Бытие

Глава 31

1 И услышал Иаков слова сынов Лавановых, которые говорили: Иаков завладел всем, что было у отца нашего, и из имения отца нашего составил все богатство сие.

2 Иаков увидел, что и Лаван уже не так смотрит на него, как вчера и третьего дня.

3 И сказал Иегова Иакову: возвратись в землю отцев твоих, и на родину твою; и Я буду с тобою.

4 Тогда Иаков, послав, призвал Рахиль и Лию в поле, к стаду мелкого скота своего;

5 И сказал им: я вижу, что отец ваш смотрит на меня не так, как вчера и третьего дня. Но Бог отца моего со мною.

6 Вы сами знаете, что я всеми силами работал отцу вашему.

7 А отец ваш обманул меня, и раз десять переменял награду мою. Но Бог не попустил ему сделать мне зло.

8 Скажет ли он, что скот, который с крапинами, будет тебе в награду; скот рождается все с крапинами. Скажет ли: пестрый будет тебе в награду; скот рождается все пестрый.

9 И отнял Бог скот у отца вашего, и отдал мне.

10 Однажды в такое время, когда скот зачинает, я взглянул, и увидел во сне козлов пестрых, с крапинами и пятнами, скачущих на скот.

11 Ангел Божий сказал мне во сне: Иаков! Я отвечал: вот я,

12 Он сказал: возведи очи твои, и посмотри; все козлы, скачущие на скотин, суть пестрые, с крапинами и с пятнами; ибо Я вижу все, что Лаван делает с тобою.

13 Я Бог Вефиля, где ты возлил елей на памятник, и где ты дал Мне обет. Теперь встань, пойди из земли сей, и возвратись в землю рождения твоего.

14 Рахиль и Лия сказали ему в ответ: есть ли уже нам доля, или наследство в доме отца нашего?

15 Не за чужих ли он нас почитает? Ибо он продал нас, и серебро наше съел.

16 Все богатство, которое Бог отнял у отца нашего, есть наше и детей наших. Итак, делай все, что Бог повелел тебе.

17 Тогда Иаков встал, и посадил детей своих и жен своих на верблюдов;

18 И взял с собою весь скот свой, и все богатство свое, которое приобрел, скот собственный его, который он приобрел в Месопотамии, и пошел к Исааку, отцу своему, в землю Ханаанскую.

19 И как Лаван пошел стричь скот свой, то Рахиль украла идолов, которые были у отца ее.

20 И Иаков укрылся от проницания Лавана Арамеянина, поелику не дал ему знать, что удаляется.

21 И ушел со всем, что у него было; и встав, перешел реку, и пошел прямо к горе Галаад.

22 На третий день сказали Лавану, что Иаков ушел.

23 Посему он взял с собою сродников своих, и гнался за ним семь дней, и догнал его на горе Галаад.

24 Но Бог пришел к Лавану Арамеянину ночью во сне, и сказал ему: берегись, не говори вопреки Иакову ни худого, ни доброго.

25 Итак, когда Лаван догнал Иакова, и когда Иаков поставил шатер свой на горе, а также и Лаван расположился с сродниками своими на горе Галаад,

26 Тогда Лаван сказал Иакову: что ты сделал? для чего ты укрылся от меня, и увел дочерей моих, как будто взятых в плен оружием?

27 Зачем ты убежал тайно, и укрылся от меня, и не сказал мне? Я отпустил бы тебя с веселием и с песнями, с тимпаном и с гуслями.

28 Ты не позволил мне даже поцеловать внуков моих и дочерей моих! Это неблагоразумно ты сделал.

29 Есть в руке моей сила, сделать вам зло, но Бог отца вашего вчера говорил ко мне, и сказал: берегись, не говори вопреки Иакову ни худого, ни доброго.

30 Но пусть бы ты ушел, потому что ты нетерпеливо захотел быть в доме отца твоего: зачем ты украл богов моих?

31 Иаков сказал в ответ Лавану: я ушел потому, что боялся; ибо я сказал сам в себе: не отнял бы ты у меня дочерей своих.

32 Богов же твоих если у кого найдешь, тот да не будет жив. При сродниках наших узнавай свое в том, что есть у меня, и бери себе. А того не знал Иаков, что Рахиль украла их.

33 Итак Лаван ходил в шатер Иакова, и в шатер Лии, и в шатер двух рабынь, и не нашел ничего. И вышедши из шатра Лии, вошел в шатер Рахили.

34 Рахиль же взяла идолов и положила их под верблюжье седло, и села на них. И обыскал Лаван весь шатер, но не нашел.

35 Она же сказала отцу своему: да не прогневается господин мой, видя, что я не могу встать пред тобою; ибо у меня обыкновенное женское. Таким образом он искал, но не нашел идолов.

36 Тогда Иаков осердился, и вступил в спор с Лаваном. И начал Иаков говорить, и сказал Лавану: какая вина моя, какой грех мой, что ты преследуешь меня?

37 Ты осмотрел у меня все вещи, что нашел ты из всех вещей твоего дома? Покажи здесь перед сродниками твоими, и перед сродниками моими; пусть они рассудят обоих нас.

38 Двадцать лет я жил у тебя; овцы твои и козы твои не выкидывали; овнов стада твоего я не ел.

39 Растерзанного зверем я не носил тебе; это была моя беда; ты с меня взыскивал, днем ли что пропало, ночью ли пропало.

40 Я томился днем от жара, а ночью от стужи; и сон убегал от глаз моих.

41 Таковы мои двадцать лет в доме твоем. Я работал тебе четырнадцать лет за двух дочерей твоих, и шесть лет за скот твой; а ты десять раз переменял награду мою.

42 Если бы не был со мною Бог отца моего, Бог Авраама и страх Исаака, ты бы теперь отпустил меня ни с чем. Бог увидел бедствие мое, и труд рук моих; и вступился за меня вчера.

43 Лаван сказал в ответ: дочери - дочери мои; дети - дети мои; скот - скот мой; все, что ты видишь, это мое; но что мне делать теперь с дочерьми моими и с детьми их, которые рождены ими?

44 Итак, сделаем теперь завет, ты и я; и это будет свидетельством между мною и тобою.

45 И взял Иаков камень, и поставил его в памятник.

46 И сказал Иаков сродникам своим: наберите камней. Они набрали камней, и сделали холм; и ели там на холме.

47 И назвал его Лаван: Иегар-Сагадуфа; а Иаков назвал его Галаадом.

48 И сказал Лаван: этот холм свидетель между мною и тобою сего дня; посему и наречено ему имя: Галаад,

49 Также: Массифа, от того, что Лаван сказал: да надзирает Иегова надо мною и над тобою, когда мы скроемся друг от друга.

50 Если ты будешь худо поступать с дочерями моими, или если возьмешь жен, сверх дочерей моих, то смотри, человека нет между нами, Бог - свидетель между мною и между тобою.

51 И еще сказал Лаван Иакову: вот холм сей, и вот памятник сей, который я поставил между мною и тобою.

52 Этот холм свидетель, и этот памятник свидетель, что ни я не перейду к тебе за этот холм, ни ты не перейдешь ко мне за этот холм и за этот памятник, со злым намерением.

53 Бог Авраамов и Бог Нахоров да судит нас, Бог отца их. Тогда Иаков поклялся страхом отца своего Исаака,

54 И заколол Иаков жертву на горе, и позвал сродников своих есть хлеба; и они ели хлеб, и ночевали на горе.

55 Встав поутру, Лаван поцеловал внуков своих и дочерей своих, и благословил их, потом пошел, и возвратился Лаван в свое место.

Буття

Розділ 31

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.

4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.

7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“

12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.

14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.

16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“

31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.

35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.

38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.

48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед

49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.

50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“

51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

55

Бытие

Глава 31

Буття

Розділ 31

1 И услышал Иаков слова сынов Лавановых, которые говорили: Иаков завладел всем, что было у отца нашего, и из имения отца нашего составил все богатство сие.

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.

2 Иаков увидел, что и Лаван уже не так смотрит на него, как вчера и третьего дня.

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

3 И сказал Иегова Иакову: возвратись в землю отцев твоих, и на родину твою; и Я буду с тобою.

3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.

4 Тогда Иаков, послав, призвал Рахиль и Лию в поле, к стаду мелкого скота своего;

4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

5 И сказал им: я вижу, что отец ваш смотрит на меня не так, как вчера и третьего дня. Но Бог отца моего со мною.

5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

6 Вы сами знаете, что я всеми силами работал отцу вашему.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.

7 А отец ваш обманул меня, и раз десять переменял награду мою. Но Бог не попустил ему сделать мне зло.

7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

8 Скажет ли он, что скот, который с крапинами, будет тебе в награду; скот рождается все с крапинами. Скажет ли: пестрый будет тебе в награду; скот рождается все пестрый.

8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

9 И отнял Бог скот у отца вашего, и отдал мне.

9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

10 Однажды в такое время, когда скот зачинает, я взглянул, и увидел во сне козлов пестрых, с крапинами и пятнами, скачущих на скот.

10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

11 Ангел Божий сказал мне во сне: Иаков! Я отвечал: вот я,

11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“

12 Он сказал: возведи очи твои, и посмотри; все козлы, скачущие на скотин, суть пестрые, с крапинами и с пятнами; ибо Я вижу все, что Лаван делает с тобою.

12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

13 Я Бог Вефиля, где ты возлил елей на памятник, и где ты дал Мне обет. Теперь встань, пойди из земли сей, и возвратись в землю рождения твоего.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.

14 Рахиль и Лия сказали ему в ответ: есть ли уже нам доля, или наследство в доме отца нашего?

14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

15 Не за чужих ли он нас почитает? Ибо он продал нас, и серебро наше съел.

15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.

16 Все богатство, которое Бог отнял у отца нашего, есть наше и детей наших. Итак, делай все, что Бог повелел тебе.

16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.

17 Тогда Иаков встал, и посадил детей своих и жен своих на верблюдов;

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

18 И взял с собою весь скот свой, и все богатство свое, которое приобрел, скот собственный его, который он приобрел в Месопотамии, и пошел к Исааку, отцу своему, в землю Ханаанскую.

18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

19 И как Лаван пошел стричь скот свой, то Рахиль украла идолов, которые были у отца ее.

19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

20 И Иаков укрылся от проницания Лавана Арамеянина, поелику не дал ему знать, что удаляется.

20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

21 И ушел со всем, что у него было; и встав, перешел реку, и пошел прямо к горе Галаад.

21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

22 На третий день сказали Лавану, что Иаков ушел.

22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

23 Посему он взял с собою сродников своих, и гнался за ним семь дней, и догнал его на горе Галаад.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

24 Но Бог пришел к Лавану Арамеянину ночью во сне, и сказал ему: берегись, не говори вопреки Иакову ни худого, ни доброго.

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

25 Итак, когда Лаван догнал Иакова, и когда Иаков поставил шатер свой на горе, а также и Лаван расположился с сродниками своими на горе Галаад,

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

26 Тогда Лаван сказал Иакову: что ты сделал? для чего ты укрылся от меня, и увел дочерей моих, как будто взятых в плен оружием?

26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

27 Зачем ты убежал тайно, и укрылся от меня, и не сказал мне? Я отпустил бы тебя с веселием и с песнями, с тимпаном и с гуслями.

27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

28 Ты не позволил мне даже поцеловать внуков моих и дочерей моих! Это неблагоразумно ты сделал.

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

29 Есть в руке моей сила, сделать вам зло, но Бог отца вашего вчера говорил ко мне, и сказал: берегись, не говори вопреки Иакову ни худого, ни доброго.

29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

30 Но пусть бы ты ушел, потому что ты нетерпеливо захотел быть в доме отца твоего: зачем ты украл богов моих?

30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“

31 Иаков сказал в ответ Лавану: я ушел потому, что боялся; ибо я сказал сам в себе: не отнял бы ты у меня дочерей своих.

31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

32 Богов же твоих если у кого найдешь, тот да не будет жив. При сродниках наших узнавай свое в том, что есть у меня, и бери себе. А того не знал Иаков, что Рахиль украла их.

32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

33 Итак Лаван ходил в шатер Иакова, и в шатер Лии, и в шатер двух рабынь, и не нашел ничего. И вышедши из шатра Лии, вошел в шатер Рахили.

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

34 Рахиль же взяла идолов и положила их под верблюжье седло, и села на них. И обыскал Лаван весь шатер, но не нашел.

34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.

35 Она же сказала отцу своему: да не прогневается господин мой, видя, что я не могу встать пред тобою; ибо у меня обыкновенное женское. Таким образом он искал, но не нашел идолов.

35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.

36 Тогда Иаков осердился, и вступил в спор с Лаваном. И начал Иаков говорить, и сказал Лавану: какая вина моя, какой грех мой, что ты преследуешь меня?

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

37 Ты осмотрел у меня все вещи, что нашел ты из всех вещей твоего дома? Покажи здесь перед сродниками твоими, и перед сродниками моими; пусть они рассудят обоих нас.

37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.

38 Двадцать лет я жил у тебя; овцы твои и козы твои не выкидывали; овнов стада твоего я не ел.

38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

39 Растерзанного зверем я не носил тебе; это была моя беда; ты с меня взыскивал, днем ли что пропало, ночью ли пропало.

39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.

40 Я томился днем от жара, а ночью от стужи; и сон убегал от глаз моих.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

41 Таковы мои двадцать лет в доме твоем. Я работал тебе четырнадцать лет за двух дочерей твоих, и шесть лет за скот твой; а ты десять раз переменял награду мою.

41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

42 Если бы не был со мною Бог отца моего, Бог Авраама и страх Исаака, ты бы теперь отпустил меня ни с чем. Бог увидел бедствие мое, и труд рук моих; и вступился за меня вчера.

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.

43 Лаван сказал в ответ: дочери - дочери мои; дети - дети мои; скот - скот мой; все, что ты видишь, это мое; но что мне делать теперь с дочерьми моими и с детьми их, которые рождены ими?

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

44 Итак, сделаем теперь завет, ты и я; и это будет свидетельством между мною и тобою.

44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.

45 И взял Иаков камень, и поставил его в памятник.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

46 И сказал Иаков сродникам своим: наберите камней. Они набрали камней, и сделали холм; и ели там на холме.

46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

47 И назвал его Лаван: Иегар-Сагадуфа; а Иаков назвал его Галаадом.

47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.

48 И сказал Лаван: этот холм свидетель между мною и тобою сего дня; посему и наречено ему имя: Галаад,

48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед

49 Также: Массифа, от того, что Лаван сказал: да надзирает Иегова надо мною и над тобою, когда мы скроемся друг от друга.

49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.

50 Если ты будешь худо поступать с дочерями моими, или если возьмешь жен, сверх дочерей моих, то смотри, человека нет между нами, Бог - свидетель между мною и между тобою.

50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“

51 И еще сказал Лаван Иакову: вот холм сей, и вот памятник сей, который я поставил между мною и тобою.

51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

52 Этот холм свидетель, и этот памятник свидетель, что ни я не перейду к тебе за этот холм, ни ты не перейдешь ко мне за этот холм и за этот памятник, со злым намерением.

52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

53 Бог Авраамов и Бог Нахоров да судит нас, Бог отца их. Тогда Иаков поклялся страхом отца своего Исаака,

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

54 И заколол Иаков жертву на горе, и позвал сродников своих есть хлеба; и они ели хлеб, и ночевали на горе.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

55 Встав поутру, Лаван поцеловал внуков своих и дочерей своих, и благословил их, потом пошел, и возвратился Лаван в свое место.

55