Книга пророка Осии

Глава 7

1 только возьмусь Я за исцеление Израиля, как снова открывается беззаконие Ефрема и злодейство в Самарии; вся их жизнь построена на нечестии; воры вламываются в дома, грабят на дорогах разбойники.

2 И никто из них и думать не думает, что Я всякое злодеяние их замечаю. Погрязли они в своих грехах, и всё это всегда — на глазах Моих!

3 Нечестием своим они увеселяют царя и своей ложью — его князей.

4 Все они прелюбодеи, пылающие похотью, как печь, огонь в которой пекарю поддерживать не нужно, пока не взойдет тесто, им замешенное.

5 В праздничный день царя нашего князья его вином горячат себя, и он — рука об руку с насмешниками.

6 Они приближаются к нему, строя козни против него исподтишка; словно тлеющий огонь в печи, в сердцах их всю ночь злоба теплится, а утром вспыхивает огнем сильным.

7 И вот все они, раскаленные, как печь, в злости испепеляют вождей своих! Один за другим пали цари их, но никто из них ко Мне о помощи не воззвал!

8 Спутался Ефрем с язычниками, став заодно с ними, он — словно лепешка недопеченная!

9 Истощают теперь чужие его силу, он и не осознаёт того; старит его ранняя седина, а он и на это не обращает внимания.

10 И хотя гордыня Израиля глаза колет, не возвращаются израильтяне к ГОСПОДУ, Богу своему, и, что бы с ними ни происходило, не ищут Его.

11 Ефрем в неразумии своем голубю наивному уподобился: то египтян зовет, а то в Ассирию бежит за помощью.

12 Посему, когда пустятся посланники его в дорогу, Я на них сеть наброшу, посбиваю, как птиц небесных. Как только услышу, что они собрались вместе, накажу их ради их же пользы.

13 Горе им всем, от Меня отвернувшимся! Разорение ждет их, на Меня восставших! Как спасу их от гибели, если в их речах ложь обо Мне?

14 В их призывах ко Мне нет искренности, ведь со всеми их воплями на ложах своих, с порезами на теле, как то язычники делают, чтобы хлеб был и вино молодое, они лишь дальше уходят от Меня.

15 Я взрастил их и силы им дал, а они злое против Меня замыслили.

16 К Ваалу они взывают, не ко Мне, Всевышнему, потому и стали, как лук с тетивою ослабшей. Падут их князья, сраженные мечом за речи их вызывающие. Посмешищем станут они в Египте.

Осiя

Розділ 7

1 Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарі́ї, бо роблять вони неправдиве, і зло́дій прихо́дить, грабує на вулиці ба́нда.

2 І не ду́мають в серці своє́му, що Я пам'ятаю про все їхнє зло. тепер їхні вчинки ось їх оточи́ли і перед обличчям Моїм постава́ли.

3 Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обма́нами — зве́рхників.

4 Усі вони чинять пере́люб, мов піч, яку пе́кар розпа́лює, що напа́лювати перестає́, як тісто замісить та вкисне воно.

5 У святко́вий день нашого царя похворі́ли князі́ від жа́ру вина, і він простяг до насмі́шників руку свою.

6 Бо їхнє ну́тро, як піч, у них пала́є їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ра́нок горить, як палю́чий огонь.

7 Вони́ всі гаря́чі, як піч, і су́ддів своїх пожира́ють. Усі царі їхні попа́дали, між ними ніко́го нема, хто б кли́кав до Мене.

8 Змішався Єфрем із наро́дами, Єфрем став млинце́м, що печеться непереве́рнений.

9 Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й воло́сся посивіло в нього, а того́ він не знає.

10 І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не верта́ються, і не шукають Його у всім цім.

11 А Єфрем став, як голуб, — нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію.

12 Як пі́дуть вони, розтягну́ Свою сітку над ними, — стягну їх додолу, мов птаство небесне, — за злобою їхньою Я їх караю.

13 Горе їм, бо від Мене вони відійшли́, погу́ба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду.

14 І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ло́жах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене.

15 А Я їх картав, їхні раме́на зміцняв, а вони зло на Мене заду́мують.

16 Вони наверта́ються, та не до Всевишнього, стали, немов той обма́нливий лук. Упадуть від меча їхні князі́ за гордість свого язика́, — це їхня нару́га в єгипетськім кра́ї!

Книга пророка Осии

Глава 7

Осiя

Розділ 7

1 только возьмусь Я за исцеление Израиля, как снова открывается беззаконие Ефрема и злодейство в Самарии; вся их жизнь построена на нечестии; воры вламываются в дома, грабят на дорогах разбойники.

1 Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарі́ї, бо роблять вони неправдиве, і зло́дій прихо́дить, грабує на вулиці ба́нда.

2 И никто из них и думать не думает, что Я всякое злодеяние их замечаю. Погрязли они в своих грехах, и всё это всегда — на глазах Моих!

2 І не ду́мають в серці своє́му, що Я пам'ятаю про все їхнє зло. тепер їхні вчинки ось їх оточи́ли і перед обличчям Моїм постава́ли.

3 Нечестием своим они увеселяют царя и своей ложью — его князей.

3 Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обма́нами — зве́рхників.

4 Все они прелюбодеи, пылающие похотью, как печь, огонь в которой пекарю поддерживать не нужно, пока не взойдет тесто, им замешенное.

4 Усі вони чинять пере́люб, мов піч, яку пе́кар розпа́лює, що напа́лювати перестає́, як тісто замісить та вкисне воно.

5 В праздничный день царя нашего князья его вином горячат себя, и он — рука об руку с насмешниками.

5 У святко́вий день нашого царя похворі́ли князі́ від жа́ру вина, і він простяг до насмі́шників руку свою.

6 Они приближаются к нему, строя козни против него исподтишка; словно тлеющий огонь в печи, в сердцах их всю ночь злоба теплится, а утром вспыхивает огнем сильным.

6 Бо їхнє ну́тро, як піч, у них пала́є їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ра́нок горить, як палю́чий огонь.

7 И вот все они, раскаленные, как печь, в злости испепеляют вождей своих! Один за другим пали цари их, но никто из них ко Мне о помощи не воззвал!

7 Вони́ всі гаря́чі, як піч, і су́ддів своїх пожира́ють. Усі царі їхні попа́дали, між ними ніко́го нема, хто б кли́кав до Мене.

8 Спутался Ефрем с язычниками, став заодно с ними, он — словно лепешка недопеченная!

8 Змішався Єфрем із наро́дами, Єфрем став млинце́м, що печеться непереве́рнений.

9 Истощают теперь чужие его силу, он и не осознаёт того; старит его ранняя седина, а он и на это не обращает внимания.

9 Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й воло́сся посивіло в нього, а того́ він не знає.

10 И хотя гордыня Израиля глаза колет, не возвращаются израильтяне к ГОСПОДУ, Богу своему, и, что бы с ними ни происходило, не ищут Его.

10 І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не верта́ються, і не шукають Його у всім цім.

11 Ефрем в неразумии своем голубю наивному уподобился: то египтян зовет, а то в Ассирию бежит за помощью.

11 А Єфрем став, як голуб, — нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію.

12 Посему, когда пустятся посланники его в дорогу, Я на них сеть наброшу, посбиваю, как птиц небесных. Как только услышу, что они собрались вместе, накажу их ради их же пользы.

12 Як пі́дуть вони, розтягну́ Свою сітку над ними, — стягну їх додолу, мов птаство небесне, — за злобою їхньою Я їх караю.

13 Горе им всем, от Меня отвернувшимся! Разорение ждет их, на Меня восставших! Как спасу их от гибели, если в их речах ложь обо Мне?

13 Горе їм, бо від Мене вони відійшли́, погу́ба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду.

14 В их призывах ко Мне нет искренности, ведь со всеми их воплями на ложах своих, с порезами на теле, как то язычники делают, чтобы хлеб был и вино молодое, они лишь дальше уходят от Меня.

14 І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ло́жах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене.

15 Я взрастил их и силы им дал, а они злое против Меня замыслили.

15 А Я їх картав, їхні раме́на зміцняв, а вони зло на Мене заду́мують.

16 К Ваалу они взывают, не ко Мне, Всевышнему, потому и стали, как лук с тетивою ослабшей. Падут их князья, сраженные мечом за речи их вызывающие. Посмешищем станут они в Египте.

16 Вони наверта́ються, та не до Всевишнього, стали, немов той обма́нливий лук. Упадуть від меча їхні князі́ за гордість свого язика́, — це їхня нару́га в єгипетськім кра́ї!