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову“.

25 І Йо́сип заприсяг Ізра́їлевих синів, гово́рячи: „Конче згадає Бог вас, а ви ви́несете звідси кості мої!“

26 І впоко́ївся Йо́сип у віці ста й десяти літ. І забальзамува́ли його, і він був покладений у труну в Єгипті.

Бытие

Глава 50

Буття

Розділ 50

1 Иосиф пал на лице отца своего, и плакал над ним, и целовал его.

1 І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.

2 И повелел Иосиф рабам своим врачам, бальзамировать отца его; и врачи набальзамировали Израиля.

2 І звелів Йо́сип рабам своїм лікарям забальзамува́ти батька його. І забальзамува́ли ці лікарі Ізраїля.

3 И исполнилось ему сорок дней. Ибо столько дней употребляется на бальзамирование. Египтяне оплакивали его семьдесят дней.

3 І спо́внилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамува́ння. І оплакував його Єгипет сімдеся́т день.

4 Когда же прошли дни плача по нем, тогда Иосиф обратился к придворным Фараона, и сказал: если я обрел благоволение в очах ваших, то доведите до слуха Фараонова сии слова:

4 А як минули дні опла́кування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: „Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:

5 Отец мой обязал меня клятвою, сказав: вот, я умираю; похорони меня во гробе моем, который я выкопал себе в земле Ханаанской. Итак, пойду я, похороню отца моего, и возвращусь.

5 „Батько мій заприсяг був мене, говорячи: „Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, — там поховаєш мене“. А тепер нехай я піду́, і похова́ю батька свого, та й верну́ся“.

6 Фараон отвечал: поди, похорони отца твоего, как он заклинал тебя.

6 І сказав фараон: „Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе“.

7 И пошел Иосиф хоронить отца своего. С ним пошли все рабы Фараона, знатнейшие в доме его, и все знатнейшие в земле Египетской,

7 І пішов Йо́сип поховати ба́тька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші́ єгипетського кра́ю,

8 И весь дом Иосифов, и братья его, и дом отца его. Только детей своих, и мелкий и крупный скот свой оставили в земле Гесем.

8 і ввесь дім Йо́сипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоста́вили в кра́їні Ґошен.

9 С ним отправились также колесницы и всадники, так, что составился сонм весьма великий.

9 І вирушили з ним також колесни́ці та комо́нники. І був табір їх дуже великий.

10 Дошедши до гумна Атадова за Иорданом, они сделали тут великий и весьма сильный плач; и оплакивал Иосиф отца своего семь дней.

10 І прийшли вони до Ґорен-Атаду, що по другім боці Йорда́ну, і плакали там великим та дуже ревним плаче́м... І він учинив ба́тькові своєму семиденну жало́бу.

11 Хананеи, жители земли той, видя плач на гумне Атадовом, говорили: какой великий плач у Египтян! От сего дано имя месту тому за Иорданом: Плач Египтян.

11 І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жало́бу в Ґорен-Атаді, та й сказали: „То сильна жало́ба для Єгипту!“ Тому то кликнули ім'я́ його Авел-Міцраїм, що на тім боці Йордану.

12 И исполнили сыновья Иакова над ним то, что он приказал им.

12 І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.

13 Сыновья его отнесли его в землю Ханаанскую, и похоронили его в пещере на поле Махпела, которую Авраам, вместе с полем, купил в собственность для погребания у Ефрона Хеттеянина, против Мамре.

13 І поне́сли його сини його до ханаанського Кра́ю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраа́м на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре́.

14 Иосиф, похоронив отца своего, возвратился в Египет сам и братья его, и все ходившие с ним хоронить отца его.

14 А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.

15 Братья Иосифовы, видя, что отец их умер, сказали: что, если Иосиф возненавидит нас, и захочет отомстить нам за все зло, которое мы ему сделали?

15 І побачили Йо́сипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: „А що́ як знена́видить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були́ заподіяли?“

16 Итак, они послали сказать Иосифу: отец твой пред смертью своею завещал, говоря:

16 І переказали вони Йосипові, говорячи: „Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:

17 Так скажите Иосифу: прости братьям твоим вину и грех их; ибо они сделали тебе зло. Итак, прости же рабам Бога отца твоего вину их. Иосиф плакал, когда ему говорили сие.

17 Отак скажіть Йосипові: Прошу́, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були́ заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!“ І заплакав Йо́сип, як вони говорили до нього...

18 Пришли и сами братья его, и пали пред лицем его, и сказали: вот, мы рабы тебе.

18 І пішли також бра́ття його, і впали перед лицем його, та й сказали: „Ось ми тобі за рабів!“

19 Иосиф отвечал: не бойтесь; ибо я боюсь Бога.

19 А Йо́сип промовив до них: „Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?

20 Вы умышляли против меня зло; но Бог обратил в добро, чтобы сделать то, что теперь есть, и сохранить жизнь великому числу людей.

20 Ви заду́мували були́ на мене зло, та Бог заду́мав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, — щоб заховати при житті великий наро́д!

21 Итак, не бойтесь. Я буду питать вас и детей ваших. И успокоил их, и говорил по сердцу их.

21 А тепер не лякайтеся, — я бу́ду утримувати вас та дітей ваших!“ І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.

22 И жил Иосиф в Египте сам и дом отца его; и жил сто десять лет.

22 І осівся Йо́сип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.

23 И видел Иосиф детей у Эфрема до третьего рода, также и сыновья Махира, сына Манассиина, родились на коленах у Иосифа.

23 І побачив Йо́сип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.

24 И сказал Иосиф братьям своим: я умираю; но Бог верно посетит вас и выведет вас в землю, которую Он с клятвою обещал Аврааму, Исааку и Иакову.

24 І сказав Йо́сип до братів своїх: „Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Кра́ю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову“.

25 И заклинал Иосиф сынов Израилевых, говоря: верно, Бог посетит вас; тогда вынесите отсюда кости мои.

25 І Йо́сип заприсяг Ізра́їлевих синів, гово́рячи: „Конче згадає Бог вас, а ви ви́несете звідси кості мої!“

26 И умер Иосиф ста десяти лет. И набальзамировали его, и положили в ковчег в Египте.

26 І впоко́ївся Йо́сип у віці ста й десяти літ. І забальзамува́ли його, і він був покладений у труну в Єгипті.