Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 30

1 Рахиль, видя, что не может родить Иакову ребенка, стала завидовать сестре своей и донимать Иакова: «Дай мне детей, а не дашь — я умру!»

2 Сердился Иаков за это на Рахиль и говорил ей: «Могу ли я сделать что-нибудь вместо Бога, Который не дал тебе детей?»

3 Тогда она сказала: «Вот Валла, моя рабыня, — живи с ней, чтобы она родила мне на колени, через нее и у меня будут дети».

4 Она отдала свою рабыню Валлу в жены Иакову, и тот стал жить с ней —

5 та зачала и родила ему сына.

6 Рахиль же сказала: «Бог заступился за меня — услышал Он мольбу мою и дал мне сына», поэтому и назвала сына Дан.

7 Валла, рабыня Рахили, опять зачала и родила Иакову второго сына.

8 А Рахиль сказала: «Великую борьбу вела я с сестрою моей и превозмогла». И она назвала этого сына Неффалим.

9 А Лия, решив, что у нее не будет больше детей, отдала Иакову в жены свою рабыню Зелфу,

10 и та вскоре родила Иакову сына.

11 «Какое счастье!» — воскликнула Лия и дала ему имя Гад.

12 Зелфа, рабыня Лии, родила Иакову второго сына.

13 И сказала Лия: «Ко благу моему! Счастливой будут называть меня женщины». И дала этому сыну имя Асир.

14 Однажды, во время жатвы пшеницы, Рувим, выйдя со жнецами, нашел в поле мандрагоры и принес их Лии, матери своей. Тогда Рахиль попросила Лию: «Дай же и мне мандрагоры, которые принес сын твой».

15 Но та сказала ей: «Мало тебе того, что ты завладела мужем моим? Хочешь забрать еще и эти мандрагоры?» «Ладно, — ответила ей Рахиль, — будь по-твоему! Он проведет с тобой эту ночь, если ты дашь мне мандрагоры, что нашел сын твой».

16 Поэтому в тот вечер, когда Иаков возвращался с поля, Лия вышла ему навстречу и сказала: «Иди ко мне и оставайся сегодня у меня — я обрела право на тебя, откупила у сестры за мандрагоры сына моего», так что в ту ночь Иаков спал с Лией.

17 Бог же внял ее молитве: она зачала и родила Иакову пятого сына.

18 Сказала тогда Лия: «Бог вознаградил меня за то, что я рабыню свою отдала на ложе мужу своему». И сына, рожденного ею, она назвала Иссахар.

19 Лия вновь зачала и родила Иакову шестого сына.

20 Она дала ему имя Завулон, ибо могла уверенно говорить: «Наделил меня Бог чудесным даром. Теперь мой муж отдаст мне предпочтение: я родила ему шестерых сыновей!»

21 Некоторое время спустя Лия родила дочь и назвала ее Диной.

22 И о Рахили Бог вспомнил: в ответ на мольбу ее одарил Он и Рахиль радостью материнства.

23 Она зачала и родила сына и сказала: «Бог избавил меня от позора».

24 Она назвала сына Иосифом, сказав при этом: «ГОСПОДЬ да прибавит мне к этому еще одного сына».

25 После того как Рахиль родила Иосифа, Иаков сказал Лавану: «Отпусти меня! Хочу я вернуться домой, в свой родной край.

26 Позволь мне взять детей и жен моих, ради которых я работал на тебя, и я уйду. Ты хорошо знаешь, как я трудился на тебя».

27 Но Лаван сказал ему: «Если я сколько-нибудь заслужил твое расположение, останься со мной. Ради тебя ГОСПОДЬ меня благословил — мне это ясно.

28 Назначь какую хочешь плату за свой труд, и я буду платить».

29 «Сам знаешь, — ответил Иаков, — как я служил тебе и какими стали стада твои при мне.

30 То немногое, что было у тебя до моего прихода, сколь сильно возросло! На каждом шагу, где бы я только ни был со скотом, ГОСПОДЬ благословлял тебя. Разве не пора мне теперь позаботиться о своей семье?»

31 «Какую ты хочешь плату?» — спросил у него Лаван. «Можешь не давать мне ничего, но согласись на мое предложение, и тогда я опять буду пасти и стеречь овец твоих, — ответил Иаков. —

32 Позволь мне сегодня пройти по всем твоим стадам и отобрать из них всех крапчатых и пятнистых овец, а также всех черных овец и пятнистых и крапчатых коз. Такой скот и будет платой, мне причитающейся.

33 И когда случится тебе прийти проверить плату мою — честность моя будет очевидна. Среди животных, что я возьму себе, всякая коза без крапинок и пятен или овца не черная будет считаться как мной украденная».

34 «Согласен, — сказал Лаван. — Пусть так и будет, как ты предложил».

35 В тот же день сам Лаван отобрал из своих стад всех пестрых и с пятнами козлов, всех коз с крапинами и с пятнами (словом, всех, на которых было хотя бы белое пятнышко) и всех черных овец и отдал их своим сыновьям,

36 а между ними и Иаковом установил расстояние в три дня пути. Иаков же должен был пасти остальные стада Лавана.

37 Взял тогда Иаков свежие прутья тополя, миндаля и платана и содрал с них кору бороздками, обнажив белизну прутьев.

38 И клал он эти прутья, со снятой бороздками корой, в поилки у водопоев, к которым скот приходит пить; клал прямо перед скотом, когда у животных на водопое бывала случка.

39 Когда животные зачинали перед прутьями, рождался пестрый, крапчатый и пятнистый молодняк.

40 Иаков держал этих ягнят отдельно, а прочих животных во время спаривания поворачивал так, чтобы те смотрели на пестрый и черный скот в стаде Лавана. И, отделив свой скот, он уже не смешивал его со скотом Лавана.

41 Всякий раз, когда бывала течка у крепких животных, Иаков клал перед ними прутья в корыта, чтобы они спаривались перед прутьями.

42 А если животные были слабы, он прутьев не клал. И доставался слабый скот Лавану, а крепкий — Иакову.

43 Так сделался человек сей чрезвычайно богатым, были у него большие стада, принадлежали ему рабыни и рабы, владел он верблюдами и ослами.

Буття

Розділ 30

1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: „Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!“

2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: „Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?“

3 І сказала вона: „Ось неві́льниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей“.

4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.

5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.

6 І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан.

7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.

8 І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м.

9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала́ її Якову за жінку.

10 І вродила Зілпа, неві́льниця Леїна, Якову сина.

11 І сказала Лія: „Прийшло щастя“, і назвала ймення йому Ґад.

12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.

13 І промовила Лія: „То на блаже́нство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну“. І назвала ймення йому: Аси́р.

14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“

15 А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“

16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: „Уві́йдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого“. І лежав він із нею ночі тієї.

17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.

18 І промовила Лія: „Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові“. І назвала ймення йому: Іссаха́р.

19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.

20 І промовила Лія: „Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів“. І назвала ймення йому: Завуло́н.

21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“

24 І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“

25 І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.

26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“.

27 І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“.

28 І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“.

29 А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“

31 І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

32 Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені.

33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“.

34 А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“

35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було́ в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.

38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як прихо́дили пити.

39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.

40 І відділя́в Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.

41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.

42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.

43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

Бытие Глава 30	Буття Розділ 30
1 Рахиль, видя, что не может родить Иакову ребенка, стала завидовать сестре своей и донимать Иакова: «Дай мне детей, а не дашь — я умру!»	1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: „Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!“
2 Сердился Иаков за это на Рахиль и говорил ей: «Могу ли я сделать что-нибудь вместо Бога, Который не дал тебе детей?»	2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: „Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?“
3 Тогда она сказала: «Вот Валла, моя рабыня, — живи с ней, чтобы она родила мне на колени, через нее и у меня будут дети».	3 І сказала вона: „Ось неві́льниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей“.
4 Она отдала свою рабыню Валлу в жены Иакову, и тот стал жить с ней —	4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.
5 та зачала и родила ему сына.	5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.
6 Рахиль же сказала: «Бог заступился за меня — услышал Он мольбу мою и дал мне сына», поэтому и назвала сына Дан.	6 І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан.
7 Валла, рабыня Рахили, опять зачала и родила Иакову второго сына.	7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.
8 А Рахиль сказала: «Великую борьбу вела я с сестрою моей и превозмогла». И она назвала этого сына Неффалим.	8 І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м.
9 А Лия, решив, что у нее не будет больше детей, отдала Иакову в жены свою рабыню Зелфу,	9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала́ її Якову за жінку.
10 и та вскоре родила Иакову сына.	10 І вродила Зілпа, неві́льниця Леїна, Якову сина.
11 «Какое счастье!» — воскликнула Лия и дала ему имя Гад.	11 І сказала Лія: „Прийшло щастя“, і назвала ймення йому Ґад.
12 Зелфа, рабыня Лии, родила Иакову второго сына.	12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.
13 И сказала Лия: «Ко благу моему! Счастливой будут называть меня женщины». И дала этому сыну имя Асир.	13 І промовила Лія: „То на блаже́нство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну“. І назвала ймення йому: Аси́р.
14 Однажды, во время жатвы пшеницы, Рувим, выйдя со жнецами, нашел в поле мандрагоры и принес их Лии, матери своей. Тогда Рахиль попросила Лию: «Дай же и мне мандрагоры, которые принес сын твой».	14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“
15 Но та сказала ей: «Мало тебе того, что ты завладела мужем моим? Хочешь забрать еще и эти мандрагоры?» «Ладно, — ответила ей Рахиль, — будь по-твоему! Он проведет с тобой эту ночь, если ты дашь мне мандрагоры, что нашел сын твой».	15 А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“
16 Поэтому в тот вечер, когда Иаков возвращался с поля, Лия вышла ему навстречу и сказала: «Иди ко мне и оставайся сегодня у меня — я обрела право на тебя, откупила у сестры за мандрагоры сына моего», так что в ту ночь Иаков спал с Лией.	16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: „Уві́йдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого“. І лежав він із нею ночі тієї.
17 Бог же внял ее молитве: она зачала и родила Иакову пятого сына.	17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.
18 Сказала тогда Лия: «Бог вознаградил меня за то, что я рабыню свою отдала на ложе мужу своему». И сына, рожденного ею, она назвала Иссахар.	18 І промовила Лія: „Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові“. І назвала ймення йому: Іссаха́р.
19 Лия вновь зачала и родила Иакову шестого сына.	19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.
20 Она дала ему имя Завулон, ибо могла уверенно говорить: «Наделил меня Бог чудесным даром. Теперь мой муж отдаст мне предпочтение: я родила ему шестерых сыновей!»	20 І промовила Лія: „Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів“. І назвала ймення йому: Завуло́н.
21 Некоторое время спустя Лия родила дочь и назвала ее Диной.	21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.
22 И о Рахили Бог вспомнил: в ответ на мольбу ее одарил Он и Рахиль радостью материнства.	22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.
23 Она зачала и родила сына и сказала: «Бог избавил меня от позора».	23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“
24 Она назвала сына Иосифом, сказав при этом: «ГОСПОДЬ да прибавит мне к этому еще одного сына».	24 І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“
25 После того как Рахиль родила Иосифа, Иаков сказал Лавану: «Отпусти меня! Хочу я вернуться домой, в свой родной край.	25 І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.
26 Позволь мне взять детей и жен моих, ради которых я работал на тебя, и я уйду. Ты хорошо знаешь, как я трудился на тебя».	26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“.
27 Но Лаван сказал ему: «Если я сколько-нибудь заслужил твое расположение, останься со мной. Ради тебя ГОСПОДЬ меня благословил — мне это ясно.	27 І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“.
28 Назначь какую хочешь плату за свой труд, и я буду платить».	28 І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“.
29 «Сам знаешь, — ответил Иаков, — как я служил тебе и какими стали стада твои при мне.	29 А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.
30 То немногое, что было у тебя до моего прихода, сколь сильно возросло! На каждом шагу, где бы я только ни был со скотом, ГОСПОДЬ благословлял тебя. Разве не пора мне теперь позаботиться о своей семье?»	30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“
31 «Какую ты хочешь плату?» — спросил у него Лаван. «Можешь не давать мне ничего, но согласись на мое предложение, и тогда я опять буду пасти и стеречь овец твоих, — ответил Иаков. —	31 І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.
32 Позволь мне сегодня пройти по всем твоим стадам и отобрать из них всех крапчатых и пятнистых овец, а также всех черных овец и пятнистых и крапчатых коз. Такой скот и будет платой, мне причитающейся.	32 Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені.
33 И когда случится тебе прийти проверить плату мою — честность моя будет очевидна. Среди животных, что я возьму себе, всякая коза без крапинок и пятен или овца не черная будет считаться как мной украденная».	33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“.
34 «Согласен, — сказал Лаван. — Пусть так и будет, как ты предложил».	34 А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“
35 В тот же день сам Лаван отобрал из своих стад всех пестрых и с пятнами козлов, всех коз с крапинами и с пятнами (словом, всех, на которых было хотя бы белое пятнышко) и всех черных овец и отдал их своим сыновьям,	35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було́ в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.
36 а между ними и Иаковом установил расстояние в три дня пути. Иаков же должен был пасти остальные стада Лавана.	36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.
37 Взял тогда Иаков свежие прутья тополя, миндаля и платана и содрал с них кору бороздками, обнажив белизну прутьев.	37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.
38 И клал он эти прутья, со снятой бороздками корой, в поилки у водопоев, к которым скот приходит пить; клал прямо перед скотом, когда у животных на водопое бывала случка.	38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як прихо́дили пити.
39 Когда животные зачинали перед прутьями, рождался пестрый, крапчатый и пятнистый молодняк.	39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.
40 Иаков держал этих ягнят отдельно, а прочих животных во время спаривания поворачивал так, чтобы те смотрели на пестрый и черный скот в стаде Лавана. И, отделив свой скот, он уже не смешивал его со скотом Лавана.	40 І відділя́в Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.
41 Всякий раз, когда бывала течка у крепких животных, Иаков клал перед ними прутья в корыта, чтобы они спаривались перед прутьями.	41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.
42 А если животные были слабы, он прутьев не клал. И доставался слабый скот Лавану, а крепкий — Иакову.	42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.
43 Так сделался человек сей чрезвычайно богатым, были у него большие стада, принадлежали ему рабыни и рабы, владел он верблюдами и ослами.	43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 30

Буття

Розділ 30

Бытие

Глава 30

Буття

Розділ 30

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 30

Буття

Розділ 30

Бытие

Глава 30

Буття

Розділ 30

Ветхий
завет

Новый
завет