Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Марку

Глава 7

1 Фарисеи и несколько книжников, пришедших из Иерусалима, собрались как-то вокруг Иисуса,

2 и увидели они, что некоторые из учеников Его едят пищу «нечистыми», то есть неомытыми, руками.

3 (Ведь фарисеи, как и все иудеи, не приступают к еде, если определенным образом не вымоют рук, следуя преданиям отцов,

4 и, возвратившись с рынка, они не начинают есть, пока не омоются. Так держатся они и многих других предписаний, которые им были переданы, например: омовение чаш, кружек и медной посуды.)

5 Фарисеи и книжники спросили Его: «Почему ученики Твои не поступают по преданию отцов, а едят пищу нечистыми руками?»

6 Он же ответил им: «Верно пророчествовал о вас, лицемерах, Исайя, когда писал: „Народ этот чтит Меня лишь устами, но сердцем своим далек он от Меня.

7 Тщетно их богопочитание: человеческим заповедям учат они, как Моим“.

8 Оставив заповедь Божию, вы держитесь предания человеческого.

9 Как искусно вы обходите заповедь Божию, — продолжал Иисус, — чтоб сохранить свое предание.

10 Моисей сказал: „Почитай отца своего и мать свою!“ и „Злословящий отца или мать должен быть предан смерти!“

11 Вы же говорите: „Если человек скажет отцу или матери: „Корбан“ (что значит: „Я принес в дар Богу то, чем мог бы тебе помочь“)…“, —

12 вы уже позволяете ему ничего не делать для отца или матери.

13 Так преданием вашим, от вас же и исходящим, вы ни во что превращаете слово Божие. Да и много еще подобного этому делаете».

14 И вновь, подозвав к Себе народ, сказал: «Слушайте Меня все и поймите:

15 ничто из того, что входит в человека извне, не может его осквернить, но исходящее из человека оскверняет его».

16 []

17 Когда Иисус, оставив народ, вошел в дом, ученики стали спрашивать Его о значении сказанного Им.

18 И Он ответил им: «Неужели и вы столь же непонятливые, как и прочие? Разве не знаете, что всё, входящее в человека извне, осквернить его не может?

19 Проникает-то оно не в сердце его, а в чрево и потом выходит наружу». (Тем самым Он пояснил, что вся пища сама по себе «чиста».)

20 «То, что исходит из человека, — продолжал Он, — сквернит его.

21 Ведь это изнутри, из сердца человеческого, исходят недобрые помыслы, распутство, воровство, убийства,

22 супружеские измены, алчность, злые намерения, коварство, необузданность, зависть, злоречие, гордыня, безрассудство.

23 Всё это зло исходит изнутри и оскверняет человека».

24 Покинув то место, Он пошел в область Тира. Там Он вошел в один дом и хотел, чтобы никто не знал о Его присутствии, но сделать это было невозможно.

25 И тотчас некая женщина, чья дочка была одержима духом нечистым, услышала об Иисусе и, придя, пала к Его ногам.

26 Эта женщина была язычницей, сирофиникиянкой по происхождению. Она стала просить Иисуса изгнать беса из ее дочери.

27 Он же сказал ей: «Дай прежде насытиться детям. Нехорошо взять хлеб у детей и бросить собакам».

28 «Господин, — ответила она, — и собаки едят крошки, упавшие со стола детей».

29 Тогда Он сказал ей: «Ты права, можешь спокойно идти домой — вышел из твоей дочери бес».

30 И когда она вернулась домой, то нашла свое дитя, спокойно лежащим в постели: бес вышел.

31 Затем Иисус ушел из земель Тира, прошел через Сидон и вышел к морю Галилейскому со стороны Десятиградия.

32 И привели к Нему человека, который был глухим и косноязычным, и просили, чтобы Иисус возложил на него руки.

33 И, отведя его в сторону от толпы, Иисус вложил Свои пальцы ему в уши, затем, смочив их слюной, коснулся языка его.

34 Взглянув на небо, Он вздохнул и сказал ему: «Эффата!» (что значит: «Откройся»).

35 И [в тот же миг] уши глухого открылись, скованность языка его исчезла, и речь его стала ясной.

36 Иисус велел людям никому про это не говорить, но чем больше Он настаивал, тем больше они рассказывали.

37 Их изумлению не было границ, с восхищением они говорили: «Как хорошо Он всё делает: и глухие у Него начинают слышать, и немые — говорить!»

Вiд Марка

Розділ 7

1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,

2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.

3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.

5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“

6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.

7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.

9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.

10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.

11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,

12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.

14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.

16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.

18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?

19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.

20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.

21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,

22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.

23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“

24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.

27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“

28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.

29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“

30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.

32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.

34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“

35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!

36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.

37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“

Евангелие по Марку Глава 7	Вiд Марка Розділ 7
1 Фарисеи и несколько книжников, пришедших из Иерусалима, собрались как-то вокруг Иисуса,	1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,
2 и увидели они, что некоторые из учеников Его едят пищу «нечистыми», то есть неомытыми, руками.	2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.
3 (Ведь фарисеи, как и все иудеи, не приступают к еде, если определенным образом не вымоют рук, следуя преданиям отцов,	3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
4 и, возвратившись с рынка, они не начинают есть, пока не омоются. Так держатся они и многих других предписаний, которые им были переданы, например: омовение чаш, кружек и медной посуды.)	4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.
5 Фарисеи и книжники спросили Его: «Почему ученики Твои не поступают по преданию отцов, а едят пищу нечистыми руками?»	5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“
6 Он же ответил им: «Верно пророчествовал о вас, лицемерах, Исайя, когда писал: „Народ этот чтит Меня лишь устами, но сердцем своим далек он от Меня.	6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
7 Тщетно их богопочитание: человеческим заповедям учат они, как Моим“.	7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
8 Оставив заповедь Божию, вы держитесь предания человеческого.	8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.
9 Как искусно вы обходите заповедь Божию, — продолжал Иисус, — чтоб сохранить свое предание.	9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.
10 Моисей сказал: „Почитай отца своего и мать свою!“ и „Злословящий отца или мать должен быть предан смерти!“	10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.
11 Вы же говорите: „Если человек скажет отцу или матери: „Корбан“ (что значит: „Я принес в дар Богу то, чем мог бы тебе помочь“)…“, —	11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,
12 вы уже позволяете ему ничего не делать для отца или матери.	12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 Так преданием вашим, от вас же и исходящим, вы ни во что превращаете слово Божие. Да и много еще подобного этому делаете».	13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.
14 И вновь, подозвав к Себе народ, сказал: «Слушайте Меня все и поймите:	14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
15 ничто из того, что входит в человека извне, не может его осквернить, но исходящее из человека оскверняет его».	15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.
16 []	16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
17 Когда Иисус, оставив народ, вошел в дом, ученики стали спрашивать Его о значении сказанного Им.	17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.
18 И Он ответил им: «Неужели и вы столь же непонятливые, как и прочие? Разве не знаете, что всё, входящее в человека извне, осквернить его не может?	18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?
19 Проникает-то оно не в сердце его, а в чрево и потом выходит наружу». (Тем самым Он пояснил, что вся пища сама по себе «чиста».)	19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.
20 «То, что исходит из человека, — продолжал Он, — сквернит его.	20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.
21 Ведь это изнутри, из сердца человеческого, исходят недобрые помыслы, распутство, воровство, убийства,	21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,
22 супружеские измены, алчность, злые намерения, коварство, необузданность, зависть, злоречие, гордыня, безрассудство.	22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.
23 Всё это зло исходит изнутри и оскверняет человека».	23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“
24 Покинув то место, Он пошел в область Тира. Там Он вошел в один дом и хотел, чтобы никто не знал о Его присутствии, но сделать это было невозможно.	24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
25 И тотчас некая женщина, чья дочка была одержима духом нечистым, услышала об Иисусе и, придя, пала к Его ногам.	25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
26 Эта женщина была язычницей, сирофиникиянкой по происхождению. Она стала просить Иисуса изгнать беса из ее дочери.	26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.
27 Он же сказал ей: «Дай прежде насытиться детям. Нехорошо взять хлеб у детей и бросить собакам».	27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“
28 «Господин, — ответила она, — и собаки едят крошки, упавшие со стола детей».	28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.
29 Тогда Он сказал ей: «Ты права, можешь спокойно идти домой — вышел из твоей дочери бес».	29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“
30 И когда она вернулась домой, то нашла свое дитя, спокойно лежащим в постели: бес вышел.	30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
31 Затем Иисус ушел из земель Тира, прошел через Сидон и вышел к морю Галилейскому со стороны Десятиградия.	31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.
32 И привели к Нему человека, который был глухим и косноязычным, и просили, чтобы Иисус возложил на него руки.	32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
33 И, отведя его в сторону от толпы, Иисус вложил Свои пальцы ему в уши, затем, смочив их слюной, коснулся языка его.	33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.
34 Взглянув на небо, Он вздохнул и сказал ему: «Эффата!» (что значит: «Откройся»).	34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“
35 И [в тот же миг] уши глухого открылись, скованность языка его исчезла, и речь его стала ясной.	35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!
36 Иисус велел людям никому про это не говорить, но чем больше Он настаивал, тем больше они рассказывали.	36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.
37 Их изумлению не было границ, с восхищением они говорили: «Как хорошо Он всё делает: и глухие у Него начинают слышать, и немые — говорить!»	37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Марку

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие по Марку

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Марку

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие по Марку

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Ветхий
завет

Новый
завет