Книга Экклезиаста, или ПроповедникаГлава 8 |
|
1 |
|
2 |
|
3 От лица царева уйти не спеши, но и дел дурных не отстаивай. Ибо что царь захочет, то и сделает. |
|
4 Слово царское властью обладает, и кто возразит царю: „Что ты творишь“? |
|
5 Кто заповедь соблюдает — тому царь не причинит зла, сердце мудрого знает и сроки, и порядок. |
|
6 У всего есть свой срок и свой порядок, однако выпадают на долю человека и тяжкие бедствия. |
|
7 Да и не знает человек, что будет впереди. И кто о будущем ему возвестит? |
|
8 И не властен человек над ветром, не может его удержать, не властен он и над временем собственной смерти, отпуска нет на войне, и не спасется злодей злодейством своим. |
|
9 |
|
10 Но повидал я и другое: погребают люди злодея и расходятся от места погребения, и забывает город о его злодействах… И это тщета. |
|
11 Где не спешат карать злодеянья, там и тягою к злодеяньям наполняются людские сердца. |
|
12 По сто раз творит грешник злые дела, и всё же продлевается его жизнь. Но знаю я: благо будет тем, кто благоговеет пред Богом, в благоговенье пред Ним пребывает. |
|
13 И не будет блага злодею, и недолговечен он, словно тень, потому что нет в нем благоговенья перед Богом. |
|
14 |
|
15 И воспел я хвалу веселью, ибо нет ничего лучшего для человека под солнцем, как есть, пить да веселиться… Пусть сопровождает это труды человека во все отпущенные ему Богом дни под солнцем. |
|
16 |
|
17 И видел я все дела Божьи, только вот не постичь человеку всего того, что творится под солнцем, сколько б ни старался он. И как не хвались мудрый всеми познаниями своими — всего не постичь! |
ЕкклезiястРозділ 8 |
|
1 |
|
2 Я раджу: Наказа царсько́го виконуй, і то ради прися́ги перед Богом. |
|
3 Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить, |
|
4 бо слово царе́ве — то вла́да, і хто йому скаже: „Що́ робиш?“ |
|
5 Хто виконує заповідь, той не пізна́є нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право. |
|
6 Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо люди́ни числе́нне на ній, |
|
7 бо не знає, що буде, і я́к саме буде, хто їй розпові́сть? |
|
8 Немає люди́ни, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і вла́ди нема над днем смерти, і на війні нема зві́льнення, і пана свого́ не врятує безбожність. |
|
9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала люди́на над люди́ною на лихо для неї. |
|
10 І я бачив безбожних похо́ваних, і до їхнього гро́бу прихо́дили, а ті, що чинили добро́, повики́дані з місця святого, і в місті забуті. Марно́та й оце! |
|
11 Що скоро не чиниться при́суд за вчинок лихий, тому́ серце лю́дських синів повне ними, щоб чинити лихе́. |
|
12 Хоч сто раз чинить грішний лихе́, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що ти́м буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх! |
|
13 А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем стра́ху не має! |
|
14 Є марно́та, яка на землі ді́ється, — що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добрео спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марно́та й оце! |
|
15 І радість я похваляв: що немає люди́ні під сонцем добра́, хіба тільки щоб їсти, та пити та ті́шитися, і оце супрово́дить її в її праці за ча́су життя її, що під сонцем Бог дав був їй. |
|
16 Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить люди́на своїми очима, |
|
17 і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може люди́на збагнути чину, під сонцем учи́неного! Тому скільки люди́на не тру́диться, щоб дошукатись цього, то не зна́йде, і коли й мудрий скаже, що знає, — не зможе знайти! |
Книга Экклезиаста, или ПроповедникаГлава 8 |
ЕкклезiястРозділ 8 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Я раджу: Наказа царсько́го виконуй, і то ради прися́ги перед Богом. |
|
3 От лица царева уйти не спеши, но и дел дурных не отстаивай. Ибо что царь захочет, то и сделает. |
3 Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить, |
|
4 Слово царское властью обладает, и кто возразит царю: „Что ты творишь“? |
4 бо слово царе́ве — то вла́да, і хто йому скаже: „Що́ робиш?“ |
|
5 Кто заповедь соблюдает — тому царь не причинит зла, сердце мудрого знает и сроки, и порядок. |
5 Хто виконує заповідь, той не пізна́є нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право. |
|
6 У всего есть свой срок и свой порядок, однако выпадают на долю человека и тяжкие бедствия. |
6 Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо люди́ни числе́нне на ній, |
|
7 Да и не знает человек, что будет впереди. И кто о будущем ему возвестит? |
7 бо не знає, що буде, і я́к саме буде, хто їй розпові́сть? |
|
8 И не властен человек над ветром, не может его удержать, не властен он и над временем собственной смерти, отпуска нет на войне, и не спасется злодей злодейством своим. |
8 Немає люди́ни, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і вла́ди нема над днем смерти, і на війні нема зві́льнення, і пана свого́ не врятує безбожність. |
|
9 |
9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала люди́на над люди́ною на лихо для неї. |
|
10 Но повидал я и другое: погребают люди злодея и расходятся от места погребения, и забывает город о его злодействах… И это тщета. |
10 І я бачив безбожних похо́ваних, і до їхнього гро́бу прихо́дили, а ті, що чинили добро́, повики́дані з місця святого, і в місті забуті. Марно́та й оце! |
|
11 Где не спешат карать злодеянья, там и тягою к злодеяньям наполняются людские сердца. |
11 Що скоро не чиниться при́суд за вчинок лихий, тому́ серце лю́дських синів повне ними, щоб чинити лихе́. |
|
12 По сто раз творит грешник злые дела, и всё же продлевается его жизнь. Но знаю я: благо будет тем, кто благоговеет пред Богом, в благоговенье пред Ним пребывает. |
12 Хоч сто раз чинить грішний лихе́, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що ти́м буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх! |
|
13 И не будет блага злодею, и недолговечен он, словно тень, потому что нет в нем благоговенья перед Богом. |
13 А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем стра́ху не має! |
|
14 |
14 Є марно́та, яка на землі ді́ється, — що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добрео спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марно́та й оце! |
|
15 И воспел я хвалу веселью, ибо нет ничего лучшего для человека под солнцем, как есть, пить да веселиться… Пусть сопровождает это труды человека во все отпущенные ему Богом дни под солнцем. |
15 І радість я похваляв: що немає люди́ні під сонцем добра́, хіба тільки щоб їсти, та пити та ті́шитися, і оце супрово́дить її в її праці за ча́су життя її, що під сонцем Бог дав був їй. |
|
16 |
16 Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить люди́на своїми очима, |
|
17 И видел я все дела Божьи, только вот не постичь человеку всего того, что творится под солнцем, сколько б ни старался он. И как не хвались мудрый всеми познаниями своими — всего не постичь! |
17 і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може люди́на збагнути чину, під сонцем учи́неного! Тому скільки люди́на не тру́диться, щоб дошукатись цього, то не зна́йде, і коли й мудрий скаже, що знає, — не зможе знайти! |