Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 42

1 Когда Иаков узнал, что в Египте есть зерно, он сказал своим сыновьям: «Что сидите вы здесь и смотрите друг на друга?

2 Я слышал, что в Египте есть зерно. Ступайте туда и купите — не умирать же нам голодной смертью!»

3 —

4 И пошли они в Египет за зерном. Пошли десять братьев Иосифа — Вениамина, младшего брата, Иаков с ними не отпустил. «Как бы не случилось с ним какой беды», — подумал он.

5 Так сыновья Израиля оказались среди прочих, кто, страдая от голода в земле ханаанской, пришел за зерном в Египет.

6 Иосиф был правителем Египта, он и продавал зерно всем жителям той страны. Братья пришли к нему и поклонились ему до земли.

7 Увидев братьев, Иосиф тут же узнал их, но не подал виду и был суров в обращении с ними. «Откуда вы пришли?» — спросил он. «Из земли ханаанской, — отвечали братья. — Пришли мы купить зерна, пищу себе купить».

8 Иосиф узнал своих братьев, а они не узнали его.

9 Вспомнил он тогда те сны, которые видел про них, и сказал им: «Вы — лазутчики. Вы пришли высмотреть уязвимые места страны нашей!»

10 «Нет, господин мой! — спешил каждый из них заверить его. — Мы, рабы твои, пришли купить зерна.

11 Мы все дети одного отца, люди честные. Никакие не лазутчики рабы твои!»

12 «Нет! — настаивал он. — Вы пришли высмотреть уязвимые места страны нашей!»

13 «Нас, — продолжали они оправдываться, — рабов твоих, было двенадцать братьев — все сыновья одного человека, который живет в Ханаане; младший брат наш остался с отцом, а одного из нас уже нет».

14 Но Иосиф не отступал: «Так и есть, вы — лазутчики, как я и говорил!

15 Вот как мы вас проверим: не выйдете вы отсюда, пока не явится ко мне ваш младший брат, — и это точно, как и то, что здесь живет фараон.

16 Пошлите одного из вас, чтобы он привел сюда брата вашего! А сами вы останетесь под стражей, пока рассказ ваш не будет проверен; я узнаю, правду ли вы сказали. Если нет, тогда вы лазутчики. И это точно, как и то, что здесь живет фараон!»

17 После этого Иосиф держал их под стражей три дня.

18 А на третий день сказал им: «Сделайте, как я скажу, и останетесь в живых, ибо я боюсь Бога.

19 Если вы — люди честные, один из вас останется здесь, в заключении, а остальные отвезут зерно для голодающих семейств ваших.

20 Но вы должны привести ко мне вашего младшего брата. Так вы подтвердите свои слова, и никто из вас не умрет». Делать нечего — пришлось им согласиться.

21 И стали они говорить друг другу: «Воистину беда эта постигла нас за вину перед братом нашим! Видели мы, как он страдал, умолял нас о милости, а мы даже выслушать его отказались. За то и страдаем».

22 «Не говорил ли я вам, — напомнил им Рувим, — не берите греха на душу, не делайте ничего худого мальчику? Да вы не послушались меня. Вот и расплачиваемся за его кровь!»

23 (Братья не догадывались, что Иосиф понимает их, потому что говорил он через переводчика.)

24 Иосиф удалился от них и заплакал, а затем вернулся, чтобы закончить разговор с ними и приказать слугам взять Симеона и связать его на глазах у братьев.

25 Он велел наполнить зерном их сумки и мешки, положив незаметно каждому обратно в мешок его серебро, и дать пищи в дорогу — повеление его было исполнено.

26 Братья взвалили на ослов свою поклажу с зерном и отправились в путь.

27 Когда же один из них на ночлеге развязал мешок, чтобы покормить осла, он увидел свое серебро — оно лежало сверху в мешке!

28 «Мне вернули серебро! Вот оно в моем мешке!» — закричал он. У них оборвалось сердце, и братья в ужасе спрашивали друг друга: «Что же такое делает с нами Бог?»

29 Возвратившись в Ханаан, к своему отцу Иакову, они рассказали ему всё, что с ними случилось:

30 «Человек, который управляет той страной, был строг с нами и принял нас за лазутчиков.

31 Мы сказали ему, что мы люди честные и вовсе не лазутчики,

32 что было нас двенадцать сыновей у отца: одного из братьев уже нет в живых, а младший остался в Ханаане с отцом нашим.

33 Тогда сказал нам правитель той страны: „Вот как я смогу узнать, честные ли вы люди: оставьте одного из ваших братьев у меня, возьмите зерно и отвезите своим голодающим семьям,

34 но ко мне приведите вашего младшего брата, чтобы мне убедиться, что вы не лазутчики, а честные люди. Тогда отпущу я вашего брата, и страна наша будет открыта для вас“».

35 А когда они стали опорожнять мешки, оказалось, что у каждого в мешке был его узел с серебром. Ужас охватил и братьев, и отца их при виде этого серебра.

36 «Лишаете вы меня детей! — воскликнул Иаков, отец их. — Иосифа нет, Симеона нет, а теперь еще и Вениамина взять хотите! Как тяжко нести мне всё это!»

37 Рувим сказал отцу: «Убей моих двух сыновей, если я не приведу Вениамина к тебе. Доверь его мне, и я верну его тебе живым».

38 «Не пойдет сын мой с вами! — возразил им Иаков. — Брат его умер, и он один у меня остался. Случись с ним несчастье в пути — не перенесу я утраты. Скорбью по нему в могилу сведете вы седую голову мою».

Буття

Розділ 42

1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“

2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.

3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“

5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.

6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.

8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.

10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.

11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“

12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“

13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.

14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!

16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“

17 І він забрав їх під варту на три дні.

18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,

19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.

21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“

22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“

23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.

25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!

28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“

29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:

30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!

32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.

33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“

35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.

36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“

37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.

38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“

Бытие Глава 42	Буття Розділ 42
1 Когда Иаков узнал, что в Египте есть зерно, он сказал своим сыновьям: «Что сидите вы здесь и смотрите друг на друга?	1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“
2 Я слышал, что в Египте есть зерно. Ступайте туда и купите — не умирать же нам голодной смертью!»	2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.
3 —	3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
4 И пошли они в Египет за зерном. Пошли десять братьев Иосифа — Вениамина, младшего брата, Иаков с ними не отпустил. «Как бы не случилось с ним какой беды», — подумал он.	4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“
5 Так сыновья Израиля оказались среди прочих, кто, страдая от голода в земле ханаанской, пришел за зерном в Египет.	5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.
6 Иосиф был правителем Египта, он и продавал зерно всем жителям той страны. Братья пришли к нему и поклонились ему до земли.	6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
7 Увидев братьев, Иосиф тут же узнал их, но не подал виду и был суров в обращении с ними. «Откуда вы пришли?» — спросил он. «Из земли ханаанской, — отвечали братья. — Пришли мы купить зерна, пищу себе купить».	7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.
8 Иосиф узнал своих братьев, а они не узнали его.	8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
9 Вспомнил он тогда те сны, которые видел про них, и сказал им: «Вы — лазутчики. Вы пришли высмотреть уязвимые места страны нашей!»	9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.
10 «Нет, господин мой! — спешил каждый из них заверить его. — Мы, рабы твои, пришли купить зерна.	10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.
11 Мы все дети одного отца, люди честные. Никакие не лазутчики рабы твои!»	11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“
12 «Нет! — настаивал он. — Вы пришли высмотреть уязвимые места страны нашей!»	12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“
13 «Нас, — продолжали они оправдываться, — рабов твоих, было двенадцать братьев — все сыновья одного человека, который живет в Ханаане; младший брат наш остался с отцом, а одного из нас уже нет».	13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.
14 Но Иосиф не отступал: «Так и есть, вы — лазутчики, как я и говорил!	14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
15 Вот как мы вас проверим: не выйдете вы отсюда, пока не явится ко мне ваш младший брат, — и это точно, как и то, что здесь живет фараон.	15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!
16 Пошлите одного из вас, чтобы он привел сюда брата вашего! А сами вы останетесь под стражей, пока рассказ ваш не будет проверен; я узнаю, правду ли вы сказали. Если нет, тогда вы лазутчики. И это точно, как и то, что здесь живет фараон!»	16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“
17 После этого Иосиф держал их под стражей три дня.	17 І він забрав їх під варту на три дні.
18 А на третий день сказал им: «Сделайте, как я скажу, и останетесь в живых, ибо я боюсь Бога.	18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,
19 Если вы — люди честные, один из вас останется здесь, в заключении, а остальные отвезут зерно для голодающих семейств ваших.	19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
20 Но вы должны привести ко мне вашего младшего брата. Так вы подтвердите свои слова, и никто из вас не умрет». Делать нечего — пришлось им согласиться.	20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.
21 И стали они говорить друг другу: «Воистину беда эта постигла нас за вину перед братом нашим! Видели мы, как он страдал, умолял нас о милости, а мы даже выслушать его отказались. За то и страдаем».	21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“
22 «Не говорил ли я вам, — напомнил им Рувим, — не берите греха на душу, не делайте ничего худого мальчику? Да вы не послушались меня. Вот и расплачиваемся за его кровь!»	22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“
23 (Братья не догадывались, что Иосиф понимает их, потому что говорил он через переводчика.)	23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
24 Иосиф удалился от них и заплакал, а затем вернулся, чтобы закончить разговор с ними и приказать слугам взять Симеона и связать его на глазах у братьев.	24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.
25 Он велел наполнить зерном их сумки и мешки, положив незаметно каждому обратно в мешок его серебро, и дать пищи в дорогу — повеление его было исполнено.	25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
26 Братья взвалили на ослов свою поклажу с зерном и отправились в путь.	26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
27 Когда же один из них на ночлеге развязал мешок, чтобы покормить осла, он увидел свое серебро — оно лежало сверху в мешке!	27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!
28 «Мне вернули серебро! Вот оно в моем мешке!» — закричал он. У них оборвалось сердце, и братья в ужасе спрашивали друг друга: «Что же такое делает с нами Бог?»	28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“
29 Возвратившись в Ханаан, к своему отцу Иакову, они рассказали ему всё, что с ними случилось:	29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:
30 «Человек, который управляет той страной, был строг с нами и принял нас за лазутчиков.	30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
31 Мы сказали ему, что мы люди честные и вовсе не лазутчики,	31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!
32 что было нас двенадцать сыновей у отца: одного из братьев уже нет в живых, а младший остался в Ханаане с отцом нашим.	32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.
33 Тогда сказал нам правитель той страны: „Вот как я смогу узнать, честные ли вы люди: оставьте одного из ваших братьев у меня, возьмите зерно и отвезите своим голодающим семьям,	33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
34 но ко мне приведите вашего младшего брата, чтобы мне убедиться, что вы не лазутчики, а честные люди. Тогда отпущу я вашего брата, и страна наша будет открыта для вас“».	34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“
35 А когда они стали опорожнять мешки, оказалось, что у каждого в мешке был его узел с серебром. Ужас охватил и братьев, и отца их при виде этого серебра.	35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.
36 «Лишаете вы меня детей! — воскликнул Иаков, отец их. — Иосифа нет, Симеона нет, а теперь еще и Вениамина взять хотите! Как тяжко нести мне всё это!»	36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“
37 Рувим сказал отцу: «Убей моих двух сыновей, если я не приведу Вениамина к тебе. Доверь его мне, и я верну его тебе живым».	37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.
38 «Не пойдет сын мой с вами! — возразил им Иаков. — Брат его умер, и он один у меня остался. Случись с ним несчастье в пути — не перенесу я утраты. Скорбью по нему в могилу сведете вы седую голову мою».	38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 42

Буття

Розділ 42

Бытие

Глава 42

Буття

Розділ 42

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 42

Буття

Розділ 42

Бытие

Глава 42

Буття

Розділ 42

Ветхий
завет

Новый
завет