УзайрГлава 3 |
1 |
2 И Иешуа, сын Иехоцадака, вместе со своими собратьями священнослужителями, Зоровавелем, сыном Шеалтиила, и его собратьями начал строить жертвенник Бога Исраила, чтобы приносить на нём всесожжения, как предписано в Законе пророка Мусы. |
3 Несмотря на то что они боялись народов, которые были вокруг них, они построили жертвенник на прежнем основании и приносили на нём всесожжения Вечному – и утренние, и вечерние жертвы. |
4 Затем они отпраздновали, как предписано, праздник Шалашей с указанным количеством всесожжений, установленных для каждого дня. |
5 После этого они принесли ежедневные всесожжения, жертвы на Новолуние, и жертвы на все праздники, посвящённые Вечному, и пожертвования от каждого, кто добровольно жертвовал Вечному. |
6 В первый день седьмого месяца они начали приносить Вечному всесожжения, хотя основания храма Вечного ещё не были заложены. |
7 |
8 Во второй месяц второго года после того, как они пришли к дому Всевышнего в Иерусалиме (в середине весны 536 г. до н. э.), Зоровавель, сын Шеалтиила, Иешуа, сын Иехоцадака, и все остальные их соплеменники (священнослужители, левиты и все, кто вернулся в Иерусалим из плена) приступили к работе, назначив левитов от двадцати лет и старше следить за строительством дома Вечного. |
9 Иешуа со своими сыновьями и братьями, и Кадмиил со своими сыновьями (потомками Годавии ), и сыновья Хенадада со своими сыновьями и братьями – все левиты – вместе начали следить за строительством дома Всевышнего. |
10 Когда строители заложили основание храма Вечного, священнослужители в своих облачениях и с трубами и левиты (сыновья Асафа) с тарелками заняли свои места, чтобы восславить Вечного по наставлениям Давуда, царя Исраила. |
11 Они пели попеременно, возвеличивая и благодаря Вечного: |
12 Но многие из старых священнослужителей, левитов и глав семейств, видевших прежний храм, глядя, как закладывается основание этого храма громко плакали, а многие кричали от радости. |
13 Крики радости нельзя было отличить от плача – так шумел народ. И шум был слышен далеко. |
ЕздраРозділ 3 |
1 |
2 І встав Ісус, син Йоцадаків, та брати його священики, і Зоровавель, син Шеалтіїлів, та брати його, і збудува́ли же́ртівника Бога Ізраїля, щоб прино́сити на ньому цілопа́лення, як написано в Зако́ні Мойсея, Божого чоловіка. |
3 І поставили міцно же́ртівника на його основі, бо були вони в страху́ від наро́дів краї́в, і прино́сили на ньо́му цілопа́лення для Господа, цілопа́лення на ра́нок та на вечір. |
4 І справили свято Ку́чок, як написано, і щоденні цілопа́лення в кількості за постановою щодо жертов на кожен день, |
5 а по то́му — цілопа́лення стале, і на молодики́, і на всі присвячені Господе́ві свята, і для кожного, хто жертвує добровільну жертву для Господа. |
6 Від першого дня сьомого місяця зачали́ прино́сити цілопа́лення для Господа. А під Господній храм не були ще покладені основи. |
7 І дали́ срібла каменяра́м та те́слям, і їжі, і питва́ та оливи, сидонянам та тирянам, щоб достача́ли ке́дрові дере́ва з Ливану до Яфського моря за до́зволом їм Кіра, царя перського. |
8 А другого року по своєму прихо́ді до Божого дому до Єрусалиму, дру́гого місяця, почали́ робити Зоровавель, син Шеалтіїлів, і Ісус, син Йоцадаків, і решта їхніх братів, священики та Левити, і всі, хто поприхо́див з неволі в Єрусалим, а Левитів від віку двадцяти років і вище поставили керува́ти над працею Господнього дому. |
9 І став Ісус, сини його та брати його, Кадміїл та сини його, сини Юдині, як один чоловік, на до́гляд над робітника́ми праці в Божому домі, сини Хенададові, сини їх та їхні брати, Левити. |
10 А коли клали осно́ву Господнього храму, то поставили облаче́нних священиків із су́рмами, а Левитів, Асафових синів, із цимба́лами, щоб сла́вити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя. |
11 І відповіли вони хвало́ю та подякою Господе́ві, — „Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя“ на Ізраїля. А ввесь народ викли́кував гучни́м по́кликом, сла́влячи Господа за основу Господнього дому! |
12 А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів ба́тьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснува́нні його, того храму, своїми очи́ма, плакали ре́вним голосом, а багато-хто покли́кували підне́сеним голосом у радості. |
13 І не міг наро́д розпізнати голосу по́клику радости від голосу плачу́ народу, бо наро́д сильно викли́кував, а голос був чутий аж далеко. |
УзайрГлава 3 |
ЕздраРозділ 3 |
1 |
1 |
2 И Иешуа, сын Иехоцадака, вместе со своими собратьями священнослужителями, Зоровавелем, сыном Шеалтиила, и его собратьями начал строить жертвенник Бога Исраила, чтобы приносить на нём всесожжения, как предписано в Законе пророка Мусы. |
2 І встав Ісус, син Йоцадаків, та брати його священики, і Зоровавель, син Шеалтіїлів, та брати його, і збудува́ли же́ртівника Бога Ізраїля, щоб прино́сити на ньому цілопа́лення, як написано в Зако́ні Мойсея, Божого чоловіка. |
3 Несмотря на то что они боялись народов, которые были вокруг них, они построили жертвенник на прежнем основании и приносили на нём всесожжения Вечному – и утренние, и вечерние жертвы. |
3 І поставили міцно же́ртівника на його основі, бо були вони в страху́ від наро́дів краї́в, і прино́сили на ньо́му цілопа́лення для Господа, цілопа́лення на ра́нок та на вечір. |
4 Затем они отпраздновали, как предписано, праздник Шалашей с указанным количеством всесожжений, установленных для каждого дня. |
4 І справили свято Ку́чок, як написано, і щоденні цілопа́лення в кількості за постановою щодо жертов на кожен день, |
5 После этого они принесли ежедневные всесожжения, жертвы на Новолуние, и жертвы на все праздники, посвящённые Вечному, и пожертвования от каждого, кто добровольно жертвовал Вечному. |
5 а по то́му — цілопа́лення стале, і на молодики́, і на всі присвячені Господе́ві свята, і для кожного, хто жертвує добровільну жертву для Господа. |
6 В первый день седьмого месяца они начали приносить Вечному всесожжения, хотя основания храма Вечного ещё не были заложены. |
6 Від першого дня сьомого місяця зачали́ прино́сити цілопа́лення для Господа. А під Господній храм не були ще покладені основи. |
7 |
7 І дали́ срібла каменяра́м та те́слям, і їжі, і питва́ та оливи, сидонянам та тирянам, щоб достача́ли ке́дрові дере́ва з Ливану до Яфського моря за до́зволом їм Кіра, царя перського. |
8 Во второй месяц второго года после того, как они пришли к дому Всевышнего в Иерусалиме (в середине весны 536 г. до н. э.), Зоровавель, сын Шеалтиила, Иешуа, сын Иехоцадака, и все остальные их соплеменники (священнослужители, левиты и все, кто вернулся в Иерусалим из плена) приступили к работе, назначив левитов от двадцати лет и старше следить за строительством дома Вечного. |
8 А другого року по своєму прихо́ді до Божого дому до Єрусалиму, дру́гого місяця, почали́ робити Зоровавель, син Шеалтіїлів, і Ісус, син Йоцадаків, і решта їхніх братів, священики та Левити, і всі, хто поприхо́див з неволі в Єрусалим, а Левитів від віку двадцяти років і вище поставили керува́ти над працею Господнього дому. |
9 Иешуа со своими сыновьями и братьями, и Кадмиил со своими сыновьями (потомками Годавии ), и сыновья Хенадада со своими сыновьями и братьями – все левиты – вместе начали следить за строительством дома Всевышнего. |
9 І став Ісус, сини його та брати його, Кадміїл та сини його, сини Юдині, як один чоловік, на до́гляд над робітника́ми праці в Божому домі, сини Хенададові, сини їх та їхні брати, Левити. |
10 Когда строители заложили основание храма Вечного, священнослужители в своих облачениях и с трубами и левиты (сыновья Асафа) с тарелками заняли свои места, чтобы восславить Вечного по наставлениям Давуда, царя Исраила. |
10 А коли клали осно́ву Господнього храму, то поставили облаче́нних священиків із су́рмами, а Левитів, Асафових синів, із цимба́лами, щоб сла́вити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя. |
11 Они пели попеременно, возвеличивая и благодаря Вечного: |
11 І відповіли вони хвало́ю та подякою Господе́ві, — „Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя“ на Ізраїля. А ввесь народ викли́кував гучни́м по́кликом, сла́влячи Господа за основу Господнього дому! |
12 Но многие из старых священнослужителей, левитов и глав семейств, видевших прежний храм, глядя, как закладывается основание этого храма громко плакали, а многие кричали от радости. |
12 А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів ба́тьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснува́нні його, того храму, своїми очи́ма, плакали ре́вним голосом, а багато-хто покли́кували підне́сеним голосом у радості. |
13 Крики радости нельзя было отличить от плача – так шумел народ. И шум был слышен далеко. |
13 І не міг наро́д розпізнати голосу по́клику радости від голосу плачу́ народу, бо наро́д сильно викли́кував, а голос був чутий аж далеко. |