Библия - Обещанное Восстановление

Книга Иова

Глава 34

1 И продолжил Элигу свой ответ Иову и сказал:

2 «Слушайте, мудрецы, мои слова! Внимайте мне, знающие!

3 Слух ведь чуток к словам, как нёбо — ко вкусу еды.

4 Изберем для себя правду, рассудим меж собой, что есть благо.

5 Вот говорит Иов: „Я праведен, но Бог лишил меня правосудия.

6 Пусть я прав, но оболган; раны мои неизлечимы, хоть неповинен я“.

7 Есть ли еще такой человек, как Иов? Глумленье он пьет, как воду,

8 со злодеями знается, с нечестивцами водится.

9 Ибо говорит он: „Нет человеку проку Богу угождать!“

10 Потому послушайте меня те, у кого есть разум! Нет в Боге никакого зла, нет во Всесильном и несправедливости!

11 Он воздает человеку по его делам, по поступкам отплачивает ему!

12 Воистину, Бог не совершает зла, Всесильный не извращает правосудия!

13 Кто вверил Ему землю? Кто поставил Его над всем миром?

14 И если решит Он возвратить Себе дух Свой, дыхание Свое отнять,

15 в тот же миг погибнет всё живое, и человек во прах вернется.

16 Пойми же это, выслушай меня, к голосу речей моих прислушайся!

17 Разве может владычествовать тот, кто правды не выносит? Разве может Праведный и Всемогущий быть нечестивым?

18 Разве можно царю сказать, что он негодный человек, вельможам — что они нечестивы?

19 А Он беспристрастен к владыкам, не делает различия между богатым и бедным, ибо все они — творенье рук Его.

20 Умирают они в одночасье, среди ночи, от нанесенного удара исчезают, и сильные повержены не рукой человеческой.

21 Ибо очи Его — над всеми путями людскими, каждый шаг их Он видит.

22 Нет такой тьмы, такого мрака, где злодеи могли бы скрыться.

23 Потому не назначает Он человеку срока, когда явиться на Божий суд.

24 Могучих Он сокрушает без суда и следствия и ставит других на их место,

25 потому что Он знает дела их, в одну ночь Он всё изменит — и будут они уничтожены.

26 За их злодеяния сокрушает Он их, у всех на виду

27 за то, что от Него они отвернулись, о путях Его и не помышляли;

28 потому и достиг Его слуха стон угнетенных, стоны бедняков Он услышал.

29 А если Он и смолчит — кто Его обвинит? Если скроет Свой лик — кто упрекнет? Над народом Он и человеком,

30 чтобы безбожник не царствовал, не расставлял народу ловушки.

31 Не разумней ли сказать Богу: „Я наказан, впредь грешить не стану;

32 научи меня тому, чего не знаю, если совершил я грех, больше не буду“…

33 По-твоему, Бог тебя наградит за то, что вину свою ты отрицаешь? Ты решил так, не я, скажи, что же ты знаешь!

34 Люди разумные со мной согласятся, мудрый, кто слышит меня, признает:

35 Иов говорит безрассудно, в словах его нету смысла.

36 О если б Иов до конца был изобличен за свои ответы, что больше подошли бы нечестивцу!

37 Ко грехам своим прибавляет он кощунство, над нами глумится, и бесчисленны слова его против Бога».

Йов

Розділ 34

1 І говорив Елі́гу та й сказав:

2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!

3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.

4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.

5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.

7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,

8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?

9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.

10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!

12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.

13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?

14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —

15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!

16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?

18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?

19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,

20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.

21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —

22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.

23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.

24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.

25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!

26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,

27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.

29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,

30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.

31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!

32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“

33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.

36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.

Книга Иова Глава 34	Йов Розділ 34
1 И продолжил Элигу свой ответ Иову и сказал:	1 І говорив Елі́гу та й сказав:
2 «Слушайте, мудрецы, мои слова! Внимайте мне, знающие!	2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 Слух ведь чуток к словам, как нёбо — ко вкусу еды.	3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Изберем для себя правду, рассудим меж собой, что есть благо.	4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 Вот говорит Иов: „Я праведен, но Бог лишил меня правосудия.	5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Пусть я прав, но оболган; раны мои неизлечимы, хоть неповинен я“.	6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 Есть ли еще такой человек, как Иов? Глумленье он пьет, как воду,	7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 со злодеями знается, с нечестивцами водится.	8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 Ибо говорит он: „Нет человеку проку Богу угождать!“	9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 Потому послушайте меня те, у кого есть разум! Нет в Боге никакого зла, нет во Всесильном и несправедливости!	10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 Он воздает человеку по его делам, по поступкам отплачивает ему!	11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 Воистину, Бог не совершает зла, Всесильный не извращает правосудия!	12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Кто вверил Ему землю? Кто поставил Его над всем миром?	13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 И если решит Он возвратить Себе дух Свой, дыхание Свое отнять,	14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 в тот же миг погибнет всё живое, и человек во прах вернется.	15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 Пойми же это, выслушай меня, к голосу речей моих прислушайся!	16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Разве может владычествовать тот, кто правды не выносит? Разве может Праведный и Всемогущий быть нечестивым?	17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Разве можно царю сказать, что он негодный человек, вельможам — что они нечестивы?	18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 А Он беспристрастен к владыкам, не делает различия между богатым и бедным, ибо все они — творенье рук Его.	19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 Умирают они в одночасье, среди ночи, от нанесенного удара исчезают, и сильные повержены не рукой человеческой.	20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 Ибо очи Его — над всеми путями людскими, каждый шаг их Он видит.	21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 Нет такой тьмы, такого мрака, где злодеи могли бы скрыться.	22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 Потому не назначает Он человеку срока, когда явиться на Божий суд.	23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 Могучих Он сокрушает без суда и следствия и ставит других на их место,	24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 потому что Он знает дела их, в одну ночь Он всё изменит — и будут они уничтожены.	25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 За их злодеяния сокрушает Он их, у всех на виду	26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 за то, что от Него они отвернулись, о путях Его и не помышляли;	27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 потому и достиг Его слуха стон угнетенных, стоны бедняков Он услышал.	28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 А если Он и смолчит — кто Его обвинит? Если скроет Свой лик — кто упрекнет? Над народом Он и человеком,	29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 чтобы безбожник не царствовал, не расставлял народу ловушки.	30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 Не разумней ли сказать Богу: „Я наказан, впредь грешить не стану;	31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 научи меня тому, чего не знаю, если совершил я грех, больше не буду“…	32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 По-твоему, Бог тебя наградит за то, что вину свою ты отрицаешь? Ты решил так, не я, скажи, что же ты знаешь!	33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Люди разумные со мной согласятся, мудрый, кто слышит меня, признает:	34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 Иов говорит безрассудно, в словах его нету смысла.	35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 О если б Иов до конца был изобличен за свои ответы, что больше подошли бы нечестивцу!	36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 Ко грехам своим прибавляет он кощунство, над нами глумится, и бесчисленны слова его против Бога».	37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга Иова

Глава 34

Йов

Розділ 34

Книга Иова

Глава 34

Йов

Розділ 34

Ветхий завет

Новый завет

Книга Иова

Глава 34

Йов

Розділ 34

Книга Иова

Глава 34

Йов

Розділ 34

Ветхий
завет

Новый
завет