Книга Иова

Глава 19

1 И сказал в ответ Иов:

2 «Сколько будете терзать меня, истязать меня своими речами?

3 Вот уже раз десять вы надо мной глумилисьи не стыдно вам меня мучить!

4 Если и вправду я отступил от истины, мне одному отвечать за этот проступок!

5 Но раз вы похваляетесь передо мной и в позоре моем меня обвиняете,

6 знайте же, это Бог возложил на меня это бремя, и я согнулся под его тяжестью. Это Он сеть Свою на меня набросил!

7 Вот кричу я: „Насилье!“ — и нет мне ответа! Зову на помощь — и нет справедливости!

8 Дорогу мне преградил — не могу пройти, путь мой окутал тьмою.

9 Обнажил меня, славы моей лишив, венец с головы моей сорвал.

10 Губит меня отовсюду — я погибаю! Словно дерево, искоренил мою надежду.

11 Гневом на меня пылает, считает меня врагом Своим.

12 Собрались Его полчища, вал против меня воздвигли, со всех сторон шатер мой осадили.

13 Он отдалил от меня и братьев моих, знакомые чураются меня.

14 Бросили меня близкие и друзья, забыли меня

15 мои домочадцы и служанки, пришлым меня считают, стал я для них чужаком.

16 Позову слугу — он не отвечает, даже если начну упрашивать его устами своими.

17 Дыхание мое отвратительно жене моей, родичам моим противен запах мой.

18 Даже малые дети меня презирают, лишь я поднимусь — дразнят меня.

19 Самым близким друзьям я стал мерзок, те, кого я любил, от меня отвернулись.

20 Плоть и кожа мои на костях обвисли, от зубов моих одни десны остались.

21 Пощадите меня, друзья мои! Пощадите! Ведь рука Божья обрушилась на меня!

22 Почему вы, как и Бог, гоните меня? Не можете насытиться страданиями плоти моей?

23 О, если б слова мои были записаны, в свиток занесены!

24 Если б начертаны были стержнем железным и свинцом навеки запечатлены в камне!

25 Но я знаю — Искупитель мой жив! И в конце Он встанет над прахом!

26 Даже тогда, когда кожа моя распадется, я во плоти моей увижу Бога!

27 Сам увижу, своими глазами, я, а не кто-то другой! Как же томится в груди мое сердце!

28 А вы всё говорите: „Как еще его подловим? В чем еще его обвиним?“

29 Убойтесь меча, ибо обрушится ярость на беззаконных, чтобы знали вы, что есть правый суд!»

Йов

Розділ 19

1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?

3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!

4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.

5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?

6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!

7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!

8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!

9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!

10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.

11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:

12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.

13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?

23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,

24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!

25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху

26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!

28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“

29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“

Книга Иова

Глава 19

Йов

Розділ 19

1 И сказал в ответ Иов:

1 А Йов відповів та й сказав:

2 «Сколько будете терзать меня, истязать меня своими речами?

2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?

3 Вот уже раз десять вы надо мной глумилисьи не стыдно вам меня мучить!

3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!

4 Если и вправду я отступил от истины, мне одному отвечать за этот проступок!

4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.

5 Но раз вы похваляетесь передо мной и в позоре моем меня обвиняете,

5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?

6 знайте же, это Бог возложил на меня это бремя, и я согнулся под его тяжестью. Это Он сеть Свою на меня набросил!

6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!

7 Вот кричу я: „Насилье!“ — и нет мне ответа! Зову на помощь — и нет справедливости!

7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!

8 Дорогу мне преградил — не могу пройти, путь мой окутал тьмою.

8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!

9 Обнажил меня, славы моей лишив, венец с головы моей сорвал.

9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!

10 Губит меня отовсюду — я погибаю! Словно дерево, искоренил мою надежду.

10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.

11 Гневом на меня пылает, считает меня врагом Своим.

11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:

12 Собрались Его полчища, вал против меня воздвигли, со всех сторон шатер мой осадили.

12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.

13 Он отдалил от меня и братьев моих, знакомые чураются меня.

13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

14 Бросили меня близкие и друзья, забыли меня

14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

15 мои домочадцы и служанки, пришлым меня считают, стал я для них чужаком.

15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

16 Позову слугу — он не отвечает, даже если начну упрашивать его устами своими.

16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

17 Дыхание мое отвратительно жене моей, родичам моим противен запах мой.

17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

18 Даже малые дети меня презирают, лишь я поднимусь — дразнят меня.

18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

19 Самым близким друзьям я стал мерзок, те, кого я любил, от меня отвернулись.

19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

20 Плоть и кожа мои на костях обвисли, от зубов моих одни десны остались.

20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

21 Пощадите меня, друзья мои! Пощадите! Ведь рука Божья обрушилась на меня!

21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

22 Почему вы, как и Бог, гоните меня? Не можете насытиться страданиями плоти моей?

22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?

23 О, если б слова мои были записаны, в свиток занесены!

23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,

24 Если б начертаны были стержнем железным и свинцом навеки запечатлены в камне!

24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!

25 Но я знаю — Искупитель мой жив! И в конце Он встанет над прахом!

25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху

26 Даже тогда, когда кожа моя распадется, я во плоти моей увижу Бога!

26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

27 Сам увижу, своими глазами, я, а не кто-то другой! Как же томится в груди мое сердце!

27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!

28 А вы всё говорите: „Как еще его подловим? В чем еще его обвиним?“

28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“

29 Убойтесь меча, ибо обрушится ярость на беззаконных, чтобы знали вы, что есть правый суд!»

29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“